Палац Воронцова

Цікава пам'ятка архітектури, заміський будинок графа М. Воронцова у великому парку Салгирка.

Палац був збудований у 1826 (за іншими версіями - у 1824 або 1827) у парку " Салгірка" Таврійським губернатором Д. Наришкіним (архітектор Ф. Ельсон). Це сталося після того, як у 1824 родина Наришкіних стала власниками садиби П. Палласа, яка не задовільнила губернатора в якості власного помешкання, а використовувалася під помешкання керуючого і різні служби.

У 1834 палац перейшов у власність новоросійського генерал-губернатора М. Воронцова. В садибі були прокладені алеї в стилі англійських парків, посаджені декоративні дерева, палац був реконструйований і став резиденцією графа.

Палац неодноразово перебудовувався і обновлювався. Первісно південно-західний фасад був оформлений у вигляді двох ризалітів. Потім між ними був вбудований об'єм, перекритий залізним дахом. Влаштована таким чином засклена галерея використовувалася під зимовий сад.

Палац - один з ранніх зразків архітектури класицизму в Криму. Палац двоповерховий, Н-подібний в плані. На верхньому поверсі - житлові і парадні кімнати, у цокольному - господарські і підсобні приміщення.. Між ризалітами східного фасаду знаходиться тераса з чотирма колонами доричного ордера. Від неї в парк спускаються широкі кам'яні сходи із скульптурами двох левів, що сплять. Із західного боку - засклена тераса, що використовувалася як зимовий сад. Палац зведений з місцевого вапняка. Перекриття верхнього поверху і середньої частини цокольного - пласкі, по периметру цокольного - склепінчасті. Планування анфіладне, замкнуте по периметру будівлі. В двох залах збереглися розписи стель, виконана в теплих тонах; головне місце в ній відведено рослинному орнаменту, що відібражає місцеву флору.

Мечеть Кебір Джамі

Мечеть Кебір Джамі – Соборна п'ятнична мечеть, пам'ятка архітектури 16 століття. Найстаріша будівля міста (саме їй воно завдячує своєю попередньою назвою). Зведена у 1508 (за іншими даними — 1502) році неподалік новозбудованої ставки калги-султана. Початково будівлю вінчав купол, який обвалився у 17 столітті (відновлений під час останньої реставрації). Мечеть неодноразово перебудовувалася. У 1736 році сильно постраждала внаслідок пожежі (відбудована у 1740 році). Дивом уціліла після анексії Кримського ханства Російською імперією і «заснування» Сімферополя. Капітально перебудовувалася у 1907 році. Була діючою до 1930 року, після чого перетворена радянською владою на склад. Після проголошення незалежності України повернута віруючим і відреставрована.

День 3

Ялта

Ялта — місто-курорт, популярний центр міжнародного туризму і відпочинку, найбільша здравниця в Криму. В епоху середньовіччя відома під назвами Джаліта, Яліта, Кауліта. Територія так званої «Великої Ялти» простягнулася уздовж Чорного моря від мису Сарич до гори Аю-Даг.

Ялта розташована у великому амфітеатрі, який розділяється горою Дарсан на дві долини річок Учан-Су (Водоспадна) і Дерекойка (Швидка). Через Ялту проходять 7 туристичних маршрутів державного і міжнародного значення.

Сучасна Ялта заснована в 1837 році, але перші письмові згадки про поселення на її місці належать до XII ст. Тут знайдені археологічні пам’ятники епохи бронзи, поселення таврів.

Розвиток Ялти як курорту почався в 60-х рр. XIX ст.

Велика Ялта має розвинену транспортну інфраструктуру, яка обслуговує потреби курорту. Головним сухопутними транспортними артеріями є автомагістралі Сімферополь — Алушта — Ялта і Севастополь — Ялта — Алушта — Феодосія. Відстань до облцентру складає близько 80 км. Міжміський автобусний рух обслуговує автовокзал.

Морське транспортне обслуговування забезпечує Ялтинський морський торговий порт, який приймає вантажні і пасажирські судна. Ялтинський вантажний торговий порт забезпечує переробку і відправку вантажів, каботажні і міжнародні перевезення. Ялтинський пасажирський порт здійснює перевезення відпочиваючих і жителів Ялти уздовж Південного берега Криму.

Храм Святого Іоана Златоуста

Храм Святого Іоана Златоуста — церква в центрі Ялти, розташована на Полікурівському пагорбі. Побудована в 1832—1837 роках за особистим клопотанням графа М. С. Воронцова за державний рахунок.

Перший соборний храм Ялти був побудований за кресленнями архітектора Г. І. Торрічеллі. Він був виконаний з пиляних вапняних блоків в псевдоготичному стилі англійських заміських вілл. Вінчали храм п'ять шатрових куполів, покритих золотом. Триярусна дзвіниця, що підноситься на 45 метрів над рівнем моря, відразу стала головним містобудівним і навігаційним орієнтиром міста. Навколо храму розташовувався цвинтар — старе кладовище, залишки якого можна знайти і зараз.

У 80-х роках XIX століття собор св. Іоана Златоуста зазнав істотної перебудови. Її провів міський архітектор М. П. Краснов, який розширив будівлю храму і звів його хрестово-купольний простір в один купол візантійського стилю. Купол був забарвлений блакитною фарбою і увінчаний великим позолоченим хрестом. Засоби на ці роботи пожертвував Ялтинський міський голова А. Л. Врангель. На його прохання в храмі також була влаштована прибудова, престол якої освячений на честь святого апостола Андрія Первозванного. До нашого часу не дійшли творіння академіка Краснова — Микільська каплиця, школа, храм, що згорів в 1941 році і розібраний на початку 1950-х. Завдяки своєму «міжнародному статусу» уціліла тільки дзвіниця.

З 1994 року почалося відродження святині. Автором нового проекту стала архітектор О. В. Петрова, що узяла за основу креслення Г. Торрічеллі, знайдені в архіві палацу-музею Воронцова в Алупці. За три роки храм був відбудований в тому ж вигляді, як і при графі Воронцові. 26 листопада 1998 року він був освячений архієпископом Сімферопольським і Кримським Лазарем, про що оповідає пам'ятна таблиця, поміщена в притворі.

У храмі продовжується відтворення інтер'єрів, елементів внутрішнього інтер’єру і церковного орнаментального розпису. Йде будівництво колись зруйнованої Микільської каплиці біля Морського порту, а також недільної школи.