Архітектура. Основу художньої культури Київської Русі становить народна культура

Основу художньої культури Київської Русі становить народна культура. Те, що Київська Русь вільно і Цілком свідомо сприйняла культурні здобутки Візантії, пояснюється високим рівнем розвитку дохристиянської культури.Але процес християнізації Русі сопроводився руйнуванням стародавніх пам'яток культури.

У " Повісті минулих літ" дізнаємося про знищення за розпорядженням князя Володимира язичницького пантеону в Києві, коли були спалені або порубані дерев'яні скульптури богів Хорса, Мокоші, Дажбога, Стриога, а ідол Перуна втоплено в Дніпрі. Давньоруські майстри мали значний досвід дерев'яного зодчества.Відомо, що існували язичницькі дерев'яні рублені храми, прикрашені різьбою по дереву князівські палати та інші споруди.Про високий рівень будівництва свідчить споруджений у 10ст. Новгородськими теслями тринадцятиглавий дубовий Софійський собор з дев'ятьма високими та чотирма меншими зрубами, вівтарем і боковими притворами.

Традиції візантійського церковного будівництва принесло християнство.Від візантійських майстрів русичі запозичували техніку цигляної та кам'яної кладки стін, побудови скленінь, здійснення купольних покриттів, вміння прикрасити церковні споруди фреками, мозаїкою.Набув поширення архітектурний стиль візантійського зодчества, засвоєний давньоруськими будівничими-квадратна форма цегляної або кам'яної храмової споруди на осі захід-схід, розділена чотирма внутрішніми колонами на дев'ять частин, які утворювали в основі рівносторонній хрест.у такому стилі збудовані в 11ст. Чернігівський спаський собор.Софія Київська та іншї храми.Прикладом поєднання візантійського стилю та національних традицій, власного досвіду давньоруських зодчих є Софійський собор у Києві.Велика кількість овальних куполів(бань) у кам'яних храах засвідчує вплив дохристиянських традицій спорудження капищ(язичницьких культових споруд), поховальних курганів, багатобожжя язичницького пантеону.Софія Київська внаслідок пізніших реставрацій набула рис української національної архітектури: цегляна кладка выдштукатурена, побілена, на вікнах з'явилися наличники." руська метрополія", збудована 1037р., за розмірами перевищувала візантійські храми, мозаїка собору мала 177 відтінків, що створювало багатий колоритний ансамбль.П'ятинавний храм відзначається чітким ритмом об'ємів, поступовим ступеневим наростанням висоти. Дванадцять куполів плавно підносяться до основного тринадцятого, що надає споруді особливої монументальності.На стінах Софійського собору було багато фресок зі сценами мирського життя: полювання на диких звірів, народні гуляння, портрети засновників собору, суцвіття орнаментів, побудованних на національній основі.Враховуючи те, що він був розписаний фресками та прикрашений мозаїками не тільки всередині, а й зовні, і навіть підлога викладена мозаїкою, можна уявити собі, яке враження він справляв на сучасників.Звести такий храм могла лише багата і сильна держава. За науковими дослідженнями цей собор зводили ті ж майстри, що спорудили Десятинну церкву-пера кам'яна церква Київської Русі; збудована в Києві 989-996рр. На замовлення Володимира Великого. Церква Успіння Пресвятої Богородиці стояла понад два століття-ії зруйнували в 1240р. орди Батия. Про вигляд церкви можна судити тепер з археологічних досліджень і на підставі відкритих її фундаментів біля Національного музею історії України в Києві на Володимирській вулиці.То був величний тринефний храм.Він складався з центральної прямокутної в плані частини з шістьма опорними стовпами, що підпирають склепіння. Стовби поділяють простір храму в довжину на три нави, які на сході закінчуються напівкруглими виступами-апсидами.У 1017році після пожежі до храму з трьох сторін добудовуються галереї.Храм був багато декорований щедро прикрашений різьбленням, фресками, мозаїчною підлогою, дорогими породами мармору. Перед церквою на парадній площі князь установив ”коней мідяних”- скульптури, вивезені ним з Херсонесу.

Назва Десятинна означала, що десяту частину своїх прибутків князь жертвував на утримання храму.

З літопису 1037р. дізнаємося, що Ярослав Мудрий збудував і Золоті ворота.Свою назву вони дістали за аналогією з головними воротами Константинополя.Золоті ворота представляли собою видовжену прямокуту в плані(близько 10м в ширину і більш як 20м завдовжки)споруду з широким проїздом, перекритим півциркульним склепінням.Стіни проїзду членувалися пілястрами(виступами, видовженими вгору)і були рикрашені півциркульними нішами.над проїздом був дерев'яний настил для стрільців.

На зовнішніх боках споруди збереглися відбитки калод дерев'яних зрубів-клітей, які прилягали до воріт і були основою конструкції могутніх валів, що оточували місто Ярослава.Вали товщиною близько 20см складалися з кількох рядів таких клітей, засипаних землею.Загальна довжина валів сягала 4км, висота дерев'яних стін-16м, налічувалось 4-ро кам'яних воріт.Це могло забезпечити тривалу облогу Києва.Відтворити первісний вигляд Золотих воріт дали змогу дослідження археологів та архітекторів.

Над проїзною брамою Золотих воріт було поставлено невеличку церкву.

Рожево-смугаста поверхня цегляних стін, блискучий купол верху та оббита позолоченою бляхою брама надавали споруді урочисто-святкового вигляду, який мав підкреслити велич столиці Київської Русі.