![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Завдання підвищеної складності моделювання педагогічних ситуацій
Ю. М. Кулюткін Розділ 1.1. Природа педагогічних завдань Педагогічні цілі Основною метою своєї праці учитель, як відомо, обирає таку, щоб у процесі навчання й виховання розвинути учня як майбутнього активного суб'єкта суспільної і трудової діяльності, сформувати його особистість. Цілі педагогічного впливу завжди плануються як деякі ефекти просування, росту, зміни особистості учня. Учитель прагне сформувати в учня ті «внутрішні підвалини» (знання, переконання, методи дії), які б дали змогу учневі згодом самостійно керувати своєю майбутньою діяльністю. За ступенем узагальненості педагогічні цілі утворюють певну ієрархічну систему. Найбільш узагальненим їх виявом є певний ідеал виховання... Ідеал виховання конкретизується в розгалуженій системі педагогічних цілей та підцілей. По-перше, існують найзагальніші (вихідні) цілі інституціонального характеру, що визначають напрям роботи певної системи чи підсистеми освіти: середньої загальноосвітньої школи, професійно-технічної освіти, підвищення професійної кваліфікації тощо... По-друге, існують конкретніші, так би мовити, конструктивні педагогічні цілі, у яких реалізуються вихідні цілі освіти. Конструктивні цілі вказують на те, що повинно бути сформоване в людині на певному етапі її освіти або ж під час вивчення того чи того навчального предмета. Такі цілі ставляться, як правило, у програмах навчання, у програмах виховної роботи, у різних педагогічних і методичних посібниках. На відміну від вихідних цілей освіти, які визначають загальну її стратегію і тому є відносно усталеними й постійними, конструктивні цілі більш динамічні і змінні — вони можуть регулярно коригуватися, уточнюватися з огляду на розвиток змісту, форм і методів освіти. Я І нарешті — по-третє, існують так звані оперативні педагогічні цілі, які ставляться вчителем у процесі реалізації програми навчально-виховної роботи в конкретних умовах даної школи і даного класу. Абсолютно очевидно, що оперативні цілі найрухливіші, максимально змінні і найбільш динамічні. Вони завжди ставляться щодо тих різноманітних педагогічних ситуацій, із якими має справу вчитель-практик... Найбільші труднощі виникають у процесі конкретизації загальних цілей, у процесі переведення їх на операціональне поняття (наприклад, у який спосіб конкретизувати таку мету, як «прищепити любов до математики»?). У шкільній практиці є дві типові вади, що виникають під час з'ясування цілей навчання. З одного боку, цілі часто формулюються в термінах певних розділів, параграфів програмового матеріалу («пояснити основні положення теорії еволюції», «провести дослід з електроскопом»). У цьому разі залишається незрозумілим питання, для чого вивчається той чи той матеріал, які поняття чи вміння формуються в учнів. З другого боку, цілі нерідко формулюються в занадто загальному вигляді («розвивати критичне мислення», «розвивати світогляд», «навчити розв'язувати завдання»). Але людина вивчає не загальний метод мислення і розвиває не критичне мислення взагалі, тому цілі навчання повинні бути детальними, конкретними для кожного виду знань, умінь, рис особистості. До цього слід додати, що цілі навчання, навіть якщо вони формулюються в термінах розвитку учня, часто зводяться тільки до раціонально-логічних ефектів його просування (знання, вміння, навички). Тим часом важливо ставити перед собою вагомішу мету — розвиток особистості учня, враховуючи при цьому різні сфери його особистості і різні типи ефектів його просування. Зокрема, в навчанні ці ефекти можуть виступати: 1) як ефекти розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості учня — розвиток його ставлень, переконань, інтересів і спрямованості в цілому; 2) як ефекти розвитку пізнавально-логічної сфери особистості учня — розвиток його уявлень і понять про навколишній світ, логічних операцій і методів, інтелектуальних прийомів пізнавальної діяльності; 3) як ефекти розвитку практично дієвої сфери особистості учня — його вмінь регулювати свою практичну діяльність, використовувати знання для розв'язання проблем, що виникають у житті.
|