Облік необоротних активів 5. 1. Склад, класифікація, оцінка й завдання обліку необоротних активів

Бюджетні установи, як і інші суб’єкти господарювання, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого характеру. Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об’єкт бухгалтерського обліку зазначених суб’єктів господарювання — так звані необоротні активи.

Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. До складу необоротних активів належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, частини будинків, які на правах власності належать установі, передавальні пристрої, робочі, силові машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя риболовлі, спеціаль­ні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Очевидно, що склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною прак­тикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками

Усі необоротні активи бюджетних установ можна згрупувати за відповідними галузями, які, у свою чергу, формуються під впливом видів діяльності. Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Відповідно до другої класифікаційної ознаки доцільно розрізняти основні та допоміжні необоротні активи. До основних не-
оборотних активів варто відносити об’єкти, що ідентифікуються як необоротні активи й беруть безпосередню участь у виконанні основних профільних функцій відповідної установи (навчання, медична допомога, наукові дослідження тощо). Це навчальні, лікарняні, лабораторні корпуси й приміщення, книгосховища, на­вчальне, медичне, наукове обладнання і т. ін. Групу допоміжних необоротних активів формують однойменні об’єкти, що їх установа використовує з метою виконання своїх основних профільних функцій. До таких активів належать адміністративні корпуси й приміщення, транспортні засоби адміністративного призначення, канцелярське й господарське обладнання управлінських струк­турних підрозділів тощо.

Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яку утворено за матеріально-речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює матеріальні необоротні активи (ті, що мають фізичну і/або матеріальну форму) та нематеріальні необоротні активи (ті, що не мають фізичної і/або матеріальної форми). Група матеріальних необоротних активів поділяється, у свою чергу, на дві підгрупи — основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби являють собою необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 грн за одиницю (комплект). До них належать:

Земельні ділянки чи земля, яку згідно з чинним законодавством придбано і/або надано для користування установі, зокрема здано в оренду.

Капітальні витрати на поліпшення земель — витрати неінвентарного характеру (не пов’язані з будівництвом споруд) на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, розчищення чагарників, очищення водойм тощо).

Будинки і споруди:

1) будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків-інтер­натів для старих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій і т. ін.) та іншими установами;

2) будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання;

3) водогони, стадіони, басейни, дороги, мости, пам’ятники, загорожі парків, скверів і громадських садів тощо.

Машини й обладнання:

1) силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію і т. ін.) на механічну, тобто на енергію руху;

2) робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх облад­нання, що призначені для механічного, термічного й хімічного впливу на предмет праці у процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини та тварин;

3) вимірювальні прилади — дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотометри, гальванометри, геодезичні прилади, гіроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати і т. ін.;

4) регулювальні прилади та пристрої — киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю і т. ін.;

5) лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лаборатор­ні копри, прилади для випробування на газонепроникність, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи і т. ін.;

6) обчислювальна техніка — електронно-обчислювальні, керувальні та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої (клавішні обчислювальні та підсумовувальні машини і т. ін.);

7) медичне обладнання — медичне обладнання (зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням тощо), спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові і т. ін.;

8) комп’ютерна техніка та комплектуючі — комп’ютери, монітори, периферійне й мережне обладнання комп’ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект належить до основних засобів;

9) інші машини та обладнання — машини, апарати та інше обладнання, не назване в перелічених підгрупах. До інших машин та обладнання належать: обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (зокрема спортивні снаряди), обладнання кабінетів та майстерень у навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науко­во-дослідних та інших установ, що працюють у науковій сфері, обладнання автоматизованих телефонних станцій, телефони, фак­си, копіювальна техніка, технічні засоби приготування та транспортування їжі, пожежні машини на автомобільному й кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, техніч­ні засоби служби ПММ, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи і т. ін.

Транспортні засоби:

1) рухомий склад залізничного, водного, автомобільного тран­спорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі та барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, парусні судна, автомобілі вантажні та легкові, причіпи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі і т. ін.);

2) рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

3) гужовий транспорт (вози, сани тощо);

4) виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.);

5) усі види спортивного транспорту;

6) запасні частини до транспортних засобів, які згідно зі своєю вартістю за одиницю (комплект) належать до основних засобів.

Інструменти, приладдя та інвентар:

1) інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них належать: різальні, удар­ні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя ручної праці, зокрема ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря і т. ін. (електродрилі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти тощо), а також різного роду пристрої для оброблення матеріалів, здійснення монтажних робіт і т. ін. (лещата, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного вала на автомобілях тощо);

2) виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстаки, кафедри, парти тощо); обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами тощо);

3) господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бар’єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машинки, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарсь­кий інвентар, а також предмети протипожежного значення — гідропульти, стендери, драбини ручні і т. ін.;

4) лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача, спеціалізовані споруди систем зв’язку.

Робочі та продуктивні тварини:

1) робоча худоба — коні, воли, осли та інші робочі тварини (зокрема транспортні та спортивні коні, інші транспортні тварини);

2) продуктивна та племінна худоба — корови, бики-плід­ники, бугаї, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники та племінні кобили (неробочі), кобили, переведені на табунне утримання, верблюди-плідники й матки (неробочі), олені — матки й самці (рогачі), кнури та свиноматки, вівцематки, кози, барани і т. ін.;

3) службові собаки;

4) декоративні тварини;

5) піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки тощо).

Багаторічні насадження:

1) штучні багаторічні насадження незалежно від їхнього віку;

2) плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, у парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження та ін.;

3) штучні насадження ботанічних садів та інших науково-до­слідних установ і навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження.

Інші основні засоби:

1) сценічне — постановні засоби вартістю понад 10 грн за одиницю (декорації, меблі та реквізити, бутафорії, театральні й національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

2) документація з типового проектування незалежно від вартості;

3) навчальні кінофільми, магнітні диски, стрічки, касети та інші активи, що належать до фільмофонду установи.

Інші необоротні матеріальні активи становлять другу однойменну підгрупу матеріальних необоротних активів. До їх складу належать:

Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок:

1) музейні цінності (незалежно від вартості), крім предметів мистецтва та природознавства, старовини й народного побуту та експонатів наукового, історичного й технічного значення, які обліковуються в порядку, установленому для обліку цих цінностей у державних музеях;

2) експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їхньої вартості.

Бібліотечні фонди — наукова, художня, навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання.

Малоцінні необоротні матеріальні активи:

1) знаряддя риболовлі (трали, неводи, сіті тощо);

2) бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

3) спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного й масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень);

4) предмети виробничого значення вартістю до 500 грн за одиницю (комплект) — робочі столи, верстаки, кафедри, парти тощо; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які можуть бути віднесені до робочих машин (світлокопіювальні рами тощо);

5) предмети, призначені для видачі напрокат;

6) господарський інвентар вартістю до 500 грн за одиницю (комплект) — предмети конторського й господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бартери, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машинки, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, переносні юрти, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення — гідропульти, стендери, драбини ручні і т. ін.;

7) інші малоцінні необоротні предмети, термін експлуатації яких більш як один рік, а вартість за одиницю не перевищує 500 грн — телефони, обчислювальна техніка, пральні та швейні машини, холодильники і т. ін.

Білизна й постільні речі:

1) білизна (сорочки, халати);

2) постільні речі та постільна білизна (матраци, подушки, ковд­ри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала, мішки спальні тощо);

3) одяг і обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта, плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);

4) взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалі, валянки тощо);

5) спортивний одяг і взуття (костюми, черевики тощо).

Тимчасові нетитульні споруди:

1) тимчасові нетитульні споруди, пристосування та пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

2) сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі в лісі (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки тощо).

Природні ресурси: мінеральні копалини, нафтові свердловини, родовища корисних копалин внутрішніх вод, смуги будівель­ного лісу, що згідно з чинним законодавством належать бюджетній установі.

Інвентарна тара: інвентарна тара тривалого використання для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійснення технологічних процесів, сховища для зберігання рідких і сипучих речовин (баки, скрині, чани, засіки тощо); шафи торговельні та стелажі; інша інвентарна тара.

Матеріали довгострокового використання для наукових цілей: матеріали, одержані зі складу в лабораторію або інші структурні підрозділи науково-дослідних інститутів, вузів для науково-дослідних робіт, які використовуються неодноразово або тривалий час, а також матеріали, що є об’єктами наукових досліджень; в установах культури дорогі матеріали, одержані зі складу для реставрації та ремонту видань мистецтва, музейних цінностей і пам’яток архітектури.

Необоротні матеріальні активи спеціального призначення: необоротні матеріальні активи, що мають специфічне призначення та обмежене застосування лише в певних галузях.

Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік. До складу цих активів належать авторські та суміжні права:

права на літературні твори;

права на музичні твори;

програми для електронно-обчислювальних машин;

бази даних тощо;

інші нематеріальні активи.

Інші нематеріальні активи охоплюють:

1) права користування природними ресурсами — право користування надрами, іншими ресурсами природного середови­ща, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо;

2) права користування майном — право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо;

3) права на знаки для товарів і послуг — товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо;

4) права на об’єкти промислової власності — право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо;

5) гудвіл — перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів;

6) інші нематеріальні активи — право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо.

Як уже зазначалося, розглянуте групування є основним у класифікаційній схемі необоротних активів. Саме на ньому базується поділ рахунків і субрахунків, що становлять клас 1. Необоротні активи.

Залежно від ступеня використання в діяльності активи поділяють на такі, що діють, такі, що перебувають у запасі, і такі, що не діють. До таких, що діють, необоротних активів належать об’єкти, які використовуються в господарській та адміністративній діяльності. Необоротні активи, які перебувають у запасі, призначені для заміни тих, що діють, на час ремонту, модернізації чи вибуття. Необоротні активи, які не діють, це зайві об’єкти, не використовувані в установі, а також інші необоротні активи, які з тих чи інших причин не діють.

Щодо бухгалтерського обліку необоротних активів ідентифікують такі види вартості:

балансову;

первісну;

відновлювальну.

Балансова вартість — це вартість, за якою необоротні активи включаються до балансу після віднімання суми нарахованого зносу. Під первісною вартістю розуміють вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення необоротних активів. Відновлювальна вартість являє собою первісну вартість, змінену внаслідок переоцінювання.

Первісну (відновлювальну) вартість необоротних активів змінюють у разі індексації їхньої первісної вартості, а також у разі добудівлі, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка спричинила додаткове укомплектування необоротних активів.

Згідно з чинною нормативною базою переоцінювання необорот­них активів бюджетних установ здійснює спеціальна тимчасова комісія, яка призначається наказом керівника установи й до складу якої входять:

заступник керівника установи (голова комісії);

головний бухгалтер чи його заступник;

керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують необоротні активи;

особи, на яких покладено відповідальність за збереження необоротних активів;

інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю необоротних активів і встановлює нові ціни. При цьому документи, що підтверджують нову ціну, не потрібні. Під час оцінювання однотипних об’єктів у межах однієї установи на них установлюють однакові ціни.

Відповідно до чинного нормативного поля, зміна вартості необоротних активів після індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок, а також не тягне за собою додатковий дохід установи. Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, такі необоротні активи обліковуються в установі за ринковими вільними цінами на ці види активів, що діють на дату проведення індексації. Результати роботи комісії відбиваються в акті про зміну вартості необоротних активів. Цей акт підписують члени комісії та затверджує керівник установи, який відповідає за організацію роботи комісії, а також разом із головою комісії — за об’єктивність результатів переоцінки.

Необоротні активи, залучаючись до господарського процесу бюджетних установ, проходять у цьому процесі всі етапи руху (рис. 5.2):

надходження необоротних активів;

наявність необоротних активів і їх використання;

вибуття необоротних активів.у господарському процесі бюджетних установ

Відповідно до зазначеної схеми визначається коло головних завдань бухгалтерського обліку необоротних активів:

правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;

правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;

точне визначення результатів ліквідації зазначених об’єктів обліку;

контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об’єктів необоротних активів