Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

Для економічного розвитку Стародавньої Греції важливе значення мали географічні, економічні та політичні чинники, а саме: різноманітність природних умов, можливості для розвитку багатогалузевого сільського господарства (" середземноморська тріада": зернові, оливки, виноград, тваринництво і рибальство), наявність власної металургійної бази і загальнодоступних металевих знарядь праці, розташування на перехресті торговельних шляхів, асиміляція східної культури, швидке руйнування землеробської громади, політичні переваги полісної системи.

Після загибелі крито-мікенського суспільства розвиток Стародавньої Греції відбувався на основі західної цивілізаційної моделі. Були закладені основи європейського шляху розвитку.

Господарство античної Греції характеризувалась галузевою структурою та територіальною спеціалізацією. Редистрибутивна система не поширилася, утвердився внутрішньоторговельний розподіл матеріальних благ. Основними формами організації господарства були маєток родової знаті та селянське господарство, реміснича майстерня (ергастерія).

Сільське господарство було основою економіки. Розвивалися такі галузі, як тваринництво (скотарство і вівчарство) у гірських районах, зернове рослинництво і спеціальні галузі (вирощували виноград, маслини, городні та садові культури), що стали основними на рівнинах, скотарство та свинарство.

Центрами промислового виробництва були міста.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла найвищого розвитку у працях видатних мислителів Ксенофонта, Платона, Арістотеля. Предметом їх дослідження було приватне господарство (мікро-рівень), доведення " переваг" натурального господарства та " природного" характеру рабовласництва.

Давньогрецький філософ, воєначальник і державний діяч Ксенофонт Афінський (430-355 до н. е.) свої економічні погляди виклав у працях " Ойкономія" (" Про домашнє господарство") та " Про доходи", в яких сформував власне уявлення про правила ведення господарства як науку " економікос". Під господарством він розумів управління майном, а під майном все, що корисне людині.

Економічні ідеї філософа і громадського діяча Платона (427- 347 рр. до н. е.) знайшли яскраве відображення у творах " Держава" і " Закони". У праці " Держава" він запропонував проект суспільного устрою " ідеальної держави". Вихідною тезою було твердження, що основою суспільного розвитку є нездолана нерівність людей, природною основою та принципом побудови держави - поділ праці.

Найвидатнішим представником економічної античної думки є учень Платона філософ Арістотель (384-322 до и. е.). У працях " Політика" (8 книг), " Економіка" (3 книги), " Нікомахова етика" (10 книг) досліджено політичні, економічні та соціальні проблеми тогочасного суспільства в умовах кризи, вперше виявлено сутність і дію економічних законів, закладено основи економічної науки.

7особливості рабовласництва Стародавнього Риму…. Римське суспільство розглядається як ієрархічне, де раби (лат. servi) були на самому дні, вільновідпущеники (лат. liberti) — над ними, а вільнонароджені громадяни (лат. cives) були верхівкою. Вільні громадяни також були поділені на класи. На початковому етапі розвитку римське суспільство складалося з двох основних верств — патриціїв і плебеїв. Згідно з найпоширенішою версією про походження цих двох класів, патриції — це корінні мешканці Риму, що вели своє походження від 100 патріархів-засновників міста, а плебеї — прийшле населення, яке не мало такого походження, але мало громадянські права. Патриції були об'єднані спочатку в 100, а потім в 300 родів. Спершу плебеям заборонялося одружуватися з патриціями, що забезпечувало замкненість верстви патриціїв.