![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Висновки
Порушення поведінки в підлітків стали надзвичайно актуальною проблемою в останні десятиліття. Їхня відносна частота й крайні форми прояву, що нерідко здобувають патологічний характер, обумовлені спостережуваним у наш час прискоренням фізичного розвитку й полового дозрівання. Сучасне соціальне життя пред'являє нервовій системі підлітка інші, більше високі вимоги, чим піввіку назад. У підлітків нерідко довго ще зберігаються майже дитячі інтереси, що вигадливо переплітаються з інтересами дорослих, занадто велика піддатливість випадковим впливам, емоційна нестійкість. І нерідко при цьому особливо повільно дозріває та частина психічної сфери, до якої ставляться почуття боргу, відповідальність, самообмеження, моральні й етичні установки, уміння приборкати свої бажання, зважати на інтереси інших. Серед основних факторів, які стимулюють асоціальну поведінку, виділяють зовнішні й внутрішні. Зовнішні фактори поділяють на мікросоціальні (родина школа, референтна група) і макросоціальні (характерні особливості соціально-економічних та ідеологічних процесів, притаманні певному суспільству). Так, для країн із перехідною економікою є типовими зростання зубожіння населення, послаблення державного й громадського контролю у більшості сфер суспільного буття, над засобами масової інформації. Крім того, спостерігається стійка тенденція до зростання бездоглядності, корисливих злочинів молоді й підлітків, зловживання алкоголем і психотропними речовинами серед цієї категорії громадян. Більшість делінквентів живе у неблагополучних сім'ях, де наявні напружені стосунки між дітьми й дорослими, незадовільне піклування останніх про виховання дітей. Внутрішні фактори, які найчастіше призводять до вчинення злочинів неповнолітніми, такі: • потреба у престижі, самоповазі; • необхідність ризику й переживання небезпеки, які виконують функцію активатора психіки (особливо в осіб із " немотивованими" вчинками); • наявність штучних потреб; • емоційна нестійкість; • агресивність, найчастіше набута в умовах родини або іншої референтної групи; • наявність акцентуацій характеру (до групи ризику тут входять гіпертими, істероїди, шизоїди, емоційно-лабільні й нестійкі акцентуанти); • відхилення у психічному розвитку; • неадекватна самооцінка тощо.
Статистичні дані, відносно наркоманії, зловживання й просто вживання алкоголю в підлітковому віці лякають своїми цифрами. Кожен другий підліток регулярно курить. У процесі роботи, у рамках вирішення поставлених завдань були проаналізовані структури й типи девіантної поведінки, розглянуті підходи до розуміння норми й девіантної поведінки. Дано визначення акцентованої особистості. Розглянуті психосоціальні особливості розвитку в підлітковому віці. Було проведено емпіричне дослідження. За допомогою методів психодіагностики, анкетного опитування й методу експертної оцінки. Відповідно до гіпотез 1 й 2 пропонувалося підтвердити вплив акцентуації характеру на формування девіантної поведінки підлітка, виявили високу зустрічальність эпілептоїдного й лабільного типів акцентуацій характеру в підлітків з девіантною поведінкою. У ході проведеного дослідження запропоновані гіпотези знайшли своє підтвердження. Серед випробуваних з девіантною поведінкою виявлено велику кількість підлітків з эпілептоїдным типом акцентуації характеру - 38, 46%, а також з лабільним і гіпертимним типами акцентуацій з однаковим процентним співвідношенням - 12, 82%. Підлітковий період – сенситивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідей. Основні потреби підліткового віку: 1) потреба у самовираженні; 2) потреба уміти щось робити; 3) потреба щось значити для інших; 4) потреба рівноправного спілкування з дорослими; 5) посилення статевої ідентифікації. Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і разом з тим відсутність соціального досвіду; відмінність між фізичною і соціальною зрілістю підлітка. Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуації розвитку в дитинстві. Тепер інакше розставляються акценти між сім’єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка. Провідний вид діяльності – спілкування з дорослими та однолітками. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. В спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому йому дуже важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною. Для підлітка дуже важливим є повага і визнання ровесників, мати в них авторитет. Важливе значення для дітей підліткового віку має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими. Спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе з боку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі та удосконалює себе. Я.Л.Коломинський показує те, що існує зв'язок взаємостосунків і спілкування. Він рахує, що взаємовідносини і спілкування нерозривно пов'язані, оскільки відносини виникають у спілкуванні і відображають його особливості. За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що: · Агресивні дії є результатом не стільки агресивного потенціалу підлітків, скільки наслідком невміння по-іншому вирішити проблеми; · підлітки більше прагнуть до компромісу і пристосування у вирішенні конфліктів; · агресивність у підлітковому середовищі зумовлена не стільки зростанням у його складі частки агресивних особистостей, скільки поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей; · розроблена нами корекційна програма вирішує проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці; · узагальнення всіх отриманих результатів нашого експерименту свідчать про те, що розроблені нами засоби корекційного впливу можуть вирішувати проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці. Запропонована корекційна програма може бути рекомендована для превентивної роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
|