Виробнича програма водопроводу

Метою розробки виробничої програми водопровідного підприємства є визначення системи показників діяльності підприємства, що забезпечують виконання встановленого завдання з обсягів води, якi повинні бути реалізовані споживачам.

Оскільки водопровідне підприємство метою своєї діяльності має забезпечення споживачів водою, то виробнича програма водопроводу має такі показники:

1) підйом води;

2) витрата води на власні потреби (в абсолютних величинах – 1000 м³ і у відносних – % до підйому);

3) покупна вода;

4) подача води в мережу;

5) виток (в абсолютному вираженні – 1000 м³ і у відносному – % до подачі води в мережу);

6) обсяг реалізації.

Обсяг реалізації складається з:

– водоспоживання населення;

– водоспоживання промисловості;

– водоспоживання інших організацій (комунально-побутові, бюджетні).

Такий розподіл викликаний наявністю різних тарифів для даних видів споживачів. Планування потреби населення ведуть на підставі питомих норм добового водоспоживання, які також залежать від рівня благоустрою житлового фонду.

Водоспоживання промисловості планують на підставі заявок підприємств, що ґрунтуються на питомих витратах води й технології.

Підприємства охорони здоров'я, побутові, спортивні організації і т.д. споживають воду залежно від об'ємних показників підприємства (кількість посадкових місць у столовій, кількість ліжок у лікарні, місць у кінотеатрі й т.д.). У СНіПі беруть норми витрат на одне місце, які множаться на дані об'ємні показники.

Сума потреб споживачів у воді є відправною точкою для розробки виробничої програми.

На підставі необхідного обсягу реалізації визначають необхідну подачу води в мережу й необхідний підйом:

(2.16)

де О_м. – кількість поданої води в мережу, тис. м³;

О_в. – загальний обсяг водоспоживання (реалізація води споживачам),

тис. м³;

В_вит. – відносний рівень втрат води в мережах (витоки), %.

Показник “Підйом води” (у даному разі необхідний підйом) розраховують за формулою

(2.17)

де О_п.н. – підйом води, тис. м³;

В_в.п. – відносний рівень витрат води на власні потреби, %.

Отриманий необхідний підйом води зіставляють з технічними можливостями підприємства.

Технічні можливості підприємства регламентуються:

1) фільтрами;

2) насосними станціями;

3) відстійниками;

4) водопровідною мережею.

Мінімальна пропускна здатність по одному з цих технологічних елементів визначає можливий підйом.

Якщо підйом необхідний Оп.н. більше підйому можливого Оп.м., то значення показника підйому води відповідає Оп.м., таким чином підприємство самостійно не може задовольнити попит. У цьому разі намагаються придбати воду в сторонніх організацій, які мають свої водозабірні споруди, тоді у виробничій програмі з’являється показник “Куплена вода”.

У загальному випадку обсяг купленої води Окуп. визначають за формулою

(2.18)

де Ом.м. – можливий обсяг подачі води в мережу власними силами

підприємства, який визначають, виходячи з пропускної

спроможностіi водопроводу (див. формулу (2.19)), тис. м³;

Ом.н. – необхідний обсяг подачі води в мережу, який визначають, виходячи

з планових обсягів водоспоживання (див. формулу (2.17)), тис. м³.

Можливий обсяг подачі води в мережу можна визначити за формулою

(2.19)

де О_п.м. – можливий підйом води, тис. м³;

В_в.п. – відносний рівень витрат води на власні потреби, %.

Необхідний обсяг подачі води в мережу можна визначити за формулою

(2.20)

де О_в.п. – витрати води на власні потреби, тис. м³.

Звичайно покупна вода подається вже очищеною і на витрати на власні потреби не впливає.

Витрати води на власні потреби в основному пов’язані з використанням частини піднятої підприємством води на свої технологічні потреби (промивка обладнання, мереж та iн). і можуть бути визначені за формулою

(2.21)

Показник " Витоки й невраховані втрати води" відбиває непродуктивні втрати води з моменту подачі її в мережу. Вони значною мірою залежать від технічного стану водопровідних мереж, своєчасного виявлення і усунення витоків, зниження надмірного тиску в мережі, а також вияву несанкціонованого підключення споживачів до мережі й понаднормативних витрат води споживачами (за відсутності приладів обліку). На практиці підприємства водопостачання постійно прагнуть забезпечити зниження відносної величини цих витрат, для чого впроваджують спеціальні заходи. Визначають плановий обсяг втрат води за формулою (2.22). При цьому розрахунок ведуть, виходячи з необхідного обсягу подачі води в мережу (див. формулу (2.16):

(2.22)

де В_вт. – відносний рівень втрат води в мережі, %.

Оскільки структура споживачів стабільна, для укрупнених розрахунків обсяг водоспоживання споживачів (крім населення) може виражатися в % до обсягу водоспоживання населення:

(2.23)

де К – коефіцієнт, для кожного міста свій і залежить від величини

промислового потенціалу й специфіки технології, а також ступеня

розвитку ЖКГ;

(2.24)

де N – кількість населення;

– норма водоспоживання на добу на 1 мешканця.