Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Фінансовий ринок.
|
|
1. Правове регулювання фінансового ринку.
Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі.
Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюється державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за розкриттям обширних масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондового ринку, необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення ну, який здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.
На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондового ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяльності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комерційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.
Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.
Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.
Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юстиції, Міністерство економіки, Державна податкова інспекція та Державний митний комітет.
З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з цим Указом комісію було створено як центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.
2. Порядок реєстрації і обігу цінних паперів.
Згідно з статтею 22 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», Немітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів.
Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства.
У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду.
Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.
До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
3. Перспективи розвитку фінансового ринку України.
Основним напрямами розвитку фінансового ринку є:
1.Удосконалення базового спеціального законодавства.
2. Забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фінансового ринку.
3. Створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.
4. Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку.
5. Вжиття заходів для залучення емітентів та інвесторів до взаємодії на організованих фондових ринках.
6. Розвиток інститутів колективного інвестування.
4. Економічні передумови функціонування фінансового ринку України.
Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору суб’єктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку. Діючи на фінансовому ринку кожен з його учасників керується однією метою – примножити свій капітал, тобто одержати додатковий прибуток.
Категорія фінансовий ринок з’явилася з появою фінансів і в умовах подальшого розвитку товарно-грошових відносин перетворилася в особливу сферу економічних відносин.
Розвиток товарного виробництва на певному етапі призвів до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхідного для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним капіталом. Використовується інвестиційний капітал на створення робочих місць, придбання знарядь праці, основних фондів, нових технологій та інших елементів виробництва.
Фінансовий ринок в Україні, існував у дореволюційний період (до 1917 року), потім у період Непу в кінці 20-х рр., а також і в наступний період, але в досить звуженому й урізаному вигляді.
В інституційній структурі фінансового ринку в колишньому СРСР був лише один елемент – досить обмежена і неефективна банківська система. Реорганізація банківської системи 1987 року носила адміністративний характер і проводилась при відсутності концепції перебудови заради реорганізації, а не заради досягнення ефективного використання грошових ресурсів.
У колишньому СРСР, у т.ч. в Україні, грошовий ринок був нерозвинений і зводився лише до короткострокового банківського кредитування. На нинішньому етапі розвитку у нас склалась дворівнева структура кредитної системи.
Без розгалуженої, гнучкої кредитної системи неможливий розвиток не тільки кредитного ринку в структурі фінансового, але й інших його структурних сегментів, особливо ринку цінних паперів.
Серед найбільш значимих передумов формування фінансового ринку в Україні слід виділити такі: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів, відсутність силового державного регулювання операцій із цінними паперами. Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який вже зараз формується на ринковій основі. Основним критерієм повинні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкового механізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче його залучити.
5.Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів.
Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних.
Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.
Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:
а) виносити попередження
б) зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів;
в) зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів;
г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами " а - в".
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її у відповідність з статутом та правилами фондової біржі.
Питання для контролю знань:
1. Правове регулювання фінансового ринку.
2. Порядок реєстрації і обігу цінних паперів.
3. Основним напрямами розвитку фінансового ринку.
4. Мета утворення та функціонування фінансового ринку.
5. Необхідність в існуванні фінансового ринку.
6. Економічні передумови функціонування фінансового ринку України.
7. Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів.
Тема 12.
Міжнародні фінанси.
1. Валютне регулювання та валютні обмеження.
Валютне регулювання це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, а саме на:
1) процес курсоутворення;
2) виконання платіжної функції валютою на внутрішніх ринках країни; діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку; здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;
3) здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;
4) ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;
5) формування та використання золотовалютних резервів.
Валютні обмеження є досить потужним, ефективним і оперативним інструментом валютної політики. Водночас цей інструмент має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин. За сучасної ситуації в Україні це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.
Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його валютній політиці перехідного періоду, були: введення обов'язкового продажу підприємствами експортної виручки в інвалюті (на 100% чи на 50%); заборона (чи обмеження) надання підприємствами-резидентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам; заборона спекулятивних валютних операцій на ринку; заборона резидентам, у тому числі банкам, надавати грошові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни; заборона вивозу валютних коштів юридичних осіб без дозволу НБУ та фізичним особам понад встановлену норму; жорстка фіксація валютного курсу національної валюти.
Крім валютних обмежень, практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини - це:
1)курсова політика;
2)облікова (дисконтна) політика та інші інструменти монетарної політики;
3) валютна інтервенція (девізна політика);
4)регулювання сальдо платіжного балансу;
5)формування та використання золотовалютних резервів.
2. Державний контроль за здійсненням валютних операцій.
Органами валютного контролю в Україні є Національний банк України, Кабінет Міністрів України податкові та митні органи.
Агентами валютного контролю в Україні є уповноважені банки, уповноважені небанківські фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, професійні учасники фондового ринку, Державне казначейство України.
Національний банк України:
- видає обов’язкові для виконання нормативно-правові акти щодо здійснення валютного контролю;
- контролює виконання уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами, професійними учасники фондового ринку, Державним казначейством України контролю за валютними операціями, які проводять резиденти й нерезиденти через них;
- накладає передбачені валютним законодавством України санкції за порушення валютного законодавства уповноваженими банками, уповноваженими фінансовими установами та професійними учасники фондового ринку;
- у разі виявлення фактів порушення порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, робить подання до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо застосування до резидентів чи нерезидентів індивідуального режиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності;
- перевіряє дотримання вимог валютного законодавства України за інформацією, наданою органами та агентами валютного контролю або іншими державними органами;
- здійснює облік, обробку та узагальнення інформації, отриманої відповідно до валютного законодавства від агентів валютного контролю.
- забезпечує взаємодію шляхом обміну інформацією про виявлені порушення валютного законодавства з правоохоронними органами, які після розгляду повідомлень інформують Національний банк України про результати їх розгляду.
- надає роз’яснення щодо порядку застосування нормативно-правових актів з питань валютного регулювання та валютного контролю.
Агенти валютного контролю зобов’язані здійснювати контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Резиденти та нерезиденти, які порушили валютне законодавство України, несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України.
До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансової санкції):
1. За здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують генеральної ліцензії Національного банку України без одержання такої ліцензії – штраф у сумі, еквівалентній 25% суми (вартості) затрачених валютних цінностей, перерахованої у валюту України;
2. За здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання індивідуальних ліцензій Національного банку України без одержання такої індивідуальної ліцензії – штраф у сумі, еквівалентній 25% суми (вартості) затрачених валютних цінностей, перерахованої у валюту України;
3. За торгівлю іноземною валютою банками та іншими небанківськими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на валютному ринку України, встановлених Національним банком України, - штраф у сумі, еквівалентній 25% суми (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованої у валюту України;
4. За невиконання уповноваженими банками, уповноваженими небанківськими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку обов’язків, покладених на них як на агентів валютного контролю штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України, але не більше суми, еквівалентної 25% суми (вартості) здійснених із порушенням законодавства валютних операцій, перерахованої у валюту України;
5. За порушення резидентами та нерезидентами порядку проведення валютних операцій (у тому числі щодо використання спеціальних рахунків і резервування), установленого цим Законом та іншими актами валютного законодавства, - штраф у розмірі, еквівалентному 25% суми (вартості) здійснених із порушенням законодавства валютних операцій, перерахованої у валюту України;
6. За несвоєчасне подання, приховування або недостовірність звітності про валютні операції – штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України, але не більше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7. За одночасне порушення резидентами та нерезидентами строків завершення експортно-імпортних операцій і резервування, установленого цим Законом та іншими актами валютного законодавства, - пеня за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України. Загальний розмір нарахованої пені не повинен перевищувати суми заборгованості.
3. Особливості та проблеми функціонування валютного ринку України.
Валютний ринок в Україні — це переважно міжбанківський ринок, так як в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют.
Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів.
Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація га децентралізація. Валютний ринок в Україні за багатьма позиціями монополізований УМВБ (українська міжбанківська валютна біржа).
Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до чинного законодавства.
До валютних операцій належать:
- операції з використанням валютних цінностей у мінімальному обігу як засобів платежу;
- операції, пов'язані з переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Валютний ринок не може бути статичним - це суперечить його природі. На ньому постійно коливаються курси залежно від ситуації.
Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.
Українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:
- забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;
- залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;
- створення державного валютного фонду й ринку валюти.
Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економіки, її конкурентоздатності та прискорення інтеграції у світове господарство.
Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в країну тощо.
4. Основні напрямки інтеграції України у світову фінансову систему.
Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір. Необхідність цього визначається двома чинниками.
По-перше, об’єктивними потребами в ресурсах. Внутрішні фінансові ресурси вкрай обмежені. Без виходу на міжнародні фінансові ринки, без залучення прямих іноземних інвестицій забезпечити стабільну динаміку економічного зростання буде надзвичайно складно.
По-друге, об’єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. Сучасний світ характеризується широким використанням зарубіжних інвестицій та зовнішніх боргових запозичень поряд з внутрішніми джерелами фінансування. Фактично не залишилось країн, які б спирались «виключно на власні можливості».
Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір безпосередньо пов’язана з реструктуризацію її національної фінансової системи у цілому і державного фінансового господарства зокрема. Інтеграційні процеси можливі за умови, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір був би неможливий.
Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань.
По-перше, це трансформація національної фінансової системи всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси підприємств, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами.
По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами.
По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів.
По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачав вирішення хоча і технічного, але базового завдання - забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків.
По-п’яте, необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір передбачає вирішення як внутрішніх завдань трансформації її фінансової системи так і завдань налагодження механізмів міжнародного фінансового співробітництва.
Питання для контролю знань:
1. Валютне регулювання.
2. Валютні обмеження.
3. Методи (інструменти), які забезпечують економічний вплив на валютні відносини.
4. Органи валютного контролю в Україні.
5. Агенти валютного контролю в Україні.
6. Особливості та проблеми функціонування валютного ринку України.
7. Основні напрямки інтеграції України у світову фінансову систему.