Тема 31. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

31.1. Особливості функціонування МОП.

31.2. Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин.

31.1. Особливості функціонування МОП

Міжнародна організація праці (МОП) — міжнародна спеціалізована установа з регулювання соціально-трудових відносин, захисту прав людини й забезпечення соціального миру. Вона була створена в 1919 р- відповідно до Версальського мирного договору при Лізі Націй. У 1946 р. МОП стала установою Організації Об'єднаних Націй (ООН) і до сьогодні є авторитетним міжнародним органом, головна мета якого — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захисту їх прав. Вищим органом МОП є Міжнародна конференція праці (МКП), що проводиться щорічно в Женеві. МКП визначає основні напрями в роботі МОП, затверджує міжнародні трудові норми — конвенції й рекомендації, затверджує програму й бюджет організації, вирішує інші питання діяльності МОП, один раз у три роки обирає виконавчий орган МОП — Адміністративну раду, що керує роботою МОП у перервах між конференціями та здійснює втілення в життя рішень конференції.

Постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом є Міжнародне бюро праці (МБП) на чолі з генеральним директором, що обирається Адміністративною радою строком на 5 років. Персонал МБП працює як у центральному апараті в Женеві, так і в різних країнах і регіонах в ролі технічних експертів. Практична робота Бюро полягає в підготовці питань для розгляду на Конференції, проведенні спеціальних обстежень і виданні робіт із проблематики МОП, у наданні допомоги урядам на їхнє прохання у виробленні проектів національних законодавчих актів з соціально-трудових питань.

До складу МОП входять також Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень у Женеві й Міжнародний навчальний центр у Турині.

МОП працює з уставом, в якому визначені її завдання, порядок прийняття й виходу з організації, склад, права й завдання її органів і керівників, умови співробітництва з ООН, питання визначення членських внесків країн-учасниць, формування, виконання бюджету й контролю за його виконанням, порядок розробки міжнародних трудових норм та інші питання її діяльності.

Основні завдання МОП такі:

— розробка погодженої політики й програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем;

— розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій, контроль за їхнім виконанням;

— допомога країнам-учасницям у вирішенні проблем зайнятості, скорочення безробіття й регулювання міграцій;

— захист прав людини (права на працю, на об'єднання, колективні переговори, захист від примусової праці, дискримінації тощо);

— боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;

— сприяння професійній підготовці й перепідготовці працюючих і безробітних;

— розробка й здійснення програм щодо поліпшення умов праці й виробничого середовища, техніки безпеки й гігієни праці, охорони й відновлення навколишнього середовища;

— сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

— розробка й здійснення заходів щодо захисту найбільш уразливих груп трудящих (жінок, молоді, людей похилого віку, трудящих-мігрантів).

Завдання МОП висвітлюються в конкретних програмах, які вона приймає. Особливість діяльності МОП полягає в тому, що її рішення й рекомендації приймаються на основі трипаратизму, тобто шляхом узгодження питань між трьома сторонами-партнерами: урядами, організаціями — представниками трудящих і організаціями — представниками підприємців, взаємного обліку їхніх інтересів і прийняття загальних рішень, які відповідають вимогами цих трьох сторін.

31.2. Розробка програм, спрямованих на покращання умов функціонування соціально-трудових відносин

Основна форма й метод роботи МОП укладаються в розробці конвенцій і рекомендацій. Конвенція — це міжнародний акт, що, будучи ратифікованим державою — членом МОП, стає обов'язковим для виконання цією державою. Рекомендації — це орієнтири для держав, які використовуються ними під час розробки соціально-економічної політики, законів, інших заходів у соціально-трудовій сфері.

Важливий напрям роботи МОП і її органів — діяльність із забезпечення повної зайнятості населення, попередження й скорочення безробіття.

Основними цілями МОП у сфері зайнятості є:

— розширення зайнятості шляхом сприяння збалансованому й довгостроковому економічному зростанню;

— зниження рівня бідності за допомогою ефективної зайнятості;

— проведення активної політики на ринку праці;

— досягнення оптимального співвідношення між стабільністю зайнятості й стабільністю заробітної плати, захист найбільш уразливих груп трудящих, таких як жінки, молодь, мігранти.

На рішення завдань зайнятості й безробіття спрямовані такі конвенції й рекомендації МОП: Конвенція № 2 (1919 р.), доповнена Рекомендацією № 1 " Про безробіття й заходи для його попередження"; Конвенція № 122 і Рекомендація № 122 " Про політику у сфері зайнятості" (1968 р.), в яких уперше розроблені положення про активну політику зайнятості і про організацію роботи служб зайнятості населення. Ці положення доповнені Рекомендацією № 169 (1984 р.). Так, у ст. 1 Конвенції № 122 записано: " 1.3 метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі й ліквідації безробіття й неповної зайнятості кожний Член Організації проголошує й здійснює активну політику, спрямовану на забезпечення кожному громадянинові України повної, продуктивної й самостійно обраної зайнятості".

Ця політика має на меті забезпечити:

а) роботою всіх, хто готовий приступити до роботи й шукає роботу;

б) якомога більшу продуктивність роботи;

в) наявність права вибору зайнятості й найширших можливостей для кожного працівника одержати підготовку й використовувати свої навички й здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного походження або соціального статусу.

Політика МОП враховує належним способом стадію й рівень економічного розвитку й взаємний зв'язок між цілями у сфері зайнятості й іншими економічними та соціальними цілями. Вона здійснюється за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці. Істотну частину діяльності МОП становить робота щодо професійної підготовки й перепідготовки працівників, їхньої професійної орієнтації й професійної реабілітації для країн — членів МОП. Так, у Рекомендації № 67 " Про професійне навчання" (1937 р.) визначено поняття професійної освіти, сформульовані питання її організації, рекомендовано програми для навчання до початку роботи й у процесі роботи з наймання, складання іспитів, рекомендується також безкоштовне навчання й надання матеріальної допомоги тим, хто навчається. У Рекомендації № 87 " Про професійне орієнтування" (1949 р.) розкрито поняття профорієнтації, показана сутність його застосування, методи проведення для різних категорій населення — школярів і дорослих, принципи керування, показана практика підготовки персоналу для проведення подібної роботи. Інші поняття розкрито у Рекомендації № 117 " Про професійне навчання" (1962 р.), у Конвенції № 142 і Рекомендації № 150 " Про розвиток людських ресурсів" (1976 р.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ

1. Закон України " Про власність" // Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№20 зі змінами і доповненнями.

2. Закон України " Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№2 зі змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про акціонерні товариства» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2008. – № 50-51.

4. Закон України " Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України.-1991.-№20 зі змінами і доповненнями.

5. Аксимова И.М. Промышленный маркетинг. – Киев: Знання, 2000. – 293 с.

6. Березін О.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / О.В. Березін, Л.М. Березіна, Н.В. Бутенко. — К.: Знання, 2009. — 390 с.

7. Березін О.В., Бутенко Н.В. Економіка підприємства: практикум: навч. посіб. / О.В. Березін, Н.В. Бутенко. — К.: Знання, 2009. — 254 с.

8. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2001. – 312 с.

9. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.пос. – Київ: Атіка, 2002. – 480 с.

10. Варналій З.С. Основи підприємництва. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.

11. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

12. Вачевський М.В., Скотний В.Г., Вачевський О.М. Промисловий маркетинг. Основи теорії та практики. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

13. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.І.Гринчуцький, Е.Т.Карапетян, Б.В.Погріщук – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2012. – 304 с

14. Гончарова С.Ю. Маркетинг: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — Х.: Видавничий Дім “ІНЖЕК”, 2003. — 140 с.

15. Економіка підприємства. / 3а ред. Покропивного С.Ф. – К.: Хвиля-Прес, 2000.

16. Економіка підприємств /За ред. Харіва П.С. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 449 с.

17. Економіка виробничого підприємництва / За ред. Й. М. Петровича. - К.: Знання, 2001.

18. Економіка виробничого підприємства. Навч. посіб. / Й. М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.. За ред. Й.М. Петровича. – 2-ге видання, переробка і доповнення. – К.: Т-во «Зання», КОО, 2001 – 405с.

19. Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред. А. В. Шегди. — К.: Знання-Прес, 2001.

20. Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди – Е45 К.: Знання, 2005. – 431 с.

21. Економіка підприємства: Підручник / за аг. Ред.. С.Ф. Покропивного – Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

22. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. – К.: МАУП, 2005 – 80 с.

20. Экономика предприятия: Тесты, задачи, ситуации: Учеб. пособие для вузов / Под ред. В. А. Швандара. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

23. Іванюта С.М. Підприємництво та бізнес-культура: навч. посіб. / С.М.Іванюта, В.Ф.Іванюта. – К.: ЦУЛ, 2007. – 288 с.

24. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003.

25. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия. — М.: ИНФРА-М, 2001.

26. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства. Учебное пособие. - Минск: ИП " Экоперспектива", 1998.

27. Козловський В. О., Лесько О. Й. Бізнес-планування. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 189 с.

28. Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 154 с.

29. Козловський В. О., Козловький С. В. Організація виробництва. Практикум. Навчальний посібник. Частина 2. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 168 с.

30. Козловський В. О., Погрищук Б. В. Основи підприємництва. Практикум: Навчальний посібник. Видання 5-е, доповн. і перероб. - Тернопіль: ВАТ " Терно-Граф", 2005. - 297 с.

31. Козловський В. О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. Практикум. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2003. - 208 с.

32. Козловський В. О. Техніко-економічне обґрунтування і економічні розрахунки в дипломних проектах і роботах. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2003. - 75 с.

33. Козловський В. О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Практикум. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2000. - 122 с.

34. Крахмальова Н.А. системний підхід до управління виставковою діяльністю. // Актуальні проблеми економіки, № 5, 2009. – С. 155-160.

35. Курочкин А.С. Организация производства. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

36. Ліфанов С. IV міжнародний форум «Промисловий маркетинг». Який шанс криза дає В2В маркетингу? // Маркетинг в Україні, № 3, 2009. – С. 4-14.

37. Литовченко І.Л., Пилипчук В.П. Інтернет-марктеинг: Навчальний посібник. - Київ: Центр учбової літератури, 2008. –184 с.

38. Маслак О.І. Економіка промислового підприємства: навчальний посібник / О.І.Маслак, Л.Д.Воробйов. – К.: ЦУЛ, 2011. – 172 с

39. Макаровська Т. П. Практикум з економіки підприємства. — К., 2006.

40. Маркетинг. Терміни та визначення основних понять. Державний стандарт України 3294-95. – К: ДСТУ, 1997.

41. Малів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб, - 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006 – 580 с.

42. Минетт Ст. Маркетинг В2В и промышленный брендинг: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2008. – 208 с.: ил.

43. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ “УВПК “Екс Об”, 2002. – 595 с.

44. Організація і методика економічного аналізу: навч. посіб. / Т.Д.Косова, П.М.Сухарев, Л.О.Ващенко та ін. – К.: ЦУЛ, 2012. – 528 с

45. Організація виробництва: Навч. посіб. /В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.

46. Организация производства на предприятии: Учеб для техн. и екон. спец. / Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. – Ростов-н/Д: Март, 2000. – 464 с.

47. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.

48. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: підручник. – ЛьВів: «Магнолія плюс», 2005. – 400 с.

49. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін.. Економіка підприємства: підручник / за загальною редакцією Й.М. Петровича – Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча – 2004.-680 с.

50. Протопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: ЦУП, 2003 – 220 с.

51. Пушкар М.С. Планування і організація підприємств, об’єднань, комплексів. Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 1992.

52. Раицкий К. А. Экономика предприятия. — М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2000.

53. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В., Економіка підприємста: навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 436с.

54. Сергеев И. В. Экономика предприятия. — М.: Финансы и статистика, 2000.

55. Тєлєтов О.С. Маркетинг у промисловості: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.

56. Шумейко В. Організаційні структури управління маркетингом на виробничих підприємствах. // Маркетинг в Україні, № 1, 2009. – С. 46-4