Тема: Соціалізація особистості

Питання:

1. Поняття соціалізація.

2. Сім’я.

3. Гендерна соціалізація особистості.

4. Поняття субкультури.

1 З моменту народження людини починається її розвиток як соціальної істоти. Відбувається він завдяки засвоєнню інформації, що допомагає вижити і пристосуватись до суспільства, в якому вона живе. Першими помічниками у цьому процесі стають рідні, члени родини – ті люди, які знаходяться поряд. Потім дитина отримує досвід адаптації у дитячому садочку, школі, можливо – у розвиваючих гуртках, спортивних секціях тощо. Процес набуття досвіду життя в суспільстві називають соціалізацією людини.

Соціалізація – процес засвоєння людиною цінностей, норм, знань, умінь, зразків поведінки, що властиві даному суспільству або соціальній групі. Відрізняють соціалізацію первинну (дитинство, підлітковий вік, юність, коли пристосування до суспільних зразків відбувається вперше) і вторинну (у дорослому віці).

Історично у суспільстві формується набір знань та вмінь, які вважаються обов’язковими для повноцінного громадянина цієї країни. Вони закріплюються у шкільній програмі, а в українському суспільстві, де вища освіта є майже всеохоплюючою – ще й програмі навчання у вищих навчальних закладах. Інші знання формують коло, з якого людина вільно обирає, що ще вона хоче опанувати і займатися надбанням нових знань можна все життя.

Процес самостійного обрання і засвоєння знань називається самосоціалізацією і є корисним шляхом самоствердження людини, що допомагає набути особливого статусу і поваги у суспільстві. Людина також здатна і до творчості – до створення свого особливого внеску у культуру,
в якій живе. Відтворення суспільства відбувається шляхом передавання від покоління до покоління вже відомих і накопичених знань, умінь, схем роботи (наприклад, лікар у своїй роботі повинен добре знати відомі науці симптоми хвороб).

Сьогодні існує три типи передання життєвого досвіду в культурах суспільств.

- Постфігуративні – діти вчаться у попередніх поколінь;

- Кофігуративні – діти і дорослі вчаться у своїх однолітків;

- Префігуративні – дорослі вчаться у своїх дітей (наприклад, володіння комп’ютером).

Визначними у соціалізації є освіта та виховання. Вони в сукупності призводять до розвитку особистості у трьох сферах: діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

1. Діяльність. У ході діяльності з’являються не лише нові знання, вміння, навички, але і формуються певні норми поведінки та засвоюються різні соціальні ролі (учень, студент, покупець).

2. Спілкування. У процесі соціалізації спілкування нерозривно пов’язане з діяльністю. Спілкування між однолітками в дитячому садку відрізняється від їх же спілкування вже в ролі студентів, і ще дужче – від спілкування цих самих людей зі своїми дітьми.

3. Самосвідомість. Образ «Я» формується в людині протягом життя. Він включає пізнавальний компонент (пізнання себе), емоційний компонент (оцінка себе) та поведінковий (само ставлення до себе).

Соціально-психологічні механізми соціалізації:

1. Відображення – сприйняття людиною життєво важливих об’єктів і запам’ятовування їх.

2. Примус – соціалізація в результаті взаємодії з іншим (наприклад з батьками, коли засвоюється мова, обов’язкові норми, загальні вміння взаємодіяти з іншими).

3. Наслідування прикладів, взірців, соціального досвіду.

4. Внутрішній діалог. Людина розмірковує над певними цінностями, свідомо порівнює, оцінює, приймає або відштовхує їх.

2 Сім’я – це мала соціальна група, що має в основі відносини кровної спорідненості, шлюбу або батьківства. Вона має спільність побуту, взаємну моральну відповідальність і турботу про несамостійних членів. Сім’я – це ще й система відносин, норм поведінки та ролей, що склалась історично й виконує завдання фізичного та духовного відтворення суспільства.

У питаннях обрання шлюбного партнера, кількості дітей, способу ведення сімейного господарства та соціальних ролей у ньому – індивід спирається на ті культурні норми та взірці, що бути засвоєнні під час соціалізації.

Сім’я посідає важливе місце в конструюванні життя індивіда. У ній зосереджується очікування найбільш психологічно близького спілкування, затишку, відчуття взаємодопомоги та несамотності. Створення сім’ї все більше залежить від власних цінностей людини. У сучасному суспільстві співіснують різні моделі шлюбної поведінки: чи створювати сім’ю взагалі, бажання людини створити або розірвати нестандартні моделі стосунків, обирати партнера за власними уподобаннями, свідомого обирання кількості та наявності взагалі дітей тощо.

Культура сімейних відносин, заснована на довірливому підході до співіснування з іншим індивідом, приносить вище задоволення особистим життям, зменшує ризики взаємного невдоволення або почуття своєї нецінності для партнера. За типом розподілу влади в сім’ї виділяють авторитарні сім’ї та егалітарні (демократичні).

Егалітарна сім’я – тип сім’ї, в якій розподіл влади характеризується рівністю прав та обов’язків подружжя, їх демократичним розподілом відповідно до спроможностей індивідів.

Авторитарна сім’я – тип сім’ї, якій один із членів сім’ї є «головою», керує іншими.

Психологічний клімат в сім’ї створюється подружньою парою і є предметом праці над гармонійними стосунками. Діти можуть засвоїти його тільки через приклад. Для гармонійного клімату в сім’ї характерні можливість розвитку кожного її члена, згуртованість, відчуття захищеності, надійності та емоційної задоволеності, відповідальність за гордість за свою незалежність до сім’ї. Ознаками наявності гармонійного клімату є бажання членів сім’ї проводити в ній свій вільний час, разом докладати зусиль до домашніх справ, спілкуватися, підтримувати справи кожного члена.

3 Гендер – це результат саме соціалізації людини у ролі представника тієї або іншої статі. Соціалізаціє гендерних ролей – процес засвоєння «чоловічої» або «жіночої» поведінки. Він починається з очікувань, що виявляються у вихованні («хлопчики не плачуть», «не будь агресивною, ти ж дівчинка»). у даруванні дитині відповідних до статі іграшок, в одязі і, навіть, оформлені кімнати. У нашій культурі гендерні стереотипи вимагають від хлопчиків з дитинства бути сильними, агресивними, рішучими. Від дівчат традиційно очікуються прояви чутливості, емоційності, пасивності, допомоги у господарстві. Засвоюється також список відповідних професій для кожної статі: пожежники, автомеханіки, пілоти – найчастіше чоловіки, і, навпаки, «жіночими» професіями вважається робота секретаря, перукаря, вчителя або медсестри.

Сьогодні різниця у здібностях має стійку тенденцію зрівнюватися за всіма показниками і щодо математичних здібностей, і щодо мов, і різноманітних завдань. Це пояснюється зростаючою подібністю чоловічих та жіночих інтересів, досвіду, цілей освіти. Тому немає біологічної чи генетичної основи для нерівності, коли на перший план у суспільстві виходить інтелектуальна діяльність.

4 Субкультура – це система норм і цінностей, зразків поведінки. що відрізняє культуру певної соціальної групи від культури переважаючої частини суспільства.

Найчастіше відрізняють п’ять типів субкультури: молодіжна, професійна, територіальна, релігійна, кримінальна.

Молодіжна субкультура спрямована на демонстрацію самостійності, особливого стилю життя. До характерних рис більшості форм молодіжної субкультури належать: розважальна спрямованість, слабка індивідуалізованість і здатність обирати, есканізм (утікання від реальності).

Субкультури виробляють стиль одягу, специфічний жаргон, символіку, спільне проведення часу, єдиний світогляд.

Тестові завдання

1. Які з наведених елементів належать до соціалізації?

2. До механізмів соціалізації належать:

3. Віковими межами молоді вважається:

4. Сім’я це:

А. заснована на шлюбі чи кровно родинних зв’язках мала соціальна група

Б. мала соціальна група, що має в основі відносини кровної спорідненості, шлюбу та батьківства

В. заснована на шлюбі чи кровно родинних зв’язках мала соціальна група, члени якої зв’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою

5. Гендерна соціалізація передбачає:

А. домінування чоловічої статі над жіночою

Б. домінування жіночої статі над чоловічою

В. соціалізацію людини у ролі представника тієї або іншої статі

Напишіть повідомлення про одну з молодіжних субкультур і як вона пов’язані з соціалізацією особистості.

Додаткова література

1. Волков Ю. Г., Добряньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. Социология: Учебник/ Под. ред. проф. Ю. Г. Волкова. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Гардарики, 2003. – 512 с.

2. Ионин Л. Г. Социология культуры. – М.: Логос, 1996.

3. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 198. – 688 с.