Операции 6 страница

Однієї з важливих складових МТП країн Євросоюзу став Загальний митний тариф (ЗМТ). Саме він дозволив ЄЕС проводити незалежну митну й загальну торговельну політику, а з 1975 р. прибутки від ЗМТ надходять не державам-членам, а прямо Співтовариству, будучи одним з важливих джерел бюджету ЄС. Загальний митний тариф був уведений ст. 18-29 Договору про ЄЕС в 1958 р. і став цілком застосовуватися із завершенням перехідного періоду (тобто з 1968 р.). При цьому ЗМТ був закріплений на рівні середнього арифметичного мита, які були в чинності на 1 січня 1957 р.

Складання ЗМТ було довгим і важким, особливо в питаннях створення тарифної номенклатури. Цей митний інструмент став украй важливим не тільки для збору мит, але для ряду сфер діяльності Співтовариств, наприклад, збору статистичних даних, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, або застосування заходів торговельної, сільськогосподарської або фіскальної політик. В 1958 р. ЗМТ був створений на основі номенклатури, закріпленою Брюссельською конвенцією 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах. У результаті спочатку складена тарифна номенклатура мала більше 20 тис. субпозицій. Після перегляду їхнє число скоротилося до 10 тис. Однак, ця кількість була однаково нескінченно великою. Тому була створена група спеціальних митних експертів, що зуміла скоротити кількість субпозицій до 2809. У цьому виді тарифна номенклатура існувала до 1987 р.

22 вересня 1987 р. Співтовариство ратифікувало Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису й кодування товарів (ГС). Нова номенклатура була сформульована Радою митного співробітництва (Custom Cooperation Council) і замінила практично в усьому світі колишню брюссельську номенклатуру, ставши основою, як для тарифних, так і статистичних номенклатур Співтовариства і його торговельних партнерів. Вона набула чинності на території Співтовариства з 1 січня 1988 р. у формі сполученої номенклатури (Combined Nomenclature) і діє дотепер. Сполучена номенклатура (СН) містить у собі:

4) Номенклатуру ГС;

5) Субпозиції до цієї номенклатури, створені Співтовариством і «субпозиції, що називаються, СН» (CN Subheadings);

6) Попередні положення, тобто додаткові секції, примітки до глав і підрядкові примітки до субпозицій СН.

Сполучена номенклатура повністю задовольняє як тарифним, так і статистичним вимогам Співтовариства й використовується не тільки Співтовариством, але і його основними партнерами.

Паралельно із введенням СН Співтовариством в 1987 р. була створена інформаційна база даних ТАРІК (інтегрований тариф Співтовариства) для того, щоб показувати особливі положення, застосовувані Співтовариством до товарів кожного коду СН. ТАРІК поєднує положення про імпорт, не включені в СН: тарифні квоти й переваги, тимчасові призупинення автономних мит, що входять в ОТТ, антидемпінгові мита й компенсаційні мита - і дає, таким чином, інформацію про «інтегрований тариф» Співтовариства. По суті, ТАРІК охоплює всі міри, застосовувані Співтовариством до торгівлі, і забезпечує національні влади необхідною інформацією про міри Співтовариства, що стосується зовнішньої й внутрішньої торгівлі. ТАРІК друкується щорічно.

87. Перерахуйте основні причини стального митного регулювання в ЄС.

Створення митного союзу, як відомо з економічної практики є однієї зі стадій міжнародної економічної інтеграції. У цьому випадку в торгівлі між державами-учасниками мита й квоти, як і у зоні вільної торгівлі, також не існують, але, крім цього, держави погоджуються застосовувати до товарів, що надходять у такий союз ззовні, загальне мито. Це мито йменується загальним митним або загальним зовнішнім тарифом.

Перші зародки митного союзу в Європі з'явилися із прийняттям договору про ЄОУС. Як було заявлено в декларації від 9 травня 1950 року, «обіг вугілля й стали між країнами, що поєднуються, буде негайно звільнено від всіх мит». Це й було закріплено в статті 4а Договору про ЄОУС, що набула чинності 10 лютого 1953 р., для вугілля, залізної руди й залізного лома, а з 1 травня 1953 р. і для сталі.

Структура та рівні єдиного митного тарифу ЄС, який щорічно видається Комісією у двох варіантах, відображає основні особливості зовнішньоторговельної політики Союзу.

По-перше, рівень єдиного митного тарифу ЄС постійно знижується на підставі домовленостей у межах раундів переговорів ГАТТ/СОТ. Окремі товари (масляничне насіння, корм для худоби, мінеральні продукти - окрім палива, дерево, гума) обкладаються імпортними зборами замість мита.

По-друге, ЄС зберігає митний та нетарифний захист деяких видів чутливої сільськогосподарської продукції у межах Єдиної сільськогосподарської політики Союзу. Наприклад, імпортне мито на цукор становить 80%, на тютюнові вироби - 180%. Можна припустити, що без подвійного захисту значна частина сільськогосподарських виробників у ЄС виявилася б не конкурентоздатною. Кількісні обмеження також застосовуються для захисту інших чутливих галузей та товарів: продукції чорної металургії, текстилю, хімікатів, взуття, скляних виробів.

По-третє, ЄС широко використовує різні схеми преференцій, що надаються окремим країнам та групам країн. Наприклад, існують: загальна схема преференцій для країн, що розвиваються; розширені пільги для країн АКТ у межах Ломейських та Котонських угод, а також країн - сусідів ЄС у Північній Африці та Близькому Сході (Алжир, Марокко, Туніс, Єгипет, Йорданія, Ліван, Сирія); режим вільної торгівлі з ЕАСТ; Угоди про асоціацію з Туреччиною, Мальтою, Кіпром; Європейські угоди з Польщею, Чехією, Словаччиною, Угорщиною, Болгарією, Румунією, Латвією, Литвою, Естонією; Угоди про вільну торгівлю промисловою продукцією з Ізраїлем.

88. Дайте визначення загальному митному тарифу та його формування у межах Євросоюзу.

Однієї з важливих складових МТП країн Євросоюзу став Загальний митний тариф (ЗМТ). Саме він дозволив ЄЕС проводити незалежну митну й загальну торговельну політику, а з 1975 р. прибутки від ЗМТ надходять не державам-членам, а прямо Співтовариству, будучи одним з важливих джерел бюджету ЄС. Загальний митний тариф був уведений ст. 18-29 Договору про ЄЕС в 1958 р. і став цілком застосовуватися із завершенням перехідного періоду (тобто з 1968 р.). При цьому ЗМТ був закріплений на рівні середнього арифметичного мита, які були в чинності на 1 січня 1957 р.

В 1958 р. ЗМТ був створений на основі номенклатури, закріпленою Брюссельською конвенцією 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах. У результаті спочатку складена тарифна номенклатура мала більше 20 тис. субпозицій. Після перегляду їхнє число скоротилося до 10 тис. Однак, ця кількість була однаково нескінченно великою. Тому була створена група спеціальних митних експертів, що зуміла скоротити кількість субпозицій до 2809. В 1987 р. була створена інформаційна база даних ТАРІК (інтегрований тариф Співтовариства) для того, щоб показувати особливі положення, застосовувані Співтовариством до товарів кожного коду Сполученої номенклатури (СН). ТАРІК поєднує положення про імпорт, не включені в СН: тарифні квоти й переваги, тимчасові призупинення автономних мит, що входять в ОТТ, антидемпінгові мита й компенсаційні мита - і дає, таким чином, інформацію про «інтегрований тариф» Співтовариства.

В 1994 р. Співтовариство створило вже електронну версію цієї бази даних, що одержала назву ТАРІК 2 (TARIK 2). Вона зручна тим, що періодично обновляється, а результати такого відновлення відразу стають доступні користувачам. Треба відзначити, що повністю ЗМТ застосовується лише до торгівлі із країнами Північної Америки, Австралією й ПАР.

На застосування ЗМТ до інших країн вирішальний вплив роблять такі міжнародні угоди, як (ГАТТ), а також усілякі тарифні пільги на різні товари різним державам. Найважливішою міжнародною угодою, що вплинуло на зниження тарифів і надання тарифних пільг, стало ГАТТ.

З 1985 р. Співтовариство взяло участь у підготовці нового раунду переговорів у рамках ГАТТ, що пройшов у Пунта-Дель-Эсте (Уругвай) з 20 вересня 1986 р. по 15 грудня 1993 р., у них взяло участь 117 держав. У результаті значно зменшилися тарифи на промислову продукцію. У таких секторах, як будівельні матеріали, сільськогосподарська техніка, медичне устаткування, сталь, пиво, папір, спирти, фармацевтична продукція, іграшки й меблі, мита промислових, а також багатьох країн, що розвиваються, скоротилися на третину й більше.

У результаті таких істотних скорочень мит стало необхідним змінити й ЗМТ. З 1995 р. набув чинності новий варіант, що враховує результати уругвайського раунду. Кожний підпункт тарифної номенклатури тепер має два рівні: тарифів: автономний і договірний. Останній застосовується для країн-учасниць ГАТТ/ СОТ.

Великий вплив на розмір ЗМТ роблять загальні тарифні переваги, які застосовуються до країн, що розвиваються, у рамках політики надання допомоги їхньому економічному розвитку. Так, для країн, що підписали Ломейську конвенцію (африканські, карибські й тихоокеанські держави), Співтовариство гарантує вільний доступ практично всіх товарів на свою територію, істотну фінансову й технічну допомогу, а також певні гарантії стабільності їхніх доходів від експорту - т.зв. система СТАБЕКС (STABEX).

Іншим країнам, що розвиваються, ЄС надають значні митні привілеї, за винятком сфер, пов'язаних з текстильною продукцією й більшістю галузей європейського сільського господарства. Такими заходами ЄС намагається допомогти розвитку економічно нерозвинених держав, надаючи при цьому більші переваги бідним країнам. Також певний вплив на обчислення ЗМТ для імпорту з ряду держав зробило підписання в 1974 р. Договорів про асоціацію ЄЕС із країнами-членами ЕАСТ. Ці договори з 1 січня 1994 р. були замінені угодою про Європейський економічний простір (ЄЕП), що поєднує після приєднання до ЄС в 1995 р. Австрії, Фінляндії й Швеції також Норвегію, Ісландію й Ліхтенштейн.

89.Перерахуйте мотиви обмеження вільного руху товарів у країнах ЄС.

У МТП країн ЄС ураховується ситуація, при якій світовим товарним ринкам властиво істотний рівень конкуренції й наявність торговельних бар'єрів протекціоністського характеру, які, незважаючи на зусилля, прикладені в сфері забезпечення лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, усе ще залишаються значними. Так, поширено розповсюджено в практиці зовнішньоторговельного регулювання іноземних держав використання принципу тарифної ескалації, що передбачає ріст рівня митного оподатковування імпорту товарів у міру підвищення ступеня їхньої обробки. Якщо до Уругвайського раунду багатобічних торговельних переговорів співвідношення між рівнями митного обкладання імпорту готових виробів і сировини становило у світі в середньому 4, 5 рази, то в 2001 р. - 7, 5 рази. У багатьох країнах високим залишається рівень митного обкладання сільськогосподарських товарів. За станом на 2002 р. середньозважена ставка ввізного мита на продукцію сільського господарства становила 18, 8% для країн, що розвиваються, 13, 45%- для країн з перехідною економікою й 43, 4%- для розвинених держав. [11, с. 26]

З ряду причин протекціоністського порядку рівень ставок мит на імпорт у ЄС яловичини й пшениці становив на початку XXI століття 213 і 168%. Ставки мита на ввіз у ці країни рису становили 231%, молочних продуктів - 205%. У сучасному ЗМТ обкладання транспортних засобів становить 29%, цукру - 80%, тютюнових виробів - 180%. [3, с. 66].

Важливу регламентуючу роль дотепер грає 30 стаття Римського Договору, що регулює обмеження волі пересуванню товарів. Підстав для виправдання таких перешкод пересування товарів усередині ЄС п'ять:

1) суспільна мораль (заборона на ввіз ряду товарів по етичних і релігійних міркуваннях);

2) громадський порядок і суспільна безпека;

3) захист життя й здоров'я людей, тварин і рослин (цю функцію в кожній державі ЄС здійснює санітарно-епідеміологічна й карантинна служби);

4) захист національних скарбів, що мають художню, історичну або археологічну цінність;

5) захист промислової й комерційної власності.

Разом з тим стаття 30 Римського Договору говорить, що «такі заборони й обмеження не повинні бути способами вибіркової дискримінації або схованого обмеження торгівлі між державами-членами». [9, с. 435]. Дозволяти виниклі суперечки в питаннях взаємної поставки товарів покликаний Суд Європейських Співтовариств.

Крім МТП, у державах Євросоюзу використовують і нетарифні засоби. Застосовувані в цих країнах нетарифні бар'єри підрозділяються на три групи: 1. Засоби, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту певних галузей національного виробництва; до них відносять квоти (контингенти), ліцензії, компенсаційні збори, імпортні депозити, а також антидемпінгові й компенсаційні мита й ін.

ціль, з одного боку, така ж, як і в тарифних квот і стель, а з іншого боку - тиск на промисловість Співтовариства з метою створення стимулів для уведення й використання нових технологій. Тимчасове призупинення дії тарифів охоплює близько 1800 товарів або груп товарів. По більшій частині це хімічні продукти, товари електронної й авіаційної промисловості.

2. Заходи адміністративного характеру, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але приводять до аналогічного результату: митної формальності, технічні й санітарні стандарти й норми. Сюди ж ставляться вимоги до упакування й маркування.

3. Інші заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але дія, який безпосередньо приводить до цього результату.

Обмежено використовується також розповсюджена класифікація нетарифних бар'єрів за механізмами дії. Всі нетарифні бар'єри підрозділяються на сім категорій, з яких відносно активно використовуються паратарифні заходи, до яких ставляться інші, крім мит, платежі, що стягуються при ввозі іноземних товарів: різні митні збори, внутрішні податки, спеціальні цільові збори. Офіційно ці заходи вживають не з метою регулювання зовнішньої торгівлі, але роблять на неї істотний вплив.

90. Визначить позитивні наслідки дії спільної митно-тарифної політики.

Спільна торгівельна політика ЄС здійснюється при взаємодії із правилами СOТ.

Автономні торгівельні засоби. До автономних торгівельних засобів належить спільна митна тарифна сітка - це засіб охорони торгівлі, регулювання торгівельних перешкод тa загальна система надання переваг. ЄС як член СОТ не може виконувати будь-які заходи без врахування договорів із Світовою організацією торгівлі.

Спільна митна тарифна сітка. Європейський союз – це, перш за все, митний союз, це означає, що на території сучасних членських країн ЄС впроваджено вільний рух товарів та послуг. Основною рисою митного союзу є спільна митна тарифна сітка. 100 % митних тарифів ЄС пов’язані зі всіма вимогами та правилами СОТ. Спільна митна тарифна сітка регулярно актуалізується Розпорядженням Європейської комісії.

Засоби для охорони торгівлі. Засоби для охорони торгівлі країни можуть використовуватися у тих випадках, які передбачені договорами СОТ у випадку, якщо це пов’язано з нечесною конкуренцією з боку третіх країн, які імпортують нa ринок ЄС. Ці засоби можуть застосуватися тільки після укладення спеціального договору із СОТ, який признає право на використання цих засобів для запобігання нечесній конкуренції, тобто ці знаряддя мають забезпечити справедливу торгівлю нa ринку ЄС. Такими засобами є: антидемпінгові заходи, aнтисубсидійні заходи тa заходи для охорони перед надмірними поставками.

Загальна система надання переваг є одним із пріоритетних режимів, які існують в ЄС - це спеціальний торгівельний режим, який застосовується у відношенні до деяких країн (передусім до слаборозвинутих), який їм гарантує пріоритетне поводження в торгівлі. Головною метою є, aби індустріальні країни гарантували торгівельні пріоритети для усіх слаборозвинутих країн. Загальна система надання переваг Європейського союзу гарантує продуктам, імпортованим із країн, які бенефітують в межах Загальної системи надання переваг (слаборозвинуті країни), доступ без обкладення митом або зменшення тарифів (мита).

91. Назвіть конкретні форми дії Митного кодексу ЄС.

28 февраля 1990 г. Комиссия ЕС представила проект Таможенного кодекса Сообщества (далее - Кодекс). В сопровождающем проект разъяснительном меморандуме предложение Комиссии описывалось как «самый далеко идущий проект консолидации правовых норм, когда-либо предпринятый в сфере права Сообщества». Кодекс был принят 12 октября 1992 г. Регламентом Совета 2913/92 и вступил в силу 1 января 1994 г.2 июля 1993 г. был принят Регламент Комиссии №2454/93 (так называемый Имплементационный кодекс или Регламент о применении Таможенного кодекса), устанавливающий порядок вступления в действие и применения норм Таможенного кодекса ЕС.Кодекс и Имплементационный кодекс заменили собой более ста регламентов и директив, ранее действовавших в сфере таможенного регулирования. Тем не менее, два наиболее важных регламента из числа ранее принятых в ЕС продолжали (и продолжают) действовать. Это Регламент 2658/87, вводящий Общий таможенный тариф ЕС, и Регламент 918/83, устанавливающий систему освобождения от уплаты таможенных пошлин.Правовой основой принятия Кодекса являются статьи 26, 95 и 133 Договора о ЕС. Так, статья 26 предусматривает, что любое изменение или устранение ставок пошлин в Общем таможенном тарифе устанавливается решением Совета, принимаемым квалифицированным большинством голосов на основании предложения Комиссии. Статья 95 устанавливает, среди прочего, необходимость квалифицированного большинства для решений Совета, имеющих своей целью построение и функционирование внутреннего рынка Сообщества. Статья 133 содержит положения о принципах общей торговой политики.

Принятие Кодекса представляет собой логическое завершение политики, начатой за 25 лет до этого первыми шестью странами-членами ЕЭС. Суть политики первых членов Сообщества заключалась в том, что вместо многочисленных национальных правовых актов взаимоотношения в таможенной сфере должны регулироваться актами Сообщества, для чего должна быть проведена обширная программа по гармонизации таможенных правил и принятию веских наднациональных документов. Еще в 1971 г. Комиссия принимает генеральную программу по сближению таможенного законодательства, которая в качестве конечной цели провозглашает консолидацию таможенного права Сообщества.

В соответствии с целями своего создания Таможенный кодекс применяется только в сфере торговых отношений Сообщества с третьими странами. Оборот товаров внутри государств-членов ЕС не входит в круг вопросов, регулируемых Кодексом.

Кодекс не может регулировать все таможенные и торговые меры, применяемые Сообществом в отношении третьих стран. Т.к. целью Кодекса является консолидация и систематизация общих правил и процедур таможенного контроля для всех товаров независимо от их природы, меры тарифной политики, применяемые для отдельных категорий товаров, находятся вне сферы применения Кодекса. Объединяющий вопросы тарифного регулирования ЕС Общий таможенный тариф вместе с Таможенным кодексом составляют два краеугольных камня таможенного права ЕС, действующего в отношении третьих стран.

Сфера применения Таможенный кодекс вместе с правилами его применения, принятыми как на уровне Сообщества, так и на национальном уровне, формирует таможенные правила Сообщества. Таможенные правила ЕС применяются:

на таможенной территории ЕС;

в торговле между Сообществом и третьими странами;

к товарам, регулируемым Договором о ЕС, Договором об учреждении ЕОУС и договором “ Евратом ”.

Кодекс состоит из трех частей:

1) Основы таможенного законодательства (таможенная территория Европейского Союза, таможенный тариф, таможенная стоимость, происхождения товаров);

2) Правила, связанные с таможенными направлениям (customs destinations), имеющих экономический эффект: некоторые таможенные режимы («таможенные процедуры, экономического содержания»), основание изменения направления (redirection) уничтожение товаров;

3) Правила, связанные с вопросами таможенного долга (customs debt) протесту решений, связанных с таможенными вопросами. Отметим, что на следующий момент в Кодекс вносились 5 блоков исправлений. Наиболее существенными из них были поправки, изменили правовое регулирование свободной торговли.

В таможенном законодательстве ЕС отсутствует понятие таможенного режима: экспорт, импорт и уничтожение товаров выделяется отдельно, а все другие режимы, которые существуют в праве Сообщества, относятся к «таможенных процедур экономического содержания» (custom procedures with economic impact).

Все эти режимы были в свое время гармонизированы директивами Совета, положения, которые перешли в Кодекс. С этой целью были приняты директивы, касающиеся статуса таможенных складов (custom warehouses), свободных зон (free zones), а также обычных форм распоряжения товарами, находящимися на таможенных складах и свободных зонах. Производство товаров под таможенным контролем был урегулирован Регламентом Совета 2763/83, позволившие такую ​ ​ процедуру. Производство под таможенным контролем до выпуска товаров в свободное обращение было необходимо для предотвращения производства некоторых операций, таких как переработка некоторых нефтепродуктов в «третьих» странах, а не в Сообществе.

Режим временного допуска контейнеров появился в результате принятия Советом специальной регулирующей системы, которая позволяла контейнерам, имеющие маркировку своего государства-участника свободно передвигаться по территории Сообщества.
Особый интерес представляет режим внутренней переработки (inward processing) - временный выпуск в свободное обращение продукции с «третьей» страны для переработки в государствах, после чего товар реэкспортируется в «третью» страну для того, чтобы добиться правильного и одинакового применения этого режима. Рада приняла регламент 1999/85 для регулирования процедуры внутренней переработки. Кроме этого, многие европейские фирмы, которым было выгодно экспортировать товары в «третьи» страны, чтобы после обработки снова реимпортуваты их в Западную Европу, были заинтересованы в появлении режима внешней переработки (outward processing). Этот режим впервые был закреплен в 1982 году в Соглашении о товарах из текстиля и одежды. В 1986г. режим внешней переделки был расширен до соглашений о стандартном обмен, а в 1988 г. включил так называемый треугольный движение, при котором товар вывозится из одного государства-участники в «третью» страну, там перерабатывается, а затем реимпортують в другое государство-участник объект единения.

92. Поясніть сутність митно-тарифного регулювання в Україні

В связи с необходимостью занять свое место в международном разделении труда в Украине достаточно внимания уделяется государственному регулированию внешней торговли. Это требует использовать экономические механизмы и инструменты, среди которых наиболее цивилизованным в настоящее время является таможенно-тарифное регулирование - важнейший механизм государственного регулирования внешней торговли

Таможенно-тарифное регулирование - это важнейшая составляющая таможенного дела, одна из основных функций таможенных органов любой страны. Согласно принципам Генерального соглашения по тарифам и торговле

Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности началось в Украине с получением государством независимости в 1991 году. Основы правового фундамента таможенно-тарифного регулирования заложены Законом Украины «О Едином таможенном тарифе» от 5 февраля 1992 года № 2098-XII. Именно этот закон определил основные направления тарифного регулирования, и ввел в законодательство Украины следующие понятия:

- Ввозная, вывозная, специальная, антидемпинговая, компенсационная пошлина

- Таможенная стоимость товаров, страны происхождения товаров.

Закон отметил виды пошлины по способу взимания, регламентировал процедуру начисления и уплаты пошлины и предоставление тарифных преференций.

Обложения товаров и других предметов ввозной пошлиной при их ввозе на таможенную территорию Украины осуществляется по ставкам Единого таможенного тарифа Украины (далее - Тариф), который является систематизированным сводом ставок ввозной пошлины.
Согласно декрету Кабинета Министров Украины от 11 января 1993 года № 4-93 «О Едином таможенном тарифе Украины» и Законом Украины от 5 февраля «О Едином таможенном тарифе» ввозная (импортная) пошлина уплачивается в национальной валюте Украины. Пошлина, подлежащая оплате, начисляется таможенными органами согласно ставкам, действующим на день представления грузовой таможенной декларации к таможенному оформлению.

Начисление пошлины на товары и другие предметы, подлежащие его обложению, производится на базе их таможенной стоимости, то есть цены, фактически уплаченной или подлежащей уплате за них на момент пересечения таможенной границы Украины. При определении таможенной стоимости в нее включаются цена товара, указанная в счете-фактуре, а также любые фактические расходы, если они не включены в счет-фактуру.

Порядок определения таможенной стоимости товаров установлен постановлением Кабинета Министров от 05.10.98. № 1598 «Об утверждении порядка определения таможенной стоимости товаров и других предметов в случае их перемещения через таможенную границу Украины».

В зависимости от страны происхождения товаров при ввозе их в Украину применяется льготные или полные ставки ввозной пошлины, предусмотренные Тарифом.

Законом Украины от 03.04.97 № 170/97-ВР «О внесении изменений в некоторые законодательные акты по вопросам обложения ввозной пошлиной товаров и других предметов, которые ввозятся на таможенную территорию Украины» на основе базы международных договоров, утвержден перечень стран, с которыми Украина применяет режим наибольшего благоприятствования или национальный режим (55 стран) и к которым Украина применяет режим свободной торговли (13 стран).

К товарам, происходящим из стран, с которыми Украина применяет режим наибольшего благоприятствования или национальный режим, применяются льготные ставки ввозной пошлины, к товарам из других стран применяются полные ставки ввозной пошлины.
При создании тарифной и таможенной системы наше государство исходила из того, что как инструмент торговой политики, тариф выполняет функции:

- Источники бюджетных поступлений (фискальная функция).

- Способ защиты национальной промышленности и отечественных производителей, поскольку к ставке тарифа добавляется и цена импортных товаров. В этом заключается защитная функция тарифа;

- Рациональное использование иностранной валюты для пополнения валютных резервов и в социальных целях.

Украина с 1994 года начала вести переговоры о присоединении к Генеральному соглашению по тарифам и торговле (ГАТТ) и вступления во Всемирную торговую организацию (ВТО). В связи с этим уже с 1995-1996 годов национальное законодательство Украины постепенно приводится к требованиям ГАТТ и основных соглашений Уругвайского раунда (1994 года), основным лейтмотивом которых выступает либерализация международной торговли и снятие любых ограничений в этой сфере. Таможенно-тарифная политика является, пожалуй, главным направлением такого реформирования. Поэтому уже 6 апреля 1996 года Указом Президента Украины № 225/96 утверждена «Концепция трансформации таможенного тарифа Украины на 1996-2005 годы по системе ГАТТ / ВТО».

Указанная концепция определяла основные принципы и направления постепенного снижения ставок ввозной пошлины таможенного тарифа Украины для их реализации украинской стороной в переговорном процессе для обеспечения гарантированного доступа к товарным рынкам в рамках присоединения Украины к ГАТТ и ее вступления в ВТО.

Главными целями концепции были:

- Интеграция экономики Украины в мировую рыночную систему;

- Обеспечение доступа экспортируемых из Украины, на внешние рынки (т.е. создание примерно равных условий таможенного обложения импортных товаров в Украине и в странах-членах ГАТТ / ВТО);

- Обеспечение стабильного и прогнозируемого развития экономики Украины, привлечение иностранных инвестиций;

- Приведение товарной номенклатуры и уровня ставок ввозной пошлины с нормами и требованиями соглашений ГАТТ / ВТО и Гармонизированной системы описания и кодирования товаров (ГС 1996);

- Установление режима наибольшего благоприятствования в сфере внешней торговли со странами-членами ВТО.
В результате вступления Украины в ВТО завершены тарифные переговоры с участниками этой организации на взаимовыгодной основе. Такие переговоры были направлены на существенное снижение общего уровня тарифов и других сборов на импорт и экспорт. Результатом связывания тарифных ставок стало обеспечение для нашей страны гарантированного доступа на рынки других участников ВТО.

93. Розкрийте сутність митних процедур у торгівлі між Україною і новими членами ЄС.

Таможенные процедуры в торговле между Украиной и новыми членами ЕС регулируются Таможенным Кодексом ЕС, который вступил силу 1 января 1994 г. Но в ходе подготовки к вступлению страны-кандидаты уже в значительной степени перешли на таможенные процедуры ЕС, поэтому можно считать, что украинские экспортеры уже адаптированы новым правилам таможенного оформления.

Приведение национальных внешнеторговых режимов в соответствии с Совместной торговой политики ЕС потребует и присоединения к Генеральной системы преференций Евросоюза, что означает появление новых возможностей выхода Украины на рынки новых стран-членов. Вместе с тем в последние годы украинские экспортеры использовали льготы по указанной системе лишь на 50% (поскольку основные экспортные товары Украины попадают под исключения из этой системы, поскольку объемы льгот не оправдывают затрат на их получение). Это означает, что ситуация для украинских экспортеров потенциально может осложниться - из-за использования развивающимися странами, большими возможностями в рамках упомянутой Генеральной системы преференций ЕС. Одновременно можно ожидать улучшения доступа на рынок ЕС вследствие имплементации ЕС соответствующих обязанностей, вытекающих из договоренностей Уругвайского раунда многосторонних торговых переговоров в рамках ГАТТ и последующих договоренностей в рамках ВТО. Стратегия создания единого внутреннего рынка ЕС дополняется его стратегией доступа на внешние рынки, реализация которой началась в 1996г. Одной из задач этой стратегии является улучшение среды, в которой действуют европейские компании. Очевидно, что расширение ЕС будет сопровождаться его активизацией в направлении продвижения своих производителей на рынки трех стран в целом и Украины отдельно. А это означает усиление давления в плане открытия украинского рынка. С момента расширения ЕС обязанности Украине, которые влияют на Соглашения о партнерстве и сотрудничестве, касается и новых стран-кандидатов. Речь идет о вопросах торговли товарами и положения, влияющие на предпринимательскую деятельность и инвестиции, условия труда, условия, влияющие на создание и деятельность компании; трансграничные услуги между Сотрудничеством и Украины; поточные платежи и капитал; конкуренцию, защита интеллектуальной собственности и сотрудничество в области законодательства. А значит, возникнет необходимость в переводе регулирования всей системы взаимоотношений с новыми членами ЕС в должности, определенными рамками сотрудничества Украины с ЕС.