Види виборчих систем

1. Мажоритарна виборча система - система, яка перед­бачає, що перемагає той кандидат, який набрав вста­новлену законом більшість голосів виборців, що взя­ли участь у голосуванні.

За цією системою відбуваються вибори у 76 країнах світу. Переважно це держави Африки, Латинської Аме­рики, Тихоокеанського басейну. Серед розвинених кра­їн мажоритарна виборча система є у Великій Британії, Франції та США. Розрізняють:

• мажоритарну виборчу систему відносної більшості, коли перемагає кандидат, що одержав більше голо­сів, ніж його конкурент (США, Канада, Велика Бри­танія та ін.);

• мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості, коли на виборах перемогу одержує кандидат, що на­брав не менше ніж 50% плюс один голос виборців, що взяли участь у голосуванні (Франція, Еквадор тощо);

•преференційну мажоритарну систему, коли перемо­жець визначається складним механізмом відбору, що передбачає вилучення кандидатів, які набрали най­меншу кількість перших місць.

Недоліки мажоритарної виборчої системи

•Дає змогу правлячій політичній еліті через маніпуляції створювати собі переваги на виборах.

• Вибори по одномандатних округах закривають доступ до парламенту національним меншинам, розселеним некомпактно.

• Мажоритарна виборча система в країнах молодих де­мократій стримує розвиток політичних партій, розми­ває політичну дисципліну.

2. Пропорційна виборча система — система, яка перед­бачає проведення виборів за партійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блока­ми партій пропорційно до кількості голосів, набраних ними.

Вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, з яких 24 — європейські. Це Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Латвія, Естонія тощо.

Розрізняють:

• пропорційну систему з жорсткими списками — вибор­ці голосують за цілий список (Іспанія, Португалія, Ізраїль та ін.), який формують самі партії, а виборець ніяк не може вплинути на особове формування пар­тійної парламентської групи;

• пропорційну систему з преференціями — виборець у списку обирає свого кандидата (Фінляндія, Бельгія, Норвегія, Нідерланди та ін.), що дає можливість вра­хувати персональні вподобання виборців, бо громадя­ни мають право голосувати у списку за тих кандидатів, яких вони хотіли б особисто бачити в парламенті;

•пропорційну систему з напівжорсткими списками -виборці голосують за список або за окремого депута­та (Італія, Австрія, Швейцарія та ін.). Перевагою пропорційної виборчої системи є те, що вона сприяє розвиткові політичних партій і дає шанс різним політичним силам у чесній боротьбі здобути міс­ця у представницькому органі державної влади.

Водночас є небезпека, шо парламент буде сформо­вано з багатьох політичних партій і буде надто розпо­рошеним, через що його робота може виявитися не­ефективною.

3. Змішана виборча система — комбінація двох систем: мажоритарно-пропорційної, коли частину парламенту обирають за мажоритарною виборчою системою, а час­тину — за системою пропорційного представництва.

Пропорційна і мажоритарна системи можуть мати різні величини:

• у Німеччині, Литві, Грузії пропорційна і мажоритар­на величини становлять половину. Така виборча сис­тема існувала і в Україні;

• в Угорщині — дві на одну третину від загальної кіль­кості депутатських місць;

•у країнах, що мають дві палати, одна з яких обира­ється за мажоритарним принципом, а друга — за про­порційним (Австралія, Польща).

Виборча система в Україні

Під виборчою системою України розуміють передба­чений законодавством порядок формування представ­ницьких органів держави.

Усі норми права, що регламентують цей порядок, становлять виборче право. Основними його джерелами є Конституція України і Закони України.

У виборах до Верховної Ради України маємо змішану систему виборів: частину парламенту обирають за мажо­ритарною системою відносної більшості, а частину — за пропорційною системою. Встановлено виборчий бар'єр 5%. Його мета — усунути малі, малоавторитетні партії від участі у великій політиці, забезпечити обрання не надто різношерстого парламенту.