Література. Філософія: Навчальний посібник (за ред

План:

1. Розробка концепції нового суспіль­ства.

2. Роль інтернета в сучасному світі.

3. Соціальна структура. Соціальна мобільність.

4. Соціальний конфлікт.

1. 1970-ті роки - доба комп'ютеризації. Змінюється бачення ролі людини в сучасному світі - фахівець, який переробляє реалії, активно втілює вимоги науки, світової культури, інновація як само­ціль.

Нове суспільство одержало різну назву: «інформаційне суспільство» (Й, Масуда, Японія), «тех­нотронне суспільство» (3. Бжезинський, США), «наукове су­спільство» (М. Понятовський, Франція),»третя хвиля»(А. Тоффлер, США). Особливий внесок зроблений Д, Бэллом. У центрі концепції інформаційний фактор.Метою е не кількість вироблених благ, а якість життя. Ознаки нового типу суспільства (А. Тоффлер): перехід від традиційних викопних джерел енергії до нетрадиційних; замі­на масового виробництва виробництвом товарів і послуг, чітко орієнтованих на споживача; заміна нуклеарної родини «багатоформною»; зсув в організації корпорацій до форм менш бю­рократичних, більш спеціалізованих і орієнтованих на вирі­шення конкретних проблем; відкритість засобів комуніка­цій, розвиток кабельного телебачення, зв'язку.

2. Новою основою положення людини в суспільстві є те, що вона може перетворювати доступну їй інформацію у власне знання і використовувати його. Інформація - найбільш демократичне джерело вла­ди, оскільки усі мають до неї доступ. З іншого - інформація є най­менш: демократичним фактором виробництва, тому що доступ не означає володіння нею. Інформація має властивість вибірковості: не кожна людина може зрозуміти ті чи інші повідомлення. Специфіч­ні здібності людини, її світовідчуття, психологічні характерис­тики, здатність до узагальнень, пам'ять - те, що назива­ють інтелектом е головним фактором при­лучення до цих ресурсів. Плюс освіта.

Розвиток Інтернету впливає на сучасний політич­ний процес - він сприяє збільшенню відкритості і прозорості діяльності політичних інститутів. Інформаційна революція не приведе до виникнення но­вого більш демократичного політичного життя. Но­ві технічні можливості самі по собі не перетворюють пасивних громадян у політичне свідомих і активних. Загаль­ною тенденцією в постіндустріальних країнах є охолодження суспільного інтересу до політичного процесу. Розвиток Інтернету відповідає демократично­му духу часу, оскільки дає людині величезні можливості досту­пу до обсягів інформації. Людина перестає бути об'єктом маніпуляцій, а перетворюється в самостій­ний суб'єкт добору тієї інформації, що їй потрібна. І в цьому джерело багатьох проблем - влада маніпулює суспільною свідомістю. У постіндустріальному столітті суб'єктом інформаційно інтегрованого світового співтовариства є особистісно автономний інтернет-користувач, Завдяки мережевим зв'язкам він втрачає ін­терес до традиційних політико-інформаційних інститутів і будь-яких ідеологій. Занурюючись у кібер-простір, людина усе більше відривається від реального соціаль­ного життя. Інтернет перетворився па важливий інструмент політичної мобілізації.

Інформація визначає долю суспільства формує його спроможність або неспроможність керувати тех­нологією. Вона може прискорити процес технологічної модернізації, і за кілька років змінити економіку, підвищити військову силу і соціальний добробут (АТР). Однак існує й протилежний варіант, коли су­спільство може придушити розвиток технології (СРСР).

Постіндустріальні тенденції повіль­но поширюються як усередині окремих країн, так і у світі в ці­лому. Продовжують існувати старі відносини і старі технології, що перешкоджає постіндустріалізації.

3. В результаті утвердження нових економічних відносин у XVIII ст. виникає і нова соціальна структура – буржуазія та вільні наймані робітники; принципом якої е власність на засоби виробництва, право на політичну владу. Цінності: матеріальні статки, висока зарплата, нерухомість

В постіндустріальному суспільстві можливе виділити кілька суспільних груп. Перша – які створюють нові напрямки, тенденції, сти­лі (8 %). Наступна - бджо­ли (20 %) —допитливість і легкість, з якими вони сприймають нові віяння, вони забезпечують поширення нових ідей і цінностей. 50 % становлять «послідовники» — основний потік, не дуже швидко сприймає нові тенденції, сприймає швид­ше локальну культуру, ніж глобальну. Найбільш негнучкою є група «важко розгойдуваних» (20 %) — вони повільно приймають новації і повільно влива­ються в глобальну молодіжну культуру. 2 % — ті, які не приймають нових напрямків і тенденцій і мають свій дуже своєрідний погляд на життя.

До нового покоління належать представни­ки обох статей. Оскільки інформація та можливість здобути освіту є у всіх.

Ознакою класу інтелектуалів є високі стандар­ти освіти, володіння інформацією. Вони можуть здобу­вати необхідні їм засоби виробництва (комп'ютер, факс, мо­більний телефон і т. п.) в особисту власність; їм не­має необхідності експлуатувати інші соціальні групи для утвер­дження власної ролі в соціальній структурі. Вони поставляють на ринок не свою робочу силу, а готовий продукт своєї інтелектуальної діяльності. Ознаками цього класу є також затребуваність його представників у різних структурних елементах соціальної ієрархії. Характерною рисою є відкритість до одер­жання інформації, бажання знати, що відбувається у світі і зі світом. Мобільність, що ви­значає її ставлення до речей, людей і до себе: вони знають мову, цікавляться іншими культурами, а перехід з фірми у фірму розглядають як перспективу нових можливостей і одержання нових вражень.

4. Ставши головним ресурсом нового су­спільства, знання поляризували соціум за раніше невідомими лініями. З'явилася нова нерівність між людьми і між країна­ми. Починаючи а 1960-х років у розвинених країнах стала наростати соціальна поляризація. Формуються два полюси соціального протистоян­ня. З одного боку, це вищий клас — «клас інтелек­туалів». З іншого боку, це нижчий клас - представники робочих професій або некваліфіковані іммігран­ти, які не мають хорошої освіти і не вважають її цінністю.

Соціальний конфлікт, який назріває в надрах сучасних постіндустріальних суспільств, має більш небезпечний характер, ніж конфлікт між буржу­азією і пролетаріатом, Якщо буржуазія не може існувати без пролетаріату, то сучасна інтелектуаль­на еліта не потребує безпосередньо рутинної праці. Вона робить і реалізує новації без їхньої допомоги, і, звичайно, без експлуатації їхньої праці. Якщо раніше ниж­чий клас розглядався як пригноблений, то сьогодні це «відчуженим класом», оскільки він вже не експлуа­тується, а лише спостерігає за успіхами інтелектуалів. Останні утворюють нову аристократію, в її природі закладена оцінка особис­тості на основі врахування її досягнень до інтелекту і її інте­лект; не соціальний статус є умовою належності люди­ни до еліти постіндустріального суспільства, а вона сама фор­мує в собі якості, що роблять її членом цієї еліти.

У постіндустріальному суспільстві чимало людей, які не володіють ані знаннями, ані можливостями до освіти, ані особливими здібностями. Вони виявляються у становищі працюючої бідноти, або нижчого «пригніче­ного» класу. Сюди входять ті соціальні групи, представники яких не можуть знайти собі адекватного застосу­вання в умовах експансії високотехнологічного виробництва. Існуючий середній клас поступово розмивається: значна його частина в результаті зниження рів­ня доходів спускається все нижче і ниж­че. Значно менше його представників піднімається до рівня нової еліти, яка має тенденцію «замикання» у самій собі.

У процесі постіндустріалізації такий мотив до праці, як висока заробітна плата, зсунувся з першого місця серед інших мотивів до праці. На перші ж позиції вийшли зміст праці, можливість самореалізації, перспективи професійного і соціального зростання, психологічний клімат та інші.

Закріплення вивченого матеріалу:

1. Вміти давати відповіді на питання:

Ознаки постіндустріального суспільства.

Інтернет та проблема становища людини в умовах інформаційного суспільства.

Проблеми інформатизації суспільства.

Станова організація індустріального суспільства, її джерела.

Станова організація постіндустріального суспільства, її джерела.

Гендерні відносини в постіндустріальному суспільстві.

Соціальна мобільність.

Зміна цінностей.

Причини соціальних конфліктів.

Перспективи вирішення соціальних конфліктів.

2. Вміти аналізувати: Місце та роль інформації в організації життя сучасної людини. Причина зміни цінностей.

Соціальна структура індустріального та постіндустріального суспільств: ознаки, критерії, цінності.

3. Підготувати доповіді: «Роль інтернету в житті сучасного суспільства: позитивні та негативні сторони». «Проблема «бідності» в сучасному світі».