Воронцовський палац

Воронцовський палац - унікальний пам'ятник архітектури першої половини XІX ст. Він вражає яскравою своєрідністю архітектурних форм. Оригінальне планування, цікаве стильове рішення кожного з корпусів, майстерність, з якою викладені стіни і, нарешті, обробка внутрішніх приміщень - все це захоплює вже не одне покоління шанувальників прекрасного. При цьому був настільки майстерно використаний рельєф місцевості, що, здається, палац зростає з навколишньої природи. Палац будувався з 1830 по 1848 рр., як літня резиденція видного державного діяча Росії, генерал-губернатора Новоросійського краю М. С. Воронцова (1782-1856).

Палац був побудований за проектом англійського архітектора Едуарда Блора (1789-1879). Йому належать проекти Вестмінстерського абатства, частини фасадів Букінгемського палацу. На будівництві палацу використовувалася в основному праця кріпаків з Володимирської і Московської губерній. Це були потомки каменотесів і каменерізів, що передавали з покоління в покоління мистецтво зведення і рельєфною обробки прекрасних білокам'яних соборів. Основний будівельний матеріал - діабаз магматичного походження, зеленувато-сірого забарвлення, під колір гір і вічнозеленої рослинності - брався з природних розсипів в Алупці. Навіть фундаментом палацу частково послужили діабазовий скелі. Це дуже твердий за своєю природою камінь, майже в два рази твердіше граніту і дуже примхливий в обробці. Невірний удар молотка майстра - і вся робота марна. З величезних безформних брил висікалися рівні блоки для стін і складні по малюнку прикраси. Ретельно шліфувався діабаз для оформлення внутрішніх приміщень.

Всі роботи проводилися вручну, примітивними інструментами. Серед кріпосних було багато талановитих майстрів - підрядчик Гаврило Полуектов, ліпник Роман Фуртунов, столяри Яким Лапшин, Максим Тисленко, Наум Мухин та ін. Вдалося встановити імена більше 300 кріпаків, які працювали на будівництві палацу, який замислювався як уособлення багатства та знатності власників, а став прекрасним пам'ятником праці й таланту архітекторів, художників, чудових майстрів з народу. Споруда палацу почалося зі столового корпусу (1830 - 1834 рр..). Центральний корпус зводився в 1831 - 1837 рр.. У 1841 -1842 рр.. до їдальні була прибудована більярдна. У 1838 - 1844 рр.. будувалися гостьовий корпус, східні флігелі, всі башти палацу, п'ятикутник господарських корпусів, оформлявся Парадний двір. Останнім був побудований бібліотечний корпус (1842-1846 рр..). Гостьовий корпус згодом отримав назву Шуваловського, тому що в правій його частині розташовувалися покої дочки Воронцова Софії Михайлівни, в заміжжі графині Шувалової. Найбільший обсяг земляних робіт було здійснено з 1840 по 1848 р. за допомогою солдатів саперного батальйону при споруді терас парку перед південним фасадом палацу. Влітку 1848 р. на центральних сходах, які ведуть до головного входу, були встановлені скульптурні фігури левів, виконані в майстерні італійського скульптора Джовані Боннані.Левова тераса завершила будівництво і оформлення палацового ансамблю. Вцілому ж Воронцовський палац нараховує 150 приміщень.

Три покоління родини Воронцових володіли Алупкою аж до Жовтневої революції. Остання господиня маєтку Е. А. Воронцова в 1905 році розмістила в корпусах палацу санаторій, для поранених на японській війні, а в 1914 році - госпіталь для інвалідів першої світової війни. Після революції палац націоналізували. Краса і багатство будівлі спонукали більшовиків створити в палаці музей, який і був відкритий в 1925 році. Палац став єдиним музеєм після революції на Південному березі, сюди звозили картини, посуд, меблі з інших палаців Криму. Під час війни Гітлер подарував палац Фельдмаршалу Манштейну - завдяки чому палац практично не постраждав. Щоправда частина колекції виявилася розкрадання.

З 4 по 11 лютого 1945 р. проходила Кримська (Ялтинська) конференція керівників трьох союзних держав-СРСР, США і Великобританії. Алупкинський палац став резиденцією англійської делегації. Основна робота конференції проходила в Лівадії, але попереднє обговорення питань, що виносяться на порядок денний, велося на нарадах міністрів закордонних справ почергово в місцях розташування кожної делегації. Двічі (8 і 10 лютого) ці наради збиралися в парадній їдальні Алупкінського палацу. Саме тут 8 лютого 1945 було остаточно визначено кількість країн - учасниць установчої конференції Організації Об'єднаних Націй, час і місце її скликання. Після звільнення палац був дачею НКВС, потім профспілковим санаторієм, а з 1956 року знову музеєм. Сьогодні музейна колекція складається з 25 тисяч експонатів. У музеї існує кілька постійних експозицій. Основна - парадні інтер'єри з їх декоративним оформленням, повністю зберегли свою первинну обробку, предмети прикладного мистецтва: художня меблі, вироби з порцеляни та бронзи, твори живопису та скульптури.

Величність Воронцовського палацу викликає непідроблене захоплення. Не даремно тут знімалися такі відомі шедеври вітчизняного кінематографа, як «Небесні ластівки», «Безумний день, або Одруження Фігаро», «Сафо».