Палац Дюльбер

Палац Дюльбер вражає уяву і приковує до себе увагу з першого погляду.Палац побудований в 1895-1897 рр.. для великого князя Петра Миколайовича Романова за проектом ялтинського архітектора Н. П. Краснова.
Білосніжна будівля з сріблястими куполами, зубчастими стінами, арочними вікнами, синім орнаментом, кольоровою мозаїкою здається прекрасним баченням з казок Сходу.

І перекладається назва палацу з арабської як «прекрасний», «чудовий». Збудовано в романтичному, мавританському стилі.У палаці більш ніж 100 кімнат і приміщень. Шляхом компонування на фасадах будівлі різних архітектурних деталей і прикрас його довгаста форма знайшла пластичність і завершеність, а самі фасади - неповторну індивідуальність.

Кам'яна ніша зберегла медальйон з історичною написом: «1897, жовтень. Великий князь Петро Миколайович, Велика княгиня Меліц Миколаївна і їх діти - Великі княжни Марина Петрівна, Надія Петрівна, Великий князь Роман Петрович були присутні при освяченні палацу Дюльбер».

Навколо палацу розбито парк, під стать Дюльбер - вишуканий і багатий. Цей парк цілком можна вважати ботанічним садом - так багато рідкісних рослин культивується на його землях. Троянди та водяні лілії, фонтани і штучні водойми - важко уявити місце, більш приємна для прогулянок. Руками декількох поколінь садівників та архітекторів парк прикрашався малими архітектурними формами: скульптури, альтанки, фонтани, штучні водойми з золотими рибками і квітучими ліліями.

Форос

Церква Воскресіння Христового у Форосі є пам’ятником архітектури XIX століття. Фороська церква була побудована і освячена у 1892 році. Храм спорудили за проектом академіка Миколи Чагина на кошти фороського промисловця Олександра Кузнєцова. Церкву розписували відомі художники Маковський і Корзухин, мозаїчні роботи виконувала італійська майстерня Антоніо Сальваті. Першим настоятелем церкви був святий отець Павло Ундольський. Фороська церква є філією собору Олександра Невського.

Про виникнення церкви існує кілька легенд. Зведена ж вона була колишнім власником фороського маєтку купцем Кузнєцовим на згадку про порятунок імператора Олександра ІІІ і його родини при катастрофі поїзда, у якому цар вертався в Петербург.

У 1924 р. церкву було закрито, хрести скинуті, розпис зафарбований, настоятель храму відправлений у Сибір. У храмі відкрили ресторан, потім він був безхазяйним складом, а після пожежі в складі церква взагалі була покинута.

Богослужіння в церкві відновилися на початку 90-х років минулого століття і велися вони одночасно з відновними роботами. 22 квітня 2004 року під час відвідування храму президент України дав доручення відновити Фороську церкву на рівні найкращих храмів України.

День 7