Ознаки політичного режиму

1. Спосіб формування політичної влади.

2. Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову та співвідношення між ними.

3. Становище і роль об'єднань громадян у житті держави та суспільства.

4. Особливості правової системи і порядок функціону­вання правоохоронних органів та силових структур.

5. Правовий статус особи.

6. Характер взаємин з опозицією.

7. Методи розв'язання суспільних конфліктів тощо.

Зміст політичного режиму визначається відносинами між державною владою та суспільством:

• обсягом повноважень влади;

•процедурою відбору правлячих груп та політичних лідерів;

• ступенем поділу влад;

• можливістю залучення громадян та їх об'єднань у політичне життя;

• співвідношенням міждержавним управлінням та са­моврядуванням;

• реальним обсягом прав та свобод людини і грома­дянина;

• роллю силових структур тощо.

Демократичний режим — це форма організації суспільно-політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів, виборності органів дер­жавного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.

У демократичному режимі правляча еліта спира­ється на широку соціальну базу.

Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.

У демократичному процесі значне місце нале­жить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання за­конів, забезпечення прав і свобод людини.

Види демократичних державних (політичних) режимів

•Ліберально-демократичні (поліархінні), коли " біль­шість" не може використати свою політичну владу безпосередньо проти " меншості", яка перебуває в опо­зиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть " мен­шість" може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має пра­во законними методами боротися за свою " більшість". Тут є надійний механізм стримування і гарантії від' ти­ранії. Таким є політичний режим С ША.

• Консервативно-демократичні, головна мета яких — збе­регти й підтримати традиційні структури, норми, цін­ності, відносини, що склалися в економічній, політич­ній і культурній сферах, і особливо форму державного правління.

• Радикально-демократичні, розраховані на швидкі, ра­дикальні демократичні перетворення. Прагнуть доко­рінно змінити економіку, культуру, спосіб життя, со­ціальну структуру тощо.