Характеристика соціальної сфери

Соціальна сфера діяльності на регіональному рівні полягає у здій­сненні просторових процесів у суспільстві, впровадженні раціональ­них форм організації життя людей з точки зору умов праці, побуту, відпочинку, розвитку особистості, відновлення життя, відтворення на­селення. Ця сфера безпосередньо пов'язана з політикою, економікою, соціологією, демографічними дослідженнями тощо. Питання стосовно розвитку соціальної сфери як виду економічної діяльності розгляда­ються виключно в контексті організації життя людей в межах конкрет­ної території, територіальної організації праці.

До складу соціальної сфери регіону відносяться установи, що спри­яють відтворенню населення, установи охорони здоров'я, соціального захисту населення, організація санаторно-курортного, туристично-го­тельного обслуговування, фізкультури і спорту. Завдання регіональних установ, то сприяють відтворенню населення — задовільнити потреби людей. Фахівці установ охорони здоров'я, наприклад, вивчають рівень захворюваності людей окремими хворобами, причини, що впливають на наявність того чи іншого класу хвороб. Наявність населення, фізич­ний стан людей використовують для визначення потреб у закладах охо­рони здоров'я, мережі медичних закладів, мережі будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів, санітарно-курортних та інших закладів-На цій основі визначають необхідну кількість медичного персоналу-

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Важливе значення для населення, що проживає на території пев­ного регіону, має використання установ освітньо-культурного та ду­ховного спрямування. Від стану освіти залежить науковий потенціал суспільства та його розвиток. До закладів освіти належать загальноос­вітні навчальні заклади та вищі навчальні заклади.

Широка сітка закладів культури сприяє духовному зростанню сус­пільства. До складу цих закладів входять музичні школи, школи худож­нього мистецтва, бібліотеки, клуби, театри, музеї тощо.

Серед установ, що задовольняють матеріально-побутові потреби населення, важливе місце займають установи житлово-комунального та побутового обслуговування. Від їх роботи, від рівня обслуговуван­ня населення залежать соціальні умови життя і праці людей, загальна культура суспільства. Розвинута організація побутового обслуговуван­ня дає можливість значно скоротити час кожної людини на виконання побутових робіт, використати вивільнений час для задоволення куль­турних потреб, організацію спортивних заходів, туризму тощо.

Зміст соціальної сфери діяльності визначений Конституцією України, враховує інтереси як кожної окремої людини, так і всіх со­ціальних груп і верств суспільства, створює умови для досягнення нового рівня життя, охорони здоров'я людини, зростання духовного і фізичного потенціалу, забезпечення соціальної захищеності населен­ня Конституція України, гарантує необхідні умови для розвитку всіх націй, відсутність криз і конфліктів між людьми, створення необхідних соціально-економічних мов для життя людей. Діяльність у соціальній сфері спрямована також на формування ініціативної творчої особис­тості, розвиток української культури і культури національних меншин.

Останнім часом науковим дослідженням соціальних процесів на регіональному рівні приділяється значна увага. Результати наукових Досліджень та узагальнення досвіду практичної роботи дають мож­ливість для вивчення та узагальнення тенденцій у змінах соціальних Роцесів, оцінити вплив на ці процеси економічної трансформації сус-льства, змін у характері виробничих відносин тощо.

Розглядаючи соціальний стан населення, що мешкає на тери-ри певного регіону, із системних позицій необхідно зауважити, що

Б. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

соціальна сфера розвивається в результаті послідовного впливу полі­тичних, організаційно-правових та економічних факторів. Узагальню­ючи наявність різнопланового впливу можна зауважити, що формуван­ня перспектив соціального розвитку регіону здійснюється під одно­часним впливом організаційних (прямих) та економічних (непрямих) методів, які в своїй сукупності визначають зміст вертикальних зв'язків «центр-регіон», а також зміст горизонтальних зв'язків між окремими територіями, підприємствами, колективами тощо. Завдяки цьому існу­ють сприятливі умови для аналітико-діагностичної оцінки існуючого стану соціальних відносин, оцінки рівня життя людей, а також для про­гностичного, нормативно-цільового визначення перспектив соціально­го розвитку.

Соціальні процеси на регіональному рівні формуються на основі наявних:

• соціальних зобов'язань та відповідальності;

• соціальних стандартів та затверджених норм;

• соціальних обмежень.

До соціальних зобов'язань та відповідальності належить вста­новлення конкретних обов'язків між громадою та державною владою стосовно нагромадження національного багатства та його споживання; дотримання раціональних співвідношень меж продуктивністю праці та рівнем заробітної плати, впровадження різних форм матеріального заохочення до праці, раціонального використання матеріально-техніч­них, паливно-енергетичних та природних ресурсів; збереження навко­лишнього природного середовища.

Використання соціальних стандартів та затверджених норм пере­дбачає забезпечення конституційних прав громадян на соціальні умови проживання, працевлаштування, задоволення освітньо-культурних та духовних потреб. Встановлення змісту та обсягу соціальних послуї відповідно до затверджених норм визначає законодавчо визначене за­доволення людей певним обсягом соціальних послуг, в тому числі та­ких, що надаються на пільговій основі.

Соціальні обмеження формуються в залежності від стану еконо­мічного розвитку держави та регіону, передбачають визначення обсягів

Розділ 5 СОЦІАЛЬНА СФЕРА

фінансування впровадження конкретних видів соціальних послуг із vcix можливих джерел фінансування.

Важливого значення набуває прагнення забезпечити однаково якісні умови життя для населення незалежно від місця проживання. З цією метою державні органи влади передбачають заходи щодо бюд­жетного вирівнювання міжрегіональних відмінностей, що стосується рівня працевлаштування людей, розвитку соціальної інфраструктури, впровадження на всій території державних стандартів.

Об'єктивно оцінюючи особливості соціально-економічного роз­витку окремих територій, необхідно зауважити, що абсолютно одна­кового стану якості життя людей на усій території України досягти не­можливо. Регіони різняться за природнокліматичними, економічними, історичними та іншими умовами, які за своєю сутністю визначають відмінності та специфічні особливості життя людей на окремих тери­торіях. Не випадково Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» (2005 р.) вперше визначено таке поняття, як «депресивна те­риторія». Депресивною територією вважається регіон, рівень розвитку якого є найнижчим серед територій відповідного гину. Згідно із зако­ном депресивним регіоном вважається регіон серед регіонів подібного типу, у якому протягом останніх п'яти років був найнижчим показник валової доданої вартості на одну особу. Щодо регіонів промислового типу, то депресивним вважається той, у якому протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, найнижча зай­нятість у промисловості та обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати. Сільський ре­гіон вважається депресивним, в якому протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення та природний приріст населення, найнижчими обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та рівень середньої заробітної плати. Місто опасного значення вважається депресивним, у якому протягом остан-_^{1Х т}Р^ьох років серед міст подібного типу є найвищим показник рівня зробіття та найнижчим рівень середньої заробітної плати. Депресив-ими визначаються території областей, окремих промислових та сіль-^ких Районів, а також міста обласного значення.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Таким чином, законодавчо визнано існування депресивних тери­торії та напрями стимулювання їх розвитку. Стимулювання розвитку регіону розуміють як комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого роз­витку регіону на основі поєднання економічних, соціальних та еколо­гічних інтересів максимально ефективного використання потенціалу регіону в інтересах його жителів.

Оцінка об'єктивно існуючих відмінностей у соціальному роз­витку регіонів України розкривається змістом подальших розділів підручника. Розглядається стан та розвиток освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення людей, культури, мистецтва, туризму, готельного обслуговування, житлово-комунально­го господарства.