Місце феодалізму в світовій історії та його періодизація. Основні риси феодального господарства

У Західній Європі біля витоків феодалізму стояли дві соціальні системи: антична, рабовласницька і варварська та родоплемінна.
Основними рисами феодалізму є:

1. Натуральне господарство
2. Надання безпосередньому виробнику всіх засобів виробництва, в тому числі і землі
3. Ососбиста залежність селянина від поміщика або неекономічний примус до праці
4. Низький рівень розвитку техніки та технології виробництва

Феодальний лад заснований на повній власності феодала на землю та частковій власності на селянина, який має власне господарство та сім’ю. Земля, що належала феодалу поділялася на панську запашку (частина землі, що оброблялася працею селян, продукти якої безпосередньо потрапляли в розпорядження феодала) та на селянські наділи (надавалися сімї селянина у спадкове користування і забезпечували феодальний маєток робочою силою, яка сама відтворювалась протягом багатьох поколінь).
Періоди розвитку феодального суспільства

1. Раннє середньовіччя (5 – 11 ст.) – період формування великого феодального землеволодіння та закріпачення феодалами селян. Низький рівень розвитку продуктивних сил. Деградація суспільного поділу праці. Панування натурального господарства та слабкість товарно-грошових зв’язків між окремими господарськими регіонами, занепад торгівлі ремісництва.
2. Розвиненний феодалізм (11 – 15 ст.) – загальне зростання виробничих сил призвело до повторного виокремлення ремісництва із землеробства. Це обумовило розвиток ринкових контактів між регіонами Європи. Формування централізованих європейських держав завершилося.
3. Період розкладу феодалізму / пізднє середньовіччя (15 – 17 ст.) – розвиток мануфактурної промисловості, успішний розвиток ремісництва, великі географічні відкриття, які призвели до світового поділу праці та виникнення світового ринку. Масове збідніння феодалів. Зародження капіталістичного ладу.

Феодальну економіку характеризують такі ознаки:
- панування великої земельної власності класу феодалів;
- поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників — селян, що часто мали в приватній власності основні засоби виробництва, худобу;
- своєрідний статус селян, які були не власниками землі, а її держателями
на різних умовах аж до права спадкового користування;
- різні форми й ступені позаекономічного примусу селян, особиста і позе­
мельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність
селянства;
- переважання аграрного сектору над торговим і промисловим;
- панування натурального господарства і відповідний характер держави;
- низький у цілому рівень техніки та знань, ручне виробництво, що нада­вало особливого значення індивідуальним виробничим навикам.