Порядок оголошення підприємства банкрутом. Послідовність провадження справи про банкрутство передбачена новим законодавством, яке значно відрізняється від того

Послідовність провадження справи про банкрутство передбачена новим законодавством, яке значно відрізняється від того, що діяло до 2000 р. Охарактеризуємо докладніше послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємства банкрутом чи його санації, яка передбачена новим Законом України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення справи про банкрутство подається борж­ником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника або кредитора і повинна містити:

> найменування суду, до якого подається заява;

> найменування боржника, його поштова адреса;

> найменування кредитора та його поштова адреса;

> виклад обставин, що підтверджують неплатоспроможність борж­ника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки та ої.;

> перелік документів, що додаються до заяви.

Згідно зі статтею 15 ГПКта статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем перебування боржника.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

До основних нововведень у новому законі про банкрутство у частині порушення справи слід віднести такі:

> запроваджено положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником;

> змінено строк, після закінчення якого у кредитора виникає право на звернення до господарського суду із заявою про порушен­ня справи;

> змінено характер події, від якої відраховується строк, після закінчення якого кредитор може звернутися із заявою (3 місяці з дня, встановленого для виконання зобов’язань, замість одного міся­ця після визнання претензійних вимог).

Справа про банкрутство порушується за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Законодавство про банкрутство виділяє дві такі ознаки:

> неплатоспроможність, тобто боржник вважається неплатоспро­можним, якщо віннеспроможний виконати свої платіжні зобов’язання, строкоплати якихнастав;

> загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає свою неспроможність ви­конати платіжні зобов’язання в разі настання строку їх погашення.

У законодавстві про банкрутство переважної більшості країн виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство борж­ника — це перевищення заборгованості підприємства над його акти­вами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов’язань.

У першому випадку маємо справу із зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). У друго­му та третьому -- із припущенням (прогноз неплатоспроможності).

Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи лише в разі неплатоспроможності боржника, оскільки загрозу неплатоспро­можності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, які мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, котрі мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, чиї май­нові вимоги повністю забезпечені заставою.

Боржник у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності та за наявності майна, достатнього для покриття судових ви­трат, може звернутися до господарського суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство за таких умов:

> якщо задоволення вимог одного чи кількох кредиторів унемож­ливить виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами;

> якщо в разі ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства боржник не має змоги задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

> за наявності ефективної концепції санації та відсутності необ­хідного часу для її реалізації (необхідних відстрочок платежів можна досягти, уклавши мирову угоду під час провадження справи про банкрутство).

Далі судця господарського суду має право прийняти заяву про банкрутство або відхилити її, аргументуючи свої дії.