Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Захворювань щитоподібної залози
|
|
● При пальпаторному та візуальному обстеженні щитоподібної залози визначають її розміри.
Збільшення об'єму щитоподібної залози називають зобом.
У 1994 році ВООЗ запропонована нова класифікація розмірів щитоподібної залози.
Сучасна класифікація розмірів щитоподібної залози (ВООЗ, 1994)
Ступені
0 - Зоба немає
І - Розміри долей більше дистальної фаланги великого пальця. Зоб пальпується, але не
візуалізується; або в щитоподібній залозі пальпується один чи кілька вузлів
ІІ - Зоб пальпується і візуалізується.
Але пальпація не є точним методом визначення розмірів щитоподібної залози, особливо на початкових стадіях захворювання.
● Найбільш доступним та інформативним засобом візуалізації щитоподібної залози є ультрасонографія (УЗД).
За міжнародними нормативами при використанні УЗД у осіб старше 18 років зоб (збільшення об’єму щитоподібної залози) діагностується, якщо об’єм залози у жінок перевищує 18 мл, у чоловіків – 25 мл.
В результаті епідеміологічних обстежень дітей в регіонах з адекватним забезпеченням йодом спеціалістами ВООЗ та Міжнародного комітету по Контролю йододефіцитних захворювань (МККЙДЗ) розроблені нормативні показники об’єму щитоподібної залози, розрахованих відносно площі поверхні тіла та віку дітей від 6 до 15 років. Щитоподібна залоза вважається збільшеною, якщо її об’єм перевищує верхню межу для даного віку або площі поверхні тіла (табл.1 і 2).
Таблиця 1. Верхня межа нормальних значень (97 перцентиль) об'єму ЩЗ (мл) у дітей у віці 6-15 років, які проживають в умовах нормального забезпечення йодом (ВООЗ та МККЙДЗ, 1997)
| Вік (років) | Хлопчики | Дівчатка |
| 5, 4 | 4, 9 | |
| 5, 7 | 6, 3 | |
| 6, 1 | 6, 7 | |
| 6, 8 | 8, 0 | |
| 7, 8 | 9, 3 | |
| 9, 0 | 9, 8 | |
| 10, 4 | 11, 7 | |
| 12, 0 | 13, 8 | |
| 13, 9 | 14, 9 | |
| 16, 0 | 15, 6 | |
| Дорослі | Чоловіки до 25, 0 | Жінки до 18, 0 |
Для приблизного, але більш простого застосування в практиці можна використовувати рекомендації (Hegedeus et al.):
- об’єм залози у дітей до 3-х років у нормі = кількість років х 2;
- об'єм залози у дітей від 3-х до 18 років (хлопчики) у нормі = кількості років;
- об'єм залози у дітей від 3-х до 18 років (дівчатка) у нормі = кількість років – 1, 5-2 см3.
Кольорове допплерівське картирування щитоподібної залози розширює діагностичні можливості
ультразвукового методу. В нормі кровотік визначається у верхніх і нижніх полюсах часток. Васкуляризація усередині вузла підвищує імовірність його злоякісності, кровотік по периферії характерний для доброякісних вузлів. Дифузне посилення кровотоку характерне для дифузного токсичного зоба.
● Для оцінки функціональної активності щитоподібної залози визначають базальні рівні тиреоїдних гормонів і тиротропіну в крові.
◘ Визначення ТТГ в сироватці крові.
◘ Визначення рівнів тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3) в сироватці крові.
Таблиця 2. Рівні тиреоїдних гормонів та ТТГ в крові (Kaplan S.A., 1982) (цит. за Н.П.Шабалов, 2003)
| Вік | FT4 (пмоль/л) | Т4 (нмоль/л) | Т3 (нмоль/л) | ТТГ (мОД/л) |
| Недоношені | 6, 4-20, 6 | 25, 7-83, 7 | 0, 2-0, 77 | 0, 8-5, 2 |
| Пуповинна кров (термінові пологи) | 1, 6-28, 3 | 95, 2-167, 3 | 0, 2-1, 15 | 1, 0-17, 4 |
| 1-3 дні | 28, 3-68, 2 | 151, 9-290, 9 | 0, 5-3, 32 | 1, 0-17, 4 |
| 1-2 тижні | 20, 6-48, 9 | 126, 1-213, 6 | 3, 84 | 1, 7-9, 1 |
| 2 тиж.-4 міс. | 11, 6-28, 3 | 90, 1-193, 0 | 1, 8-3, 7 | 1, 7-9, 1 |
| 4-12 міс. | 9, 0-24, 5 | 100, 4-213, 5 | 1, 7-4, 3 | 0, 8-8, 2 |
| 1-5 років | 10, 3-29, 6 | 94, 0-193, 0 | 1, 6-4, 1 | 0, 8-8, 2 |
| 5-10 років | 9, 0-27, 0 | 82, 3-171, 2 | 1, 44-3, 7 | 0, 7-7, 0 |
| 10-15 років | 7, 7-25, 7 | 72, 0-150, 6 | 1, 3-3, 3 | 0, 7-5, 7 |
| Дорослі | 7, 7-25, 7 | 51, 0-154, 0 | 1, 2-3, 5 | 0, 5-10, 0 |
| Вагітні, І триместр | 9-26 | - | - | 0, 3-4, 6 |
| Вагітні, ІІ і ІІІ триместр | 6-21 | 117-181 | 1, 8-3, 8 | 0, 8-5, 2 |
● Функціональні проби: проба з тироліберином, супресивна проба з Т3. Застосовують рідко.
● Серологічні дослідження
◘ Маркери аутоімунного ураження щитоподібної залози.
˅ Антитіла до тиреоглобуліну, тиреопероксидази, другого колоїдного антигену. Визначення титрів даних антитіл в сироватці використовують для діагностики аутоімунного ураження ЩЗ.
˅ Антитіла до рецепторів ТТГ. Рецепторні антитіла, які при взаємодії з рецепторами призводять до стимуляції ТТГ аденілатциклази і відповідно стимуляції синтезу та вивільнення тиреоїдних гормонів в кров – тиреостимулюючі антитіла. Рецепторні антитіла, які пригнічують стимулюючу дію ТТГ на даний фермент, – тиреоблокуючі антитіла.
Тиреостимулюючі антитіла є головним патогенетичним фактором дифузного токсичного зоба та тиреотоксикозу при хронічному тиреоїдиті.
З тиреоблокуючими антитілами пов'язують первинний гіпотиреоз.
◘ Маркери раку щитоподібної залози.
˅ Визначення рівня тиреоглобуліну перед видаленням новоутворення не має діагностичного значення і є високоінформативним в післяопераційному контролі за хворими з диференційованими формами раку після тиреоїдектомії з наступною радіойодтерапією.
˅ Визначення рівня кальцитоніну в сироватці крові. Підвищення вмісту кальцитоніну є маркером медулярного раку щитоподібної залози.
˅ Проби з інфузією кальцію використовують для виявлення та підтвердження медулярного раку щитоподібної залози. Вони грунтуються на тому, що кальцій стимулює викид кальцитоніну як з нормальних С-клітин щтоподібної залози, так і з клітин медулярного раку, але клітини пухлини набагато сильніше реагують на кальцій. Застосовують коротку та тривалу проби з інфузією кальцію.
● За допомогою методів комп'ютерної та ЯМР-томографії можна отримати дані про локалізацію та структуру як щитоподібної залози, так і оточуючих тканин, особливо при загрудинній її локалізації.
● У разі виявлення вузлів у щитоподібній залозі після ультразвукового обстеження проводять тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням пунктату. Цей метод вважають єдиним доопераційним методом, що дозволяє оцінити структурні зміни і цитологічну характеристику вузлового утворення. У дітей біопсію використовують як основний метод діагностики і диференціальної діагностики новоутворень ЩЗ.
● Рентгенографія ділянки ЩЗ допомагає отримати дані щодо локалізації та розмірів вузлів. Можна діагностувати загрудинний зоб зі здавлюванням трахеї та стравоходу, визначити ділянки кальцифікації, що характерні для раку ЩЗ, особливо медулярного.
● Існують також методи ангіографії та лімфографії ЩЗ з використанням контрастних речовин. Але рентгенологічні методи діагностики захворювань ЩЗ у дітей майже не застосовують.
Захворювання щитоподібної залози класифікують переважно за ознаками порушення її функції та розмірів.
Виділяють захворювання зі зниженням та підвищенням функціїї щитоподібної залози, а також без порушення її функції.