Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Протягом робочої зміни






Працездатність людини-оператора.

Працездатність людини визначається зовнішніми та внутрішніми факторами. До зовнішніх факторів відносять кількість та форму отриманої інформації, зручність робочого місця, характер взаємовідносин у колективі, вплив факторів середовища існування. До внутрішніх факторів належать рівень підготовки, тренованість людини та її емоційна стійкість.

В процесі роботи людина переживає різні емоційні та фізіологічні стани, які зумовлюють різні рівні її працездатності. Узагальнена крива працездатності людини протягом робочого дня дістала назву “класичної кривої” і характеризується чітко вираженими фазами (рисунок 2.21).

 
 

 


a – фаза пристосування;

b – фаза стійкої працездатності;

с – фаза субкомпенсації;

d – фаза втоми;

e – емоційний порив

Рисунок 2.21 – Типова крива працездатності

протягом робочої зміни

Фазами працездатності називаються зміни функціонального стану організму людини в процесі діяльності.

Доробочий стан життєдіяльності людини, або фаза мобілізації енергетичних резервів, підвищення тонусу центральної нервової системи (ЦНС) перед виконанням роботи. Це перехідний період між станом спокою і робочим станом, що дістав назву оперативний спокій. Стан оперативного спокою має дуже важливе значення для виконання роботи, оскільки формує оптимальний вихідний рівень функціонального стану організму працівника.

Фаза пристосування, або стадія зростаючої працездатності, – це період, протягом якого відбувається перехід від стану оперативного спокою до робочого стану.

В результаті відбувається адаптація організму працівника до трудових навантажень, організується злагоджена система рухів і відповідна їм взаємодія між органами і системами.

Тривалість фази пристосування може бути різною, оскільки залежить від багатьох чинників. Так, чим інтенсивніша робота, тим швидше завершується фаза пристосування. На важких ручних роботах період пристосування складає 20-25 хв; при виконанні легких точних робіт – 1-1, 5 год, а при розумовій праці – 1, 5-2, 5 год.

На тривалість фази пристосування впливає вік працівника. У молодих працівників вона коротша, ніж у осіб середнього і старшого віку, оскільки у них вища збудливість нервових центрів і швидше активізуються обмінні процеси. Значний вплив на прискорення фази пристосування справляють досвід, тренованість, емоційний стан і ставлення людини до праці.

Фаза стійкої працездатності характеризується найвищою для конкретного працівника продуктивністю праці.

Для фази стійкої працездатності характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Тривалість її становить 2–3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру м’язових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей.

Фаза субкомпенсації розглядається як початок розвитку втоми. Якість праці ще залишається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруження відповідних функцій організму.

Фаза розвитку втоми починається через 3-4 год від початку роботи і характеризується зниженням виробничих показників (якості праці) при наростанні напруженості фізіологічних функцій організму. Людина відчуває втому, яка посилюється відчуттям голоду.

Зазначені фази працездатності повторюються в другій половині робочого дня. Проте вони мають певні особливості. Так, фаза пристосування за тривалістю коротша, а рівень працездатності на фазі стійкого стану нижчий, ніж у першій половині робочої зміни. Стадія розвитку втоми починається раніше, а працездатність більш прогресивно зменшується.

У деяких випадках наприкінці робочої зміни можливе підвищення працездатності людини внаслідок чисто емоційних факторів. Ця фаза в динаміці працездатності дістала назву “ емоційного, або кінцевого, пориву ”.

Після закінчення роботи наступає період відновлення показників фізіологічних функцій організму і працездатності.

Тривалість відновлювального періоду може бути різною залежно від важкості роботи, величини зрушень у функціонуючих фізіологічних системах. У більшості працівників, які нормально працюють і правильно відпочивають, повний цикл відновлювальних процесів завершуються протягом 12-16 год. За інших умов (надзвичайні фізичні, психічні та емоційні напруження, початок роботи у фазі зниженої працездатності через неповне її відновлення) необхідний більш тривалий відпочинок.

Працездатність людини закономірно змінюється не тільки протягом робочої зміни, а й протягом робочого тижня, року. Працездатність людини протягом робочого тижня повторює характер типової кривої працездатності протягом робочого дня.

 

Надійність людини-оператора

Під надійністю розуміють здатність людини виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю за умови можливих перешкод.

Надійність оператора залежить від:

1) конструктивних характеристик технічних засобів;

2) професійної підготовки;


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал