Постановка завдань перед учнями.

Учні повинні знати: різновид та призначення виробів, в’язаних гачком, будову гачка.

Учні повинні вміти: розпізнати і назвати вироби, плетені гачком; добрати гачок та нитки (пряжу) для плетіння; дотримуватись правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог.

6. Вивчення нового матеріалу.

1. В'язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва.

Розповідь учителя.

В'язання — це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою.

В'язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в'язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кіль­кість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію.

Під час розповіді вчитель демонструє зразки та фотографії виробів, в’язаних гачком, а також звертає увагу на в’язаний одяг учнів.

2. Інструменти для в'язання (із практичним закріпленням).

Розповідь учителя.

Використовуючи матеріали й інструменти, наявні у май­стерні, учитель розповідає про види гачків

Гачки для в'язання виготовляють зі сталі, дерева, пластмаси за­втовшки 1—8 мм, завдовжки 12—15 см.

(Учитель демонструє будову гачка, пояснює призначення його частин)

Гачки повинні бути добре відполіровані.

Кращими є сталеві гачки (не гнуться, не ламаються), а для в'язання виробів із вовни і мохеру можна користуватися дерев'яними і пласт­масовими гачками.

Основним матеріалом для в'язання гачком є пряжа. Для в'язання гачком підходить будь-яка пряжа, головне, щоб вона відповідала при­значенню виробу. Для навчання краще добирати гладеньку світлу пряжу.

— Як, на вашу думку, слід підбирати гачок для роботи?

Товщина гачка певним чином повинна відповідати товщині пряжі: гачок повинен бути вдвічі товщим за нитки. Таке співвідношення за­безпечує оптимальну щільність в'язання.

Міні-практикум.

1) Розгляньте підготовлені для роботи пряжу і гачок.

2) Оцініть відповідність товщини гачка товщині пряжі.

3) Для в'язання яких виробів можна використовувати таку пряжу?

Як з’ясувалось, не завжди на око можна визначити, чи гачок вдвічі товщий за нитки. Є нескладний практичний спосіб визначити відповідність пряжі та гачка.

· Шматочок цупкого паперу (ватман розміром приблизно 5х5см) проколоти гачком посередині. Гачок проштовхнути не більше 3 см від голівки.

· Просилити нитку в отвір та оглянути на світло:

1. Якщо нитка пройшла через отвір легко та зайнята весь чи майже весь простір отвору, пряжа відповідає гачку.

2. Нитка засилялась важко, отвір розірвався – нитка занадто товста для цього гачка.

3. В отворі забагато вільного місця – нитка тонка.

Вчитель демонструє цей спосіб та коментує свої дії (обирається затонкі, занадто товсті та відповідні нитки для гачка).

3. Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час
в'язання.

Бесіда.

Кому влітку доводилось ловити рибу? Чи легко було виймати гачок з пійманої риби? Чому?

В’язальний гачок також небезпечний наявністю борідки.

1) Які правила безпечної роботи, на ваш погляд, важливі при в'я­занні?

2) Як безпечно транспортувати гачки?

3) Яких санітарно-гігієнічних вимог ви дотримувалися при ви­шиванні? Чи можна сказати, що при в'язанні слід виконувати такі ж вимоги?

Навчаючись у шкільній майстерні потрібно дотримуватись також загальноприйнятних правил безпеки праці, щоб вберегтися від травмування.

Учитель розподіляє учнів на групи, роздає окремі фрагменти «Інструкції з охорони праці в шкільних майстернях». Учні обґрунтовують необхідність дотримуватись цих правил.

Учитель доповнює і систематизує відповіді учнів.

Учні ставлять підписи в журналі інструктажу.