Перший сер.

То – Літр Четвертий,

Шо заснував парламент двопалатний,

Дав конституцію англійському народу

І на спір виїбав скаженого собаку,

Такого страшного, шо люті каскадери,

На нього дивлячись, наклали повні штані!

Обичай національний наш англійській,

Шоб на парі хуйню робити всяку,

Він повернув собі на користь мудро

І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!

Йорік.

Я віднині наказую декретом справедливим:

Заборонити все статеве блядство!

Всім козойобам, підарасам, лізбіянкам,

А также фєтішистам й нєкрофілам,

І з ними – всім, хто любить блядувати,

Засунуть в жопу лома з нержавейки

Цей мій декрет – краеугольна цегла

Політики внутрішній. Дрочити

Три рази на день – долг патріотичний

Перед вітчизною всіх чесних громадян!

Цнотливо мастурбацієй займаясь,

Почистимо ми наш народ їбучий

Від скверни блядства смрадного! Ура!

Всі сери кричать: «Ура!» і синхронно, по‑ военному, дрочать. В наступившему апофеозі масової мастурбації чути самотнії звуки баяна До тронного залу входять Літр і Кент з мішками, пляшками шмурдяку і баяном. Кент сумно грає «Падмасковние вечера».

Літр.

Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!

Шоу борні з суворою природой

Викраювали час для ораторій

І плакали в своїх вонючих норах

Від естетичного екстаза.

Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,

Послухавши ті лагідні балади,

Робилися, як ніжні пмназістки.

І замість м'яса – білі хризантеми

Жували, обливаючись сльозами…

Йорік.

Чого ти ходиш тут, розпусний старець,

І заважаєш нам робить священнодейство?!?

Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо

Твою мохнату шкіру зашкарублу

І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Літр.

Колись. усраку п'яний,

Я виїбав стару дебільну хуну,

Мандрівницю безумну. Я сіфона

Від неї підхопив і лікувався

У Баден‑ Бадені на водах мінеральних,

її синка віддав в дебільну школу

К дегенератам на харчі казенні

І в циркове училище по блату

Пристроїв, шоб на блазня він учився.

І той потворний мій сперматозоїд,

Розрісшийся в горбатого урода,

Зробив‑ таки кар'єру нєхуйову!

Діти‑ діти! Ці квіти лісові благоуханні,

Шо щастя нам дають, я їх їбати

Завжди любив! Бо приносити радість

В цій формі безкорисній –

Це кредо моє творче.

Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!

Я темпераментно їбати тебе буду,

Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

Літр біжить до Йоріка з явним наміром його виїбати. Наляканий Йорік кидав Літра тронними подушками. Цю веселу буфонаду обриває грізний окрік Гонерільї, шо щойно прийшла разом з сестрами.

Гонерілья.

От бач, як розважається, проклятий!

А ми чекати маємо на кашу,

Голубки три голодні сизокрилі!

Ти, йобнутий папаша! Скіки ждати

Тебе ми будем, поки ти склопосуд здавати будеш?

Літр.

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи, поки брата

Я вашого їбати буду сумно,

Пригадуючи юність романтичну!

(Говорячи се, Літр здирає з Йоржа галіфе.)

Йорік

(несамовито верещить).

Рятуйте, сери добрі! Підараса

Із мене хоче Літр зробить їбучий!

Мент набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.

Йорік.

Ага‑ a! Спіймався. хтивий павіане!

Ми кару лютую придумаєм тобі

За всі твої паскудства!

Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочки

І будем годувать – шоб ти сказився, –

Тебе частинами їх курв'ячого тіла!

Гонерілья (налякано).

Нема нічого спільного між нами.

Я бачу в перший раз цього маньяка.