Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ІІ. Писемність і освіта, наукові знання
|
|
І. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Існування Київської Русі охоплює період з ІХ ст. – до 40-х рр. ХІІІ ст. Етнічну основу держави складали східні слов’яни, об’єднані у великі міжплемінні союзи. За свідченням давньоруського літопису «Повість минулих літ», таких союзів налічувалось 14. Політичною формою держави у Київській Русі була ранньофеодальна монархія з елементами феодалізму. Східнослов’янські міжплемінні об’єднання поступово склалися у єдину народність, що була названа Русь.
У часи економічного і культурного розквіту давньоруська держава займала територію від Балтики і Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волго-Окського межиріччя до Карпат. То ж вона являла собою історично важливу, контактну територію між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це зумовило її швидке входження у загальноєвропейську історико-культурну спільність. Вона мала широкі міжнародні зв’язки.
Важливе значення для культури Київської Русі мало запровадження християнства, що поставило її на один рівень з передовими державами того часу, зокрема, поєднало Русь з традиціями візантійського православ’я, політичною думкою та культурними досягненнями.
Київська Русь стала своєрідним центром слов’янської культури, яка, в свою чергу, зазнала впливу культур країн ісламу, Заходу, Закавказзя і Східного Середземномор’я. Вона проіснувала до 40-х рр. ХІІІ ст. І впала під ударами монголо-татарських орд Чингізхана та Батия.
ІІ. ПИСЕМНІСТЬ І ОСВІТА, НАУКОВІ ЗНАННЯ
1. За свідченням літературних та археологічних джерел, писемність у східних словян існувала ще до прийняття християнства. Пам’ятки давньоруського письма можна побачити на різних предметах та виробах домашнього вжитку, зброї, стінах храмів, каменях. Такі написи називають епіграфічними пам’ятками. Ті з них, що видряпані на поверхні – це графіті ХІ – ХІV cт. (на стінах Софії Київської, Успенського собору Печерського монастиря, Золотих воріт та ін).
Цікавими пам’ятками є стилі – залізні, бронзові й кістяні писала для письма на високих дощечках, штукатурці й бересті.
Важливими писемними пам’ятками є знайдені у Новгороді, Звенигородці та ін. берестяні грамоти – переписка городян про господарські справи.
Проникнення християнства на Русь (988 р.) зумовило виникнення у східних слов'ян письма, якого потребувала держава і церква. Це письмо називалось «кирилиця», воно прийшло разом з писцями та богослужебними книгами із Болгарії і поступово витіснило стару писемність.
Ці пам’ятки вказують на те, що писемність на Русі була не тільки привілеєм князів і духовенства, а й надбанням широких верств міського населення.
2. Книги-пам’ятки:
(духовне читання)
1.) Реймське Євангеліє – (датоване приблизно серед. ХІ ст.) привезла Анна Ярославна до Франції, де зберігається понині у м. Реймс.
2.) Остромирове Євангеліє – найдавніша датована книжна пам’ятка (Київ, 1056-1057р.)
3.) (для світського читання) Ізборники – збірки творів грецьких авторів богословського та повчального змісту – 2 збірника (1073; 1076 рр.).
4.) Мстиславове Євангеліє – ХІІ ст. (1115 р.).
Розвиток освіти у Київській русі ґрунтується на власних національних традиціях та використанні античного й болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи виникла потреба у вихованні освічених людей. То ж освітою за Володимира Великого (980 – 1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019 – 1054 рр.)стала опікуватися держава й церква. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки священиків та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення.
- Перша школа відкрита в Києві для дітей з оточення князя.
- Школа для жінок при Київському Андріївському монастирі, заснована 1086 р. онукою Я. Мудрого Янкою Всеволодівною.
- Центрами освіти стали монастирі.
- У Печерському монастирі знаходилась художня й книгописна майстерні; створена «Повість минулих літ» ченцем Нестором (кін. ХІ поч. ХІІ ст.).
- У Софійському соборі написано і виголошено:
* «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона,
* «Руська правда» - перший звід законів Київської Русі,
* «Ізборник Святослава» - 1076 р.
* «Остромирове Євангеліє» - 1056-1057 р.
* містилася книгозбірня Я. Мудрого.
У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія і риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич та Володимир-Суздальський.
Утворення шкіл і поширення писемності були пов'язані з соціальними та культурними вимогами давньоруського суспільства.
наукові знання
У розвитку та поширенні наукових знань Київська Русь стояла на досить високому рівні. Через Візантію вона познайомилася з творами Піфагора, Сократа, Платона, Філона, Демокріта, Арістотеля, Епікура та інших мислителів античного світу. У Русі були поширені натурфілософські твори таких християнських авторів, як Іоанн Дамаскін, Георгій Писида, Козьми Індикоплов та ін. Ці твори мали матеріалістично-релігійне спрямування.
Для Київської Русі характерне богословсько-схоластичне сприйняття світу. Перші наукові знання були почерпнуті із таких перекладних джерел, як «Фізіолог» та «Шестиднев», трактатів Козьми Індикоплова. Ці знання розвивалися разом із новими досягненнями, що з'явилися в результаті виробничої діяльності людей. Математика на Русі мала прикладний, ужитковий характер. Знання з математики використовувалися під час будівництва та у торгівлі. Записувалися міри довжини, об'єму, робилися розрахунки при складанні церковних календарів та пасхалій.
Важливе місце у системі наукових знань належало астрономії. Літописи засвідчують, що у Київській Русі спостерігали за такими небесними явищами, як сонячні та місячні затемнення, комети, боліди, північне сяйво, метеорити та атмосферні явища, їх трактували як божественні знамення, але опис явищ був реалістичним.
Давні русичі володіли і хімічними знаннями, а саме — хімічними властивостями матеріалів, які використовували при виготовленні виробів із скла (намисто, браслети, посуд, віконне скло), різнокольорових емалей, поливи для кераміки І поліхромних плиток, черні — суміші для прикрашання виробів із срібла, смальти для мозаїк та ін. Знання з хімії використовувалися також у металургії, при фарбуванні тканин, обробці шкіри, хутра, виготовленні різних напоїв.
Освічені люди Київської Русі володіли певними географічними знаннями, їм були відомі три частини світу: Європа, Азія та Африка. Вони добре знали географію своєї держави. Наприклад, у Початковому літописі перелічено всі слов'янські племена Східної Європи і географічне місце їх проживання. Названо ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Двіна, Буг, Десна, Сула, Прип'ять, Волга, Ока, Шексна та озера Ільмень, Нево, Біле. Детально описаний шлях «із варяг у греки». Розвитку географічних знань сприяли переклади таких іноземних географічних праць, як «Хроніка» Георгія Амартола, хронограф Іоанна Малали, «Космографія» Козьми Індикоплова та ін. Чимало географічних знань містила і паломницька література.
У Київській Русі був досить високий рівень медичних знань, якими володіли народні цілителі — волхви, знахарі, віщуни. Відомо, що успішно лікував хворих чернець Печерського монастиря Агапій, а внучка Володимира Мономаха Ганна склала лікарський порадник «Мазі» у якому розповідається про гігієну тіла, вплив клімату на організм, про сон, лазні, їжу, різні хвороби і лікування ран.