Рейгана.

Я теж його не знаю, мій королю!

Але Корделія частенько з ним їблася!

Корделія.

Їблася, так і шо? Ібеться гніда,

Їбеться вош і бабка Степаніда!

Я помилялася в світогляді своєму.

На мене вплинула розпуста буржуазна.

Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,

Я дрочити сумлінно буду Англії на користь.

Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо наллю,

А потім кицю пущу лизать полезное лекарство.

Рейгана і Гонерілья.

І ми! І ми!

Йорік.

Хвала жіноцтву!

Всі сери кричать: «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуевають.

Привид.

Ха‑ ха‑ ха‑ ха! Гадали, шо я мертвий,

Трясу мудями в пеклі потойбічнім?!

А ви – горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.

Дурні поцоваті! Я вічно будужить,

Бо не буває таке, шоб Привида хто‑ небудь запиздячив!

Це вам усім піздєц настане скоро!

Ха‑ ха‑ ха‑ ха! Ги‑ ги! Ням‑ ням‑ ням‑ ням!

Я цапа вашого пиздячив по дорозі,

Я мордував і в ніс його, і в рота!

Тортури охуєннії придумав для вас я,

А на йому тренувавсь!

Цю неприємну похвальбу раптово нарушае цап. Дико мекнувши, він пиздить Привида рогами в сраку. Привид пада мертвий.

Літр.

Оце герой, товариш бородатий!

Я пропоную його на посаду мілорда‑ канцлєра!

Йорік.

Замовкни, пиздоболе, це – провокація!

Твій цап – шпигун німецький!

Він показав дорогу супостату до штабу нашого.

Йому й тобі – піздєц!

Корделія.

Я пропоную в гандона їх засунуть, мій королю!

У мене є гандон із Сінгапура,

Чи, може, із Ганконга, еластичний!

У нього і бугай залізти зможе.

Ми зверху їх зав'яжемо, а самі –

Дивитись будем на тортури страшні

Через резину світлу і прозору!

Корделія вийма з пазухи гандон і надуває його до потворних розмірів.

Починає тихо грать баян. Під звуки баяна Літра з цапом зав'язують в гандон.

Деякий час гандон сам плигає по сцені і мекає, потім застигає на місці Тихо звучить мелодія «Падмасковниє вєчєра».

Йорік.

Накрилася пиздою та епоха,

Шовзад тягнула нас.

Рейгана.

Я присягаюсь

Віддать життя своє на користь людству!

Я буду грамоті учить, а не паскудству!

Гонерілья.

Я в авіацію піду. І буду пиздить

На дельтаплані бистрому шпіонів!

Входять два жлоби. Вони несуть картину «Три богатиря». Картина страшна

і велика, нести її жлобам важко. Несподівано картина виривається у них із рук і, як хвиля цунамі, припизджуе усіх.