Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Ліквідація банків. При підготовці справи до розгляду суд повинен запросити в НБУ висновок щодо доцільності ліквідації банку
При підготовці справи до розгляду суд повинен запросити в НБУ висновок щодо доцільності ліквідації банку. НБУ зобов’язаний відповісти на запит суду протягом місяця з дня отримання запиту. Негативний висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку є підставою для залишення заяви кредиторів без розгляду. Якщо банк неспроможний виконати рішення суду про примусове стягнення боргу протягом шести місяців, НБУ зобов’язаний відкликати ліцензію, ініціювати ліквідацію банку і призначити ліквідатора. При позитивному висновку щодо доцільності ліквідації банку суд лише розглядає отриманий висновок НБУ і відповідність застосування процедури ліквідації з боку НБУ вимогам Закону про банківську діяльність. Цими повноваженнями й обмежується за Законом про банківську діяльність роль суду у справі про ліквідацію банку. Законом не передбачено утворення якогось органу кредиторів (зборів або комітету кредиторів) і, відповідно, не передбачено участь кредиторів у ліквідації банку. Заходи щодо ліквідації банку здійснюються ліквідатором, що може бути призначений судом або НБУ. Розгляд справи в суді не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного НБУ. Ліквідатором може бути фізична або юридична особа, що відповідає вимогам, викладеним у статтях 76 і 90 Закону про банківську діяльність і яка має сертифікат НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків. Законом заборонено призначити ліквідатором особу, що виконувала функції тимчасової адміністрації в цьому банку раніше. Ліквідатор виконує функції по управлінню банком та розпорядженню його майном, очолює ліквідаційну комісію, формує ліквідаційну масу з метою наступного продажу і задоволення вимог кредиторів, а також має інші повноваження, передбачені в статтях 92 – 95 Закону про банківську діяльність. Більшість повноважень ліквідатора аналогічні повноваженням ліквідатора підприємства – банкрута, описаним у Законі про банкрутство. Відмінність полягає в тому, як зазначалося раніше, що ліквідатор банку не звітує про свою діяльність перед кредиторами і судом, а за своїм статутом прирівнюється до представника НБУ. Ліквідатор публікує відомості про відкриття ліквідаційної процедури в газетах “Урядовий кур’єр” або “Голос України”. Кредитори мають право подавати свої вимоги ліквідатору протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Ліквідатор протягом трьох місяців зобов’язаний розглянути вимоги кредиторів і повідомити про їх визнання. Кредитори мають право направити ліквідатору свої заперечення протягом одного місяця з дня одержання повідомлення. Перелік вимог кредиторів (реєстр кредиторів) затверджується НБУ. До моменту затвердження НБУ перелік вимог кредиторів ліквідатор має право з дозволу НБУ погашати вимоги тільки за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури. Інвентаризацію та оцінку активів банку ліквідатор здійснює за спеціальними правилами, викладеними в главі 11 підрозділу VI Положення НБУ. Продаж майна банків погоджується ліквідатором з НБУ в порядку, передбаченому главою 14 розділу VI Положення НБУ. Кошти, отримані в результаті ліквідації, направляються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черги кредиторів, встановленої у статті 96 Закону про банківську діяльність. Особливістю формування першої черги кредиторів банку є віднесення до цієї черги вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Законом України від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що цей Фонд виплачує вкладникам неплатоспроможного банку гарантовану державою суму внесків у розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень, включаючи відсотки по внесках. Виплати кредиторам-вкладникам понад установлені зазначеним Законом суми внесків виплачуються ліквідаторам у другій черзі кредиторів. Інші вимоги кредиторів першої і другої черги аналогічні вимогам кредиторів першої-другої черги підприємств-банкрутів, що передбачені у Законі про банкрутство. Третя черга кредиторів банків відповідно до Закону про банківську діяльність є останньою. У третю чергу задовольняються вимоги всіх інших кредиторів, що не названі в першій і другій черзі. Це відрізняє Закон про банківську діяльність від Закону про банкрутство, яким передбачено шість черг кредиторів. Процедура ліквідації повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії.
|