Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Операции 2 страница
34. Проаналізуйте процесуальну діяльність Європейського Суду. Европейский суд воспринимается таковым не только как международная судебная инстанция, которая способна восстановить нарушенные права и свободы, но и как институт, который оказывает превентивное влияние на возможные нарушения прав человека. Он способствует выполнению государствами-членами Совета Европы обязательств по уважению прав человека согласно международному праву. В этой связи, справедливо замечание о том, что «Европейский суд является мощным инструментом, стимулирующим развитие национальных правовых систем». Европейский суд был образован в 1959 г. в соответствии с международным правом, в рамках договора - Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г.. По истечению времени с момента создания страсбургского механизма, государства-участники Конвенции стали значительнее демократичнее, усилились их традиции законности и верховенства права. Как результат - эти государства имеют общую систему правовых ценностей. Подобный результат, как отмечают ученые, связан, кроме всего прочего, с высокой эффективностью деятельности Европейского суда на протяжении многих лет. Тем не менее, анализ ситуации с конца 90-х гг. по настоящее время позволяет сделать вывод: Европейский суд испытывает заметные трудности. Это вызвано большим количеством жалоб, число которых с каждым годом только растет и является следствием системных проблем национальных правовых систем государств-участников Конвенции. 35. Що визначає право ЄС? На що або на кого спрямоване право Європейського Союзу? Право Европейского Союза – уникальный правовой феномен, сложившийся в ходе развития европейской интеграции в рамках Европейских сообществ и Европейского Союза, результат реализации наднациональной компетенции институтов Европейского Союза. Право Европейского союза представляет собой специфический правопорядок, правовую систему, сложившуюся на стыке международного права и внутригосударственного права государств-членов Европейского Союза, обладающую самостоятельными источниками и принципами. Автономность Права Европейского Союза подтверждена рядом решений Суда Европейских сообществ. Право Европейского союза система правовых норм, регулирующая процесс европейской интеграции, порядок создания и функционирования европейских властных институтов и связанные с этим общественные отношения.Европейское право является самостоятельной правовой системой находящейся на стыке национального права государств-членов ЕС и права международного.Право ЕС определяет порядок деятельности и принятия решений органов ЕС, регламентирующий взаимоотношения между ними. В свою очередь, органы ЕС наделяются полномочиями создавать правовые механизмы (путем принятия регламентов, директив, решений, а также рекомендаций и выводов), обязывающие страны-участницы и их граждан соблюдать установленные правила и исполнять обязанности. Понятие «европейское право» является трудным для определения и многозначным. Поэтому часто различают понятия «европейское право» sensu largo (в широком занченни), sensu strict (в узькому смысле). В широком смысле это международный правовой порядок европейских организаций, к которым относятся не только ЕС и Европейские сообщества, но и ОБСЕ, Совет Европы, ЕФТА, а также ЗЕС. В узькому смысле - это право, связанное с деятельностью ЕС и Европейских сообществ. Часто выделяют так называемое европейское право сообществ, которое касается исключительно права Европейских сообществ. 36. У чому полягає сутність первинного законодавства ЕС? В чем заключается сущность первичного законодательства? Первичное законодательство - это часть европейского права, которая была разработана непосредственно странами-членами. Первичное законодательство состоит из ряда договоров, протоколов, решений Совета т.д., главным из которых является Римский договор, на основе которого была создана Европейскую Комиссию. Это законодательство может применяться непосредственно через суды государств-участников, если внутреннее право государства не обеспечивает прав, предусмотренных европейским законодательством. Основными критериями, которым должено соответствовать такое законодательство для прямого действия, является то, что оно, во-первых, должно быть достаточно понятным и точным, а во-вторых, оставлять возможность государству-участнику действовать по своему усмотрению. К важнейшим актам первичного права относятся: Все вышеупомянутые договоры содержат в себе основные фундаментальные положения относительно целей ЕС, его организационной структуры, порядка действия, а также основные принципы экономического права ЕС. Таким образом, они устанавливают конституционную структуру жизни ЕС, т.е. 37. Що є основною вторинного законодавства ЄС? Вторичное право - право, созданное органами ЕС для выполнения полномочий, предоставленных учредительными договорами. К вторичному законодательству ЕС относят правовые акты, принятые институтами ЕС, а именно Европейским Советом, Европейским парламентом, Советом ЕС, Европейской Комиссией, Счетной палатой и Европейским Центральным Банком. Согласно праву ЕС предусмотрено два вида правовых актов: имеющие обязательную силу - постановления, директивы и решения, и те, что не имеют обязательной силы - рекомендации и выводы. При этом органы Европейского Союза пользуются правом свободного выбора соответствующей правовой нормы. Однако эта свобода ограничивается действием принципа субсидиарности и соотносительности. Рекомендации и выводы не имеют обязательной силы. Задачей этих документов является привлечение внимания адресата к целесообразности определенного типа поведения, не связывая его при этом правовыми обязательствами.
38. У якій формі визначаються міжнародні угоди ЄС з країнами світу? Международные договоры с третьими государствами и международными организациями, заключенные Европейским Сообществом носят обязательственный характер как для органов ЕС, так и для стран-членов. Соглашения об ассоциированном членстве закрепляют особый вид отношений между ЕС и другими странами, которые не ограничиваются только торговлей и включают также тесное экономическое сотрудничество и
39. У чому полягає необхідність загальних принципів права ЄС? Необходимость общих принципов права(ОПП) ЕС состоит в том, что: *ОПП относятся к числу источников права ЕС, активно используемых Судом ЕС, *ОПП представляют собой концентрированное выражение важнейших сущностных черт и ценностей, присущих системе права ЕС, * В ОПП находят свое выражение наиболее важные демократические ценности, присущие правовым и демократическим государствам или их Сообществам. 40. У чому полягає принципова різниця між первинним та вторинним законодавством ЄС? Право Европейского Союза состоит из первичного(договорного) и вторичного(производного). Первичное право приоритетнее вторичного, то есть вторичное право должно соответствовать первичному. Первичное законодательство - это часть европейского права, которая была разработана непосредственно странами-членами. Оно состоит из ряда договоров, протоколов, решений Совета т.д., главным из которых является Римский договор, на основе которого была создана Европейская Комиссия. Первичное законодательство ЕС / договоры / общие принципы: *Происходят из стран-членов К вторичному законодательству Европейского Сообщества относятся те правовые акты, которые были произведены институциями Европейского Союза на основе первичного права. Принятие правовых актов и использование других механизмов возможно лишь в рамках договорных положений. Вторичное законодательство ЕС: *Происходит из институтов Первичное законодательство может применяться непосредственно через суды государств-участников, если внутреннее право государства не обеспечивает прав, предусмотренных европейским законодательством. Основными критериями, которым должно соответствовать такое законодательство для прямого действия, является то, что оно, во-первых, должно быть достаточно понятным и точным, а во-вторых, оставлять возможность государству-участнику действовать по своему усмотрению. Вторичное з-во: было разработано большое количество механизмов для того, чтобы обеспечить совместное функционирование законодательства ЕС с национальными правовыми системами при выполнении различных заданий. Во-вторых, существуют такие нормы сообщества, которые влияют на правовые системы стран-участниц лишь косвенно. В-третьих, могут употребляться мероприятия, влияющие только на определенное (определенное или неопределенное) количество адресатов учитывая необходимость урегулирования конкретной ситуации. И наконец, предусмотрено также существование таких правовых актов, не имеющих обязательственной силы ни для стран-участниц, ни для их граждан.
41. Чому законодавство ЄС може безпосередньо впливати на громадян держав-членів в обхід законодавчих органів держав-членів? Чи всіх норм права це стосується? Право ЄС визначає порядок діяльності і прийняття рішень органів ЄС, регламентує взаємовідносини між ними. В свою чергу, органи ЄС наділяються повноваженнями створювати правові механізми (шляхом прийняття регламентів, директив, рішень, а також рекомендацій та висновків), які зобов'язують країни-учасниці та їх громадян дотримуватися встановлених правил та виконувати обов'язки. Таким чином, можна розглядати ЄС як міжнародну організацію, яка створена на основі закону і яка сама створює закон. Ось чому право Європейського Союзу як автономна система посідає окреме місце між міжнародним правом і національним законодавством держав-членів ЄС. Держави-члени ЄС прийняли законодавство ЄС як національне законодавство, як норми прямої дії. Наприклад, після вступу до ЄС Великобританії парламент цієї країни ввів у дію акт Європейських Співтовариств від 1972 року. В розділі 2 цього акта зазначається, що «всі подібні права, повноваження, зобов'язання..., обов'язки, створені цим Договором або які випливають з нього..., є такими, що не потребують подальшого введення в дію для надання їм юридичної сили на території Великобританії». Отже, законодавство ЄС може вплинути на громадян держав-членів безпосередньо, без втручання законодавчих органів держав-членів. Це стосується лише норм прямої дії. Національні суди зобов'язані застосовувати законодавство ЄС, що має характер прямої дії, а громадяни можуть застосувати таке законодавство при розгляді справ у національних судах. За рішенням Європейського суду, якщо певні положення будь-якого установчого договору ЄС є чітко визначеними і спрямованими на покладання конкретних юридичних обов'язків та надання прав фізичним особам, державам-членам і установам співтовариства, то вони є нормами прямої дії. Це стосується положень договорів щодо тарифів, квот, державних монополій, конкуренції, недискримінації за національними та іншими ознаками. Такі положення можуть відрізнятися від більш численних «приєднаних» умов договору, які не встановлюють норм прямої дії. 42. Чому договори, що входять до джерела «первинного законодавства» можна вважати Конституцією ЄС? Договори як конституційна структура для права Співтовариства Римський договір є рамковим. Він лише вказує на основні напрями політики, яких слід додержуватися. Детальна реалізація цих політичних напрямів має здійснюватися за допомогою законодавства, зазначеного в ст. 189, про яке йтиметься в частині, що стосується похідного законодавства. Найбільш наочним зразком того, як договір відіграв роль правостворюючої структури, є Спільна сільськогосподарська політика. Ст. 38—46 лише встановлюють загальні цілі; самі ж політичні напрями є продуктом регламентів, директив і рішень. Два інших засновницьких договори (про заснування ЄОВС і Євроатому) — це правостворюючі договори, які приділяють увагу саме деталям політичних напрямів. Але навіть ці договори потребують похідного законодавства для того, щоб реалізувати політичні напрями, які в них зазначені. Хоча й немає норми, шо чітко забороняла б приймати будь-яке положення Співтовариства поза рамками цих договорів, загальновизнаним є правило, що внаслідок об'єднання положень ст. З і 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства будь-яка норма права Співтовариства має базуватися на положеннях договору. Саме тому на основоположні договори часто посилаються як на Конституцію Співтовариства. Однак це є перебільшенням. Як правило, конституції створюються інституціями держави. Вони регулюють відносини в суспільстві, встановлюють основні гарантії громадянам з таким розрахунком, щоб конституційні норми були вільними від будь-яких ідеологічних нашарувань. Цього не можна сказати про договори Співтовариства, що чітко встановлюють систему цінностей, які базуються на економічному лібералізмі та ринковій економіці. Наведене розуміння конституційного порядку права ЄС було початково розроблене Європейським Судом у вигляді концепції верховенства права. Зокрема, Суд у справі Parti Ecologiste ' Les Verts ' v. European Parliament підкреслив, що "... Європейське Співтовариство засноване на принципі верховенства права, оскільки ні його держави-члени, ні установи не можуть уникнути нагляду за відповідністю заходів, прийнятих ними, конституційній хартії - Договору..." 43. Чому право ЄС не повинно втручатися в національну систему права країн-членів більше, ніж це необхідно, для того щоб створити найкращі умови життя? Правові норми ЄС діють і підлягають застосуванню на території держав-учасниць на тих же умовах, що й національне право. Єдине, що зобов'язана зробити держава-реципієнт, це не встановлення умов його застосування, а створення умов для його максимально ефективного застосування. Відповідно до Декларації про застосування правових актів Співтовариства, що є додатком і невід’ємною складовою частиною Маастрихтського договору „основною умовою згуртування і єдності в процесі європейського будівництва є повна і точна інкорпорація у національне законодавство адресованих йому директив Співтовариства у межах встановлених ним строків. Істотна умова правильного функціонування Співтовариства полягає в тому, щоб міри, прийняті різними державами-членами, забезпечували застосування законодавства Співтовариства із тією ж ефективністю і чіткістю, з якою застосовуються їхні національні закони". Встановлюючи взаємовідносини між Співтовариством і його членами, важливо точно визначити, де саме проходить " демаркаційна" лінія розподілу повноважень між ними. На відносно ранній стадії розвитку прецедентного права Суд Європейських Співтовариств підтвердив, що Співтовариство набуло " дійсних повноважень, які випливають з обмеження суверенітету або передачі повноважень від держав Співтовариству". Тоді постає запитання, чи набуває Співтовариство виключної юрисдикції щодо напрямів, зазначених у Договорах, внаслідок передачі йому цих повноважень? Відповідь на це запитання доповнюється прецедентним правом Суду ЄС, яке надає Співтовариству виключних, конкуруючих та паралельних повноважень щодо національних органів влади. Чи підпаде сфера регулювання під будь-яке з цих повноважень, залежатиме не тільки від суттєвих положень Договору, а й від усієї його структури. Існування та функціонування Європейського Союзу ґрунтується на особливій і самостійній системі права. Проте, сама ця система права створена і функціонує не автономно від національних систем, а безпосереднім чином взаємозалежна і взаємопов’язана з національними правовими системами держав-членів. Звичайно ж, мова не йде про просте копіювання національних правових норм. Взаємодія права ЄС і національного права держав-членів здійснюється на основі принципів, закріплених в установчих договорах та інших актах ЄС. Можна виділити декілька таких принципів: 1) Інтегрованість норм права ЄС у національні системи права держав-членів. 2) Пряма дія норм права ЄС. 3) Верховенство права ЄС стосовно права держав-членів. 4) Юрисдикційний захист правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів. Право ЄС визначає порядок діяльності і прийняття рішень органів ЄС, регламентує взаємовідносини між ними. В свою чергу, органи ЄС наділяються повноваженнями створювати правові механізми (шляхом прийняття регламентів, директив, рішень, а також рекомендацій та висновків), які зобов'язують країни-учасниці та їх громадян дотримуватися встановлених правил та виконувати обов'язки. Таким чином, можна розглядати ЄС як міжнародну організацію, яка створена на основі закону і яка сама створює закон. Ось чому право Європейського Союзу як автономна система посідає окреме місце між міжнародним правом і національним законодавством держав-членів ЄС. Право ЄС відрізняється як від міжнародного так і від національного права такою особливою характеристикою, яка отримала назву " наднаціональність". 44. Визначте загальні риси права ЄС. Право Європейського Союзу затверджує його конституційний устрій, надає життя його фундаментальним принципам і гарантує їх дотримання. Три перших установчих договори, що започаткували Європейські Співтовариства, поклали початок створенню нового «правового порядку» в Європі, утворивши керівні органи ЄС та наділивши їх повноваженнями забезпечувати реалізацію цілей установчих договорів. Право ЄС визначає порядок діяльності і прийняття рішень органів ЄС, регламентує взаємовідносини між ними. В свою чергу, органи ЄС наділяються повноваженнями створювати правові механізми (шляхом прийняття регламентів, директив, рішень, а також рекомендацій та висновків), які зобов'язують країни-учасниці та їх громадян дотримуватися встановлених правил та виконувати обов'язки. Таким чином, можна розглядати ЄС як міжнародну організацію, яка створена на основі закону і яка сама створює закон. Ось чому право Європейського Союзу як автономна система посідає окреме місце між міжнародним правом і національним законодавством держав-членів ЄС. Поняття «європейське право» є важким для визначення та багатозначним. Тому часто розрізняють поняття «європейське право» sensu largo (в широкому занченні), sensu strict (в узькому значенні). У широкому значенні це міжнародний правовий порядок європейських організацій, до яких належать не лише ЄС та Європейські спільноти, але й ОБСЄ, Рада Європи, ЕФТА, а також ЗЄС. В узькому значенні – це право, пов’язане з діяльністю ЄС та Європейських Спільнот. Часто виділяють так зване європейське право Спільнот, яке стосується виключно права Європейських Спільнот. В основу права ЄС було покладене прагнення до збереження миру та створення кращих умов життя в Європі шляхом розвитку тісніших економічних зв'язків. Громадянин Європейського Союзу є основним фокусом права ЄС, яке напряму впливає на його повсякденне життя. Людину, яка є водночас і громадянином Європейського Союзу і громадянином певної держави-члена, право ЄС наділяє правами та обов'язками, і таким чином створюється ієрархія правових норм – феномен, подібний до федерального правового устрою. Правопорядок ЄС забезпечує існування самостійної системи правового захисту, метою якого є гарантування реалізації права ЄС. Право ЄС також визначає основи взаємин між співтовариством і його державами-членами, які мають уживати всі необхідні заходи для того, щоб забезпечити виконання зобов'язань, які випливають з договорів ЄС або з відповідних рішень інституцій Союзу. Вони мають сприяти досягненню цілей співтовариства й утримуватися від будь-яких дій, що можуть створити перешкоди для реалізації цілей договорів ЄС. Понад те, держави-члени також несуть відповідальність за порушення права ЄС і перед своїми громадянами, а відтак зобов'язані відшкодувати збитки, спричинені такими діями. Договори про утворення Європейських Співтовариств є більш ніж просто міжнародні договори між суверенними державами. Вони передають суверенні права, які стосуються законодавчого процесу, адміністративних та юридичних повноважень, від держав-членів до установ співтовариства. Наприклад, Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства надає співтовариству повноваження укладати свої міжнародні договори та угоди. У тих сферах, у яких держави-учасниці передали свою «компетенцію» співтовариству, міжнародні договори можуть бути укладені тільки від імені співтовариства. Оскільки Договір про ЄЕС охоплює багато питань і кожного року має місце все більше фактів передачі компетенції, то це свідчить про передачу країнами-членами значного обсягу свого національного суверенітету до ЄС.
|