Операции 5 страница

по-перше, гарантувати подальшу лібералізацію торгівлі та доступ на ринки, створюючи тим самим кращі умови для конкурентоспроможності. При цьому необхідно виходити з потреби спеціального та диференційованого ставлення до країн, що розвиваються, аби сприяти їхньому розвиткові;

по-друге, забезпечити посилення багатосторонньої системи СОТ таким чином, щоб вона стала справді універсальним інструментом управління міжнародними торговельними відносинами;

по-третє, посилити роль та можливості СОТ у проведенні політики розвитку з особливим акцентом на користь найменш розвинених країн;

по-четверте, звертати більше уваги до проблем, якими переймається громадськість, - охорона здоров'я, захист довкілля, соціальні питання.

Послання формулює основні засади міжнародної торговельної політики ЄС у сферах сільського господарства, послуг, інвестицій, конкуренції, тарифів на несільськогосподарську продукцію, довкілля, прав інтелектуальної власності, урядових закупівель, технічних бар'єрів у торгівлі; сталого розвитку, здоров'я споживачів, захисних заходів, стандартів ставлення до робочої сили. Серед пріоритетних механізмів реалізації цілей ЄС у сфері міжнародної торговельної політики називаються: постійна робота з партнерами, підтримка з боку Європейського Парламенту і широкої громадськості.

72. Розкрийте основну мету Єдиної торгівельної політики Співтовариства.

Одной из целей общей торговой политики Евросоюза, как и экономически развитых стран, является контроль над объемом импорта и максимизация объема экспорта. К примеру, ЕС устанавливает общий режим для импорта товаров из третьих государств, которые не применяются для торговли ни текстильными, ни сельскохозяйственными товарами. Относительно тарифного регулирования экспорта товаров ЕС последовательно проводит политику отказа от экспортных пошлин, что полностью соответствует целям и принципам ГАТТ. Экспортные пошлины применяются только в исключительных случаях для предотвращения оттока жизненно важных продуктов из ЕС.

73. Розкрийте структуру та рівні єдиного митного тарифу.

Единый таможенный тариф (ЕТТ) - свод ставок таможенных пошлин, применяемых к товарам, ввозимым на единую таможенную территорию из третьих стран, систематизированный в соответствии с единой Товарной номенклатурой внешнеэкономической деятельности Таможенного союза. ТН ВЭД основан на Гармонизированной системе описания и кодирования товаров. Состоит из 21 раздела, которые включают 97 групп товаров, на которые распространяется действие тарифа. Структура та рівні єдиного митного тарифу ЄС, який щорічно видається Комісією у двох варіантах, відображає основні особливості зовнішньоторговельної політики Союзу.

По-перше, рівень єдиного митного тарифу ЄС постійно знижується на підставі домовленостей у межах раундів переговорів ГАТТ/СОТ.

По-друге, ЄС зберігає митний та нетарифний захист деяких видів чутливої сільськогосподарської продукції у межах Єдиної сільськогосподарської політики Союзу.

По-третє, ЄС широко використовує різні схеми преференцій, що надаються окремим країнам та групам країн.

По-четверте, Європейський Союз активно використовує нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі, перш за все паратарифні інструменти; податки на додану вартість; акцизи; сільськогосподарський збір; компенсаційний збір; антидемпінгові заходи; компенсаційне мито; кількісні обмеження (квоти); імпортні заборони; добровільне обмеження експорту; ліцензування; технічні вимоги.

ЗМТ був закріплений на рівні середнього арифметичного мита, які були в чинності на 1 січня 1957 р.

Складання ЗМТ було довгим і важким, особливо в питаннях створення тарифної номенклатури. Цей митний інструмент став украй важливим не тільки для збору мит, але для ряду сфер діяльності Співтовариств, наприклад, збору статистичних даних, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, або застосування заходів торговельної, сільськогосподарської або фіскальної політик. В 1958 р. ЗМТ був створений на основі номенклатури, закріпленою Брюссельською конвенцією 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах. У результаті спочатку складена тарифна номенклатура мала більше 20 тис. субпозицій. Після перегляду їхнє число скоротилося до 10 тис. Однак, ця кількість була однаково нескінченно великою. Тому була створена група спеціальних митних експертів, що зуміла скоротити кількість субпозицій до 2809. У цьому виді тарифна номенклатура існувала до 1987 р.

22 вересня 1987 р. Співтовариство ратифікувало Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису й кодування товарів (ГС). Нова номенклатура була сформульована Радою митного співробітництва (Custom Cooperation Council) і замінила практично в усьому світі колишню брюссельську номенклатуру, ставши основою, як для тарифних, так і статистичних номенклатур Співтовариства і його торговельних партнерів. Вона набула чинності на території Співтовариства з 1 січня 1988 р. у формі сполученої номенклатури (Combined Nomenclature) і діє дотепер. Сполучена номенклатура (СН) містить у собі:

1) Номенклатуру ГС;

2) Субпозиції до цієї номенклатури, створені Співтовариством і «субпозиції, що називаються, СН» (CN Subheadings);

3) Попередні положення, тобто додаткові секції, примітки до глав і підрядкові примітки до субпозицій СН.

Сполучена номенклатура повністю задовольняє як тарифним, так і статистичним вимогам Співтовариства й використовується не тільки Співтовариством, але і його основними партнерами.

Паралельно із введенням СН Співтовариством в 1987 р. була створена інформаційна база даних ТАРІК (інтегрований тариф Співтовариства) для того, щоб показувати особливі положення, застосовувані Співтовариством до товарів кожного коду СН. ТАРІК поєднує положення про імпорт, не включені в СН: тарифні квоти й переваги, тимчасові призупинення автономних мит, що входять в ОТТ, антидемпінгові мита й компенсаційні мита - і дає, таким чином, інформацію про «інтегрований тариф» Співтовариства. По суті, ТАРІК охоплює всі міри, застосовувані Співтовариством до торгівлі, і забезпечує національні влади необхідною інформацією про міри Співтовариства, що стосується зовнішньої й внутрішньої торгівлі. ТАРІК друкується щорічно.

74. Перерахуйте з чого складається зовнішньоторгова політика

ЭТАПЫ ФОРМИРОВАНИЯ ВНЕШНЕТОРГОВОЙ ПОЛИТИКИ ЕС

1951 Г. – СОЗДАНИЕ ЕОУС

1957-1969 ГГ. – СОЗДАНИЕ ТАМОЖЕННОГО СОЮЗА

1993 Г.-ФОРМИРОВАНИЕ ЕДИНОГО РЫНКА

Правовая база внешнеторговой политики

РИМСКИЙ ДОГОВОР 1957 Г.: СТАТЬЯ 9СТАТЬИ 110-115

ЕДИНЫЙ ЕВРОПЕЙСКИЙ АКТ 1997 Г.

МААСТРИХТСКИЙ ДОГОВОР 1992 Г.

АМСТЕРДАМСКИЙ ДОГОВОР 1997 Г.

КОНСТИТУЦИЯ ЕС (проект) раздел Ш и IV

НЕОБХОДИМОСТЬ ВЫРАБОТКИ ЕДИНОЙ ВНЕШНЕТОРГОВОЙ ПОЛИТИКИ ЕС

Экономические масштабы отдельных стран ЕС не позволяют в полной мере противостоять усиливающемуся наступлению основных конкурентов – США, Японии, а в последние годы новых индустриальных стран.

Несогласованность принятия защитных мер создавала возможность конкурирующим фирмам проникать на рынки одних стран через рынки других, менее защищенные от иностранной конкуренции.

СОГЛАСОВАННЫЕ ДЕЙСТВИЯ:

1. Изменение тарифных ставок единого таможенного тарифа ЕС;

2. Заключение тарифных и торговых соглашений;

3. Осуществление мер по либерализации торговли;

4. Принятие защитных мер, включая установление антидемпинговых и компенсационных пошлин;

5. Проведение экспортной политики.

ИНСТРУМЕНТЫ:

ЕДИНЫЙ ТАМОЖЕННЫЙ ТАРИФ (1969 Г.)

УНИФИКАЦИЯ ТАМОЖЕННЫХ ПРАВИЛ (ТАМОЖЕННЫЙ КОДЕКС 1993 Г.)

КОЛИЧЕСТВЕННЫЕ ОГРАНИЧЕНИЯ

СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННАЯ

75.Назвіть рівні реалізації політики Європейського Союзу у сфері міжнародної торгівлі.

Политика Европейского Союза в сфере международной торговли имеет три основные взаимосвязанные уровне реализации: единый внутренний рынок ЕС; единая внешнеторговая политика ЕС; единственная международная торговая политика ЕС. Политика единого внутреннего рынка ЕС формировалась постепенно. В 50-е годы в рамках Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) начался процесс устранения количественных ограничений во взаимной торговле европейских стран. Римские соглашения 1957г. поставили цель постепенную ликвидацию импортных ограничений во взаимной торговле, создание таможенного союза и общего рынка. зовнішньоторговельна політика Європейського Союзу спрямована на лібералізацію експорту й імпорту (передусім промислової продукції), поступове зменшення тарифу та усунення нетарифних заходів, що стримують міжнародний обмін. Одночасно зовнішньоторговельна політика ЄС зберігає достатньо високий рівень захисту окремих " чутливих" секторів і сфер внутрішнього ринку ЄС через митні та нетарифні обмеження, які доповнюються спеціальною галузевою комунітарною конкурентною політикою. Відкриття «чутливих» ринків відбувається поступово, і, насамперед, для країн із найменш розвиненою економікою. Ступінчате відкриття внутрішнього ринку ЄС для окремих галузей та продукції певних груп країн, синхронізоване із змінами в комунітарній конкурентній політиці, дає можливість виробникам із країн ЄС поступово адаптуватися до умов та тиску конкуренції з боку третіх країн. Основні засади міжнародної торговельної політики ЄС у сферах сільського господарства, послуг, інвестицій, конкуренції, тарифів на несільськогосподарську продукцію, довкілля, прав інтелектуальної власності, урядових закупівель, технічних бар'єрів у торгівлі; сталого розвитку, здоров'я споживачів, захисних заходів, стандартів ставлення до робочої сили. Серед пріоритетних механізмів реалізації цілей ЄС у сфері міжнародної торговельної політики називаються: постійна робота з партнерами, підтримка з боку Європейського Парламенту і широкої громадськості.

76. Які чинники характеризують позитивні сторони митно-тарифної політики? Таможенно-тарифная политика – это инструмент государственного регулирования внешнеэкономической деятельности, осуществляемого путем создания единой, целенаправленной системы таможенных платежей и применения их к товарам, которые перемещаются через таможенную границу государства.Для более понятного разъяснения сути таможенно-тарифной политики можно отметить ее роль и значение в развитии национальной экономики, которые в основном проявляются путем проведения эффективного таможенного контроля и регулирования товарообмена, реализации мер по стимулированию развития национального производства, защиты внутреннего рынка страны и т.д.Учитывая особенности и разнообразие инструментов таможенно-тарифной политики, можно утверждать, что на сегодняшний день они остаются одним из важнейших рычагов государственного регулирования внешней торговли и позволяют осуществлять с его помощью защиту национальных интересов производителей от иностранной конкуренции.Но мировой опыт показывает, что эффективность использования таможенных тарифов как важного источника пополнения государственного бюджета имеет место только на начальных стадиях развития экономики страны. Это доказывает и однозначные мнения экспертов, которые в своих работах отмечают, что «чем выше становится уровень экономического развития страны, чем богаче и разнообразнее система ее внешнеэкономических связей, тем меньшую роль играют в ее таможенной политике чисто фискальные мотивы. В результате чего все активнее таможенная политика определяется комплексной стратегией создания для национальной экономики благоприятных условий развития в настоящем и в будущем».

митно-тарифна політика (МТП), яка служить двом цілям: 1) забезпечує належний рівень доходів у державний бюджет і макроекономічну стабілізацію; 2) створює рівні умови для конкуренції вітчизняних і іноземних виробників. Одночасно МТП - це політика використання різного роду торговельних бар'єрів, що обмежують, але не міжнародний товарообмін, що зупиняє. Особливий відтінок і зміст здобуває МТП в інтеграційних об'єднаннях. З моменту початку функціонування ЄЕС його метою було створення такого політико-юридичного простору, у якому товари, послуги й капітал могли б нормально пересуватися й продаватися. Це стало можливим шляхом створення митного союзу, повноваження якого спочатку були закріплені в ст. 9 Договору про ЄЕС.

77. Які зауваження треба враховувати при оцінці результатів дії спільної митно-тарифної політики в країнах Європи?

Відносно загальних результатів дії МТП у рамках ЄС варто зробити два принципових зауваження. Перше пов'язане з тим, що в структурі податкових надходжень бюджетів країн-учасниць ЄС мита займають незначне місце. Така ситуація в системі оподатковування ЗЕД (0, 16% по Євросоюзу) пов'язана з тим, що мита відразу із процесу утворення ЄЕС стали вважатися перешкодами на шляху функціонування «Загального ринку». Тому в 25 статті Римського договору відзначено, що мита на імпорт або експорт, а також мита фіскального характеру, повинні бути заборонені між державами-членами. Друге зауваження пов'язане із тривалим, але послідовним процесом, коли в розвинених країнах іде поетапне скорочення ставок мит відповідно до результатів переговорів у рамках ГАТТ/СОТ. Результатом цього стала відомість до мінімуму середньоарифметичних ставок мита. Як слідство, у країнах ЄС і інших розвинених державах МТП виконує, насамперед, регулюючу, а не фіскальну роль.

78 Чому із введенням єдиної митно-тарифної політики Співтовариство одержало надійний інструмент впровадження ефективної тарифної політики?

Результатом проведення єдиної МТП стало введення єдиного митного тарифу. Єдиний митний тариф (ЄМТ) - об'єднаний товарний перелік, по якому тарифна система ЄС визначає однакові норми й правила оцінки митної вартості товару. ЄМТ припускає визначення з якої країни відбувається товар, а також режимів ввозу й вивозу. ЄМТ ураховує адвалорні й специфічні ставки мита, а також автономні й договірні (конвенційні) митні збори, які виникли в результаті переговорів між країнами-учасницями ЄС і їхніми партнерами. Крім відзначених, можуть використовуватися додаткові антидемпінгові митні збори, якщо експортна ціна під час поставок у країни співдружності, нижче, ніж звичайна вартість відповідного товару. Під час проведення антидемпінгових процедур у ЄС спочатку встановлюють звичайну вартість і звичайну ціну товару. Звичайною ціною товару в ЄС вважається ціна, при якій аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країн-імпортерів і внутрішньому ринку третіх країн. На сучасному етапі розвитку ЄС мита виконують зазначену на початку параграфа функцію - захист товаровиробників країн учасниць Загального ринку. Найпоширенішими формами мит виступають антидемпінгові й компенсаційні мита.

79. Якими характеристиками визначається розвиток митного союзу Європейських держав?

Перші зародки митного союзу в Європі з'явилися із прийняттям договору про ЄОУС. Як було заявлено в декларації від 9 травня 1950 року, «обіг вугілля й стали між країнами, що поєднуються, буде негайно звільнено від всіх мит». Це й було закріплено в статті 4а Договору про ЄОУС, що набула чинності 10 лютого 1953 р., для вугілля, залізної руди й залізного лома, а з 1 травня 1953 р. і для сталі.Укладений в 1957 р. договір про Євратом скасовував з 1 січня 1959 р. всі мита на імпорт і експорт, збори, що мали рівнозначний ефект, а також кількісні обмеження на імпорт і експорт товарів і продуктів, що охоплюються положенням статті про загальний автономний ринок. На принципово новий рівень процес створення митного союзу був поставлений підписанням в 1957р. Договору про ЄЕС. Робоча група по створенню Європейського митного союзу Організації європейського економічного співробітництва визначила, що митний союз є тарифним співтовариством, у якому гармонізоване все митне законодавство й, до того ж, гармонізовані й інші збори, і податки, що стягуються при імпорті. По тому ж визначенню в економічному союзі митний союз доповнюється волею пересування осіб, послуг і капіталу. Крім того, економічному союзу властива загальна торговельна політика. При цьому у всіх вищезгаданих областях союз діє як єдине ціле. Уже згадана вище ст. 9 проголошувала створення митного союзу, а нині виключені з тексту Договору ст. 13 і 14 ставили за обов'язок державам-членам поступово скасувати мита й збори, що мають рівнозначний ефект за час перехідного періоду - з 1 січня 1958 р. по 31 грудня 1969 р. Більше 20 років після 1968 року зайняв процес скасування митних процедур на границях між державами- членами ЄС, що завершився 1 січня 1993 р. Для того, щоб проводити необхідний ветеринарний і фітосанітарний контроль, а також збір статистичної інформації, були розроблені спеціальні процедури. Так, з метою захисту здоров'я громадян велика увага стала приділятися законодавству про контроль над здоров'ям рослин і тварин по місцю їхнього розведення. У свою чергу, з 1 січня 1992 р., коли були скасовані ветеринарний і фітосанітарний контролі на границях, вони стали здійснюватися по місцю відправлення вантажу. Відповідальність за це несе Агентство ветеринарної й фітосанітарної інспекції.Для збору статистичної інформації після 1 січня 1993 р. був створений Інтрастат (Intrastat)- це інформаційна система, що дозволяла одержувати статистичну, інформацію про обмін товарами між державами-членами прямо від підприємств. Забезпеченню порівнянності інформації держав-членів з питань виробництва зовнішньої торгівлі присвячені ще два регламенти. Перший був присвячений створенню статистичних одиниць для огляду й аналізу системи виробництва Співтовариства, другий – на основі статистичної класифікації продуктів на підставі активності їхнього обігу в Співтоваристві.

80. З яких елементів складається митний кодекс ЄС?

Основным документом Сообщества, регламентирующим торговлю с третьими странами, является Таможенный кодекс Сообщества (далее - Кодекс), который вступил в силу с 1 января 1994 г. Кодекс состоит из трех частей: 1) Основы таможенного законодательства (таможенная территория Европейского Союза, таможенный тариф, таможенная стоимость, происхождения товаров); 2) Правила, связанные с таможенными направлениям (customs destinations), имеющих экономический эффект: некоторые таможенные режимы («таможенные процедуры, экономического содержания»), основание изменения направления (redirection) уничтожение товаров; 3) Правила, связанные с вопросами таможенного долга (customs debt) протесту решений, связанных с таможенными вопросами. Отметим, что на следующий момент в Кодекс вносились 5 блоков исправлений. Наиболее существенными из них были поправки, изменили правовое регулирование свободной торговли.

81. Які документи крім митного кодексу регулюють питання митно-тарифної діяльності у країнах ЄС?

Парижский договор 1951 г. об учреждении Европейского объединения угля и стали (ЕОУС) исторически стал первым правовым актом, установившим общие начала в таможенно-тарифном регулировании стран–членов Сообщества. Статья 4 Договора об учреждении ЕОУС признавала импортные и экспортные пошлины или сборы, имеющие эквивалентный эффект, а также количественные ограничения на движение товаров, несовместимыми с общим рынком угля и стали и, соответственно, отменяла и запрещала их в рамках Объединения. Важнейшее место среди «первичных» источников таможенного права ЕС занимает Римский договор 1957 г. об учреждении Европейского экономического сообщества (ЕЭС), сформулировавший понятие и принципы таможенного союза стран Сообщества. Следующим важнейшим этапом в формировании правовой базы европейского интеграционного процесса стал Маастрихтский договор 1992 г. о Европейском Союзе. Маастрихтский договор значительно ограничил правомочия государств–членов вводить защитные торговые меры. Теперь такие меры могли приниматься государствами самостоятельно только при наличии предварительного разрешения Комиссии. В качестве составляющих третьей опоры Евросоюза Маастрихтский договор ввел положения о таможенном сотрудничестве, сотрудничестве в борьбе с незаконным оборотом наркотиков и другими формами международных преступлений, в том числе в таможенной сфере. Одной из важных составляющих ТТП стран Евросоюза стал Общий таможенный тариф, введенный ст. 18-29 Договора о ЕЭС в 1958 г., стал полностью применяться с завершением переходного периода (т.е. с 1968 г.)22 сентября 1987 Сообщество ратифицировало Международную конвенцию о гармонизированной системе описания и кодирования товаров. Также, большую роль играют Регламенты и Директивы, в частности, Регламент Совета № 2913/92 от 12 октября 1992 г., вводящий в действие Таможенный кодекс Сообщества -фундаментальный документ таможенного права ЕС. В форме регламента был закреплен и единый таможенный тариф ЕС

82. Які зміни відбулися у митно-тарифному регулюванні з приєднанням України до СОТ?

Украина с 1994 года начала вести переговоры о присоединении к Генеральному соглашению по тарифам и торговле (ГАТТ) и вступления во Всемирную торговую организацию (ВТО). В связи с этим уже с 1995-1996 годов национальное законодательство Украины постепенно приводится к требованиям ГАТТ и основных соглашений Уругвайского раунда (1994 года), основным лейтмотивом которых выступает либерализация международной торговли и снятие любых ограничений в этой сфере. Таможенно-тарифная политика является, пожалуй, главным направлением такого реформирования. Поэтому уже 6 апреля 1996 года Указом Президента Украины № 225/96 утверждена «Концепция трансформации таможенного тарифа Украины на 1996-2005 годы по системе ГАТТ / ВТО».Конечной целью трансформации таможенного тарифа Украины является достижение после окончания переходного периода уровня средневзвешенной ставки ввозной пошлины не более 14%. Дальнейшее улучшение таможенно-тарифного регулирования нашло отражение в проекте нового Таможенного кодекса Украины, который 16 декабря 1998 года. В результате вступления Украины в ВТО завершены тарифные переговоры с участниками этой организации на взаимовыгодной основе. Такие переговоры были направлены на существенное снижение общего уровня тарифов и других сборов на импорт и экспорт. Результатом связывания тарифных ставок стало обеспечение для нашей страны гарантированного доступа на рынки других участников ВТО.Впервые такая позиция на законодательном уровне была сформулирована в Главных направлениях внешней политики Украины, которые были одобрены Постановлением Верховной Рады Украины в июле 1993 г.Двусторонние отношения на первом этапе ограничивались Соглашением о партнерстве на сотрудничестве (СПС) между Украиной и ЕС.Таможенные процедуры в торговле между Украиной и новыми членами ЕС регулируются Таможенным Кодексом ЕС, который вступил силу 1 января 1994 г. Но в ходе подготовки к вступлению страны-кандидаты уже в значительной степени перешли на таможенные процедуры ЕС, поэтому можно считать, что украинские экспортеры уже адаптированы новым правилам таможенного оформления. Приведение национальных внешнеторговых режимов в соответствии с Совместной торговой политики ЕС потребует и присоединения к Генеральной системы преференций Евросоюза, что означает появление новых возможностей выхода Украины на рынки новых стран-членов.

83. Чим визначається інтеграція у митно-тарифній сфері а) на світовому рівні; б) на рівні макрорегіону?

На мировом уровне, интеграция подразумевает достижения всеми странами среднего уровня в количественных и качественніх показателях, внедрение общин целей и принципов, не только для стран с одинаковом уровнем развития, но и для отсающих.
Что касается макрорегиона, то дання интеграция позволяет добиться большего развития стран. Это достигается за счет возможности исключения некоторых стран, и благодаря географической близости и уже исторически сформировавшейся системе взаимодействия между странами.
Для определения уровня интеграционного процесса следует использовать такие показатели, как экспортная и импортная квоты, интенсивность товарооборота и т.д. То есть, для каждого конкретного случая необходимо рассматривать статистичекие данные и темпы их изменений, анализировать выгоды от сотрудничества.

84. Чи сформувався у країнах ЄС оптимальний митно-тарифний простір? Які чинники його обмежують?

На современном этапе, таможенная деятельность в рамках ЕС является довольно слаженным механізмом. Поступательное развитие ЕС отнюдь не означает отсутствие противоречий и трудностей этого процесса. Выше уже отмечались межстрановые и внутристрановые диспропорции, возникшие в результате присоединения новых членов ЕС. Значительные проблемы возникали и возникают в процессе осуществления единой аграрной политики, единых централизованных цен на основные виды сельскохозяйственной продукции. Тревожит идеологов Евросоюза и падение конкурентоспособности европейских товаров на международных рынках, сокращение доли ЕС в мировой торговле, отставание от США в компьютеризации и др.

85. Чому економічна інтеграція у Західній Європі не обмежується тільки колом країн ЄС?

Экономическая интеграция в Западной Европе не ограничивается только границами ЕС: с начала 60-х годов существует Европейская ассоциация свободной торговли (ЕАСТ). ЕАСТ в отличие от ЕС не имеет наднациональных функций и межгосударственных координирующих институтов. ЕАСТ во главу угла ставит экономическое сотрудничество. В первую очередь она содействовала либерализации торговли и устранению таможенных барьеров.

Страны - члены ЕАСТ (в 80-е годы их было 7, в середине 90-х годов - 4 - Норвегия, Исландия, Лихтенштейн, Швейцария) добровольно присоединяются к тому или иному торгово-экономическому соглашению с третьими странами, а также обладают суверенным правом устанавливать в отношении этих стран любые таможенные тарифы. В торговле между странами - членами Европейской ассоциации свободной торговли режим свободного беспошлинного торгового оборота действует только в отношении промышленных товаров, так как действие конвенции ЕАСТ не распространяется на сельскохозяйственную продукцию.

В 1972 г. каждое государство, входящее в ЕАСТ, подписало соглашение с ЕЭС/ЕС, в соответствии с которым постепенно были снижены пошлины и количественные ограничения на промышленные товары. Беспошлинная торговля между этими странами базируется на системе сложных правил, разработанных в зависимости от происхождения товара. Из-за отсутствия единого таможенного тарифа внутри ЕАСТ свобода беспошлинной торговли существует только для товаров, произведенных в странах – членах.

86.Від чого залежить порядок визначення митної вартості товару а) в країнах ЄС; б) в Україні?

У зв’язку з необхідністю зайняти своє місце у міжнародному поділі праці в Україні достатньо уваги приділяється державному регулюванню зовнішньої торгівлі. Це потребує використовувати економічні механізми та інструменти, серед яких найбільш цивілізованим на даний час є митно-тарифне регулювання – найважливіший механізм державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Митне-тарифне регулювання - це найважливіша складова митної справи, одна з основних функцій митних органів будь-якої країни.

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності розпочалось в Україні з отриманням державою незалежності в 1991 році. Основи правового фундаменту митно-тарифного регулювання закладені законом України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року № 2098-XII. Саме цей закон визначив основні напрямки тарифного регулювання, ввів у законодавство України такі поняття:

- ввізне, вивізне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

- митна вартість товарів, країни походження товарів.

Закон зазначив види мита за способом справляння, адволорне, комбіноване, специфічне; регламентував процедуру нарахування і сплати мита і надання тарифних преференцій.

Обкладення товарів й інших предметів ввізним митом при їх ввезені на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України (далі - Тариф), який є систематизованим зведенням ставок ввізного мита.

Згідно з декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 4-93 «Про Єдиний митний тариф України» та законом України від 5 лютого «Про Єдиний митний тариф» ввізне (імпортне) мито сплачується у національній валюті України. Мито, що підлягає оплаті, нараховується митними органами згідно зі ставками, діючими на день надання вантажної митної декларації до митного оформлення.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають його обкладенню, проводиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також які фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури.

Порядок визначення митної вартості товарів встановлений постановою Кабінету Міністрів від 05.10.98. № 1598 «Про затвердження порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі їх переміщення через митний кордон України». Залежно від країни походження товарів при ввезенні їх в Україну застосовується пільгові або повні ставки ввізного мита, передбаченні Тарифом.

Законом України від 03.04.97 № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів й інших предметів, які ввозяться на митну територію України» на основі бази міжнародних договорів, затверджений перелік країн, до яких Україна застосовує режим найбільшого сприяння або національний режим (55 країн) і до яких Україна застосовує режим вільної торгівлі (13 країн).