Ознаки демократичного режиму

1. Суверенітет народу (нації) - верховенство влади на­роду, який вважається джерелом державної влади й обирає на певний строк підзвітні йому найвищі орга­ни державної влади.

2. Періодична виборність народом і змінюваність скла­ду основних органів державної влади (народне воле­виявлення).

3. Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.

4. Рівність прав громадян на участь в управлінні держа­вою: свобода створення політичних партій та інших об'єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.

5. Вільні вибори.

6. Рівність усіх громадян перед законом, право на інфор­мацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад у державі.

7. Політичний, ідеологічний і культурний плюра­лізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представляти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози держав­ному устрою та основам демократії в суспільстві.

8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах. При цьому законодавчо гарантовано не­доторканність громадянських прав меншин.

9. Широка гласність і свобода критики урядової діяль­ності.

10. Забезпечення прав і свобод людини.

11. Здійснення державної влади на засадах права.

12. Верховенство закону та пріоритет прав людини.

13. Суспільна активність, участь громадян у житті дер­жави, у розв'язанні соціальних проблем.

Демократія дає окремій особистості певну міру сво­боди, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання носіїв влади, свободу слова тощо. Сучасний демократизм дає можливість визнавати та здійснювати права людини. Тому демократія — це велика цінність, яка не допускає ніяких обмежень.

Розподіл влади — це лише один із багатьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії. За незбалан-сованої системи стримувань і противаг розподіл влади може спричинити протистояння гілок влади. Особливої гостроти протистояння законодавчої, виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламент­ської форм республіканського правління у періоди так званого розділеного правління, коли президент і пар­ламентська більшість представляють різні партійно-політичні сили.

Вибори як інструмент демократії Вибори — народне волевиявлення, один зі способів здій­снення народовладдя, форма прямої демократії, яка передбачає формування складу представницьких органів державної влади та органів місцевого само­врядування, умова існування представницької вла­ди, метод визнання влади законною. Вибори — це безперервний процес зі здійснення політич­ної волі народу: від визнання за громадянином права го­лосувати до оголошення офіційних результатів виборів. Вибори — це інститут демократії, але вони ще не є гаран­тією демократичності.

У тоталітарних політичних режимах вибори завжди виконують функцію політичної пропаганди, є фактично декорацією, що прикриває справжню монополію на владу однієї людини чи групи людей. В Україні проводять вибори:

• Президента України;

•до Верховної Ради України і Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим;

•депутатів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, районних і обласних рад;

• сільських, селищних та міських голів.

Виборці — громадяни, які мають право брати участь у ви­борах.

Виборчі права громадян — це можливість брати участь у виборах.

Активне виборче право — встановлене конституцією або законом право громадянина обирати, тобто брати участь у виборах до органів державної влади та міс­цевого самоврядування голосуванням. Пасивне виборче право — право бути обраним, тобто ба­лотуватися на відповідні посади, встановлене кон­ституцією або законом.

У багатьох країнах існують виборчі цензи — спеціаль­ні умови надання виборчих прав:

• майновий ценз — необхідність володіти встановленим мінімумом власності;

•ценз освіти - вимога певного мінімального рівня пи­семності та освіченості;

• ценз осілості — вимога певний час проживати в цій країні чи в цій місцевості (в Норвегії та Ісландії — 5 років, Австралії - півроку);

• ценз громадянства - певний визначений термін мати громадянство цієї держави;

• віковий ценз — вимоги певного віку (в Україні з 18 ро­ків);

• " моральний ценз" — вимоги " доброї репутації" ви­борців;

• у деяких країнах до виборів не допускають військо­вослужбовців.