Ситуаційна вправа

“ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ”

1. Характерні риси атомних електростанцій.

На АЕС у якості палива використовують ядра важких елементів – урану та плутону. Проте, використовуються не усі ядра, а виключно ядра ізотопів. Під час ділення ядер виокремлюється енергія – вона й “працює” на атомних електростанціях.

На сучасному етапі розвитку економіки Україна має значні запаси урану, що акцентує увагу саме на АЕС. До того ж у майбутньому можливе використання на АЕС існуючих у країні запасів торію. Проте, не слід забувати про вичерпність даних ресурсів.

Підприємства атомної енергетики являють собою об’єкти підвищенної небезпеки. Один енергетичний реактор такої станції містить радіоактивного матеріалу у 1000 разів більше, ніж атомна бомба, що була скинута на Хіросіму під час Другої світової війни. Саме тому дані об’єкти енергетики мають володіти дуже високою надійністю та міцністю, мати ефективну систему контролю та управління всіма агрегатами.

Викиди радіоактивних речовин із систем АЕС поділяють на газові (парові та аерозольні), які викидаються в атмосферу через вентиляційні труби, та рідкі скиди, в яких є домішки у вигляді розчинів чи дрібнодисперсних сумішей, що надходять у поверхневі водойми. Внаслідок руху повітряних мас, а також поверхневих і підземних водних потоків радіоактивні речовини поширюються у навколишньому середовищі, потрапляючи у рослини, організми тварин і людей.

Технологічні відходи атомних електростанцій захоронюють у спеціальних контейнерах у відповідних літологічних комплексах порід, які знаходяться у межах тектонічно стабільних ділянок геологічного середовища. Порівняно із іншими видами енергетики це є екологічно набагато безпечнішим. Однак, невідомо, яку роль ці штучні поклади небезпечних речовин відіграватимуть у життєдіяльності впродовж наступних етапів геологічної історії.

За всю історію атомної енергетики у світі сталось дві аварії (у Виндскейлі та Чорнобилі), проте вони мали катастрофічні наслідки. Головним психологічним наслідком цих трагедій стала масова радіофобія.

2. Характерні риси гідроелектростанцій.

Сучасні гідроелектростанції ґрунтуються на використанні принципу попередньої концентрації вода, утворення її напору, енергія котрого надалі і використовується за допомогою спеціального енергетичного устаткування.

Гідрогенератори звичайно виробляють електроенергію напругою 6-16 кВ. Їхня потужність може перевищувати 650 МВт.

Будівництво подібної електростанції є не дешевим задоволенням (термін окупності в середньому складає 20 років), проте саме вони надають дешеву енергію.

Їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів. Саме тому дуже часто можуть виникати ускладнення при вибору території для розташування ГЕС.

ГЕС не потребують на відміну від інших електростанцій палива. До того ж енергетичні ресурси ГЕС є величезними й постійно відновлювальними.

Гідроенергетика визнана фахівцями як найбільш ощадлива та безпечна. Проте, будівництво гребель ГЕС погіршує умови водної проживання фауни; запруджені ріки, сповільнивши течію, зацвітають; йдуть під воду чималі ділянки ріллі, придатної для посівів.

3. Характерні риси теплоелектростанцій.

Теплоелектростанції є доволі складними та великими за охопленням території (можуть займати територію у 70 га) господарствами. Їхньою “рушійною силою” є пара. Вони займають у світі перше місце серед усіх видів електростанцій.

У якості палива ТЕС використовують вугілля та мазут (як більш дешеві аналоги нафти чи газу).

Будівництво теплоелектростанцій є достатньо дешевим, але несприятливим є екологічний фактор – теплове забруднення та забруднення атмосфери.

У тепловій енергетиці велика частина відходів розпорошується в атмосфері. При цьому оксиди сірки та азоту, з’єднуючись із вологою атмосфери, утворюють кислотні дощі.

Вуглекислий газ сьогодні визнано головною складовою парникових газів, а важкі метали та арсен (миш’як), навіть осідають на грунт.

Усі ці шкідливі речовини людина отримує під час дихання, а також разом із питною водою та продуктами харчування.

Крім того, слід пам’ятати, що із плином часу рівень радіації знижується, у той час, як токсичні матеріали (важкі метали) існують надзвичайно тривалий період у ландшафтних геокомплексах.

Проте, потужність ТЕС є однією з найбільших. Подібний енергетичний комплекс виробляє мільйони МВт.

4. Характерні риси альтернативної енергетики.

Загальновідомим є екологічний конфлікт енергетики та навколишнього природного середовища. З іншої сторони тиск енергетичної кризи (вичерпаність існуючих ресурсів) зумовлює звертатись до використання електростанцій, діяльність котрих ґрунтується на використання відновлювальних джерел.

Такими прикладами можуть слугувати заходи по використанню енергії вітру, сонця тощо.

Стрімкий розвиток цього напрямку енергетики зайвий раз засвідчує про її реальну альтернативність традиційній енергетиці на викопному паливу.

Однак, у той же час альтернативна енергетика є обмеженою рядом обставин:

- географічний фактор, тому що перераховані енергоджерела просторово диференційовані та досить мінливі;

- технологічні труднощі – низький ККД енергоустановок;

- ускладнення економічного характеру – мала концентрація капіталу на одиницю площі.

Є й ще одна причина, що принципово обмежує розвиток вітроенергетики, - екологічний фактор. Зокрема, це можуть бути зміни вітропотоку, продукування інфразвуку та навіть спотворення естетики ландшафту.

Проте, сьогодні вважається безперечно перспективною енергетика, що спеціалізується на модифікації енергії, яка вже існує у екосистемах Землі (наприклад, використання енергії термальних джерел). Перевага цього виду енергетики полягає у тому, що не відбувається зміни енергобалансу та теплового забруднення середовища.

Ця енергетика не вивільнює сховану енергію (атомну, ядерну), а отже, не порушує енергобаланс географічного середовища людини; не пов’язана зі зміною балансу парникових газів (як-то у ТЕС), що є неминучим під час спалювання органічного палива; не змінює потоків енергії у системі “океан-атмосфера-суходіл”.