Поняття векселів та характеристика їхніх основних видів

Поняття векселів та характеристика їхніх основних видів

Класифікація операцій комерційних банків з векселями

Порядок здійснення кредитних операцій з векселями

Гарантійні операції банків з векселями

Розрахункові та комісійні операції банків з векселями

Поняття векселів та характеристика їхніх основних видів

Вексель є одним з найдавніших розрахункових засобів, поява якого була зумовлена необхідністю переказу грошей в інші міста, країни та оформленням відстрочення платежу при здійсненні торговельних операцій.

Вексель - це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов’язання однієї особи сплатити іншій певну суму грошей у визначеному місці після настання встановленого строку.

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями, часом навіть у країнах, пов’язаних між собою багатовіковими економічними та культурними традиціями. З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 р. у Женеві. У результаті її роботи були вироблені три вексельні конвенції:

1) конвенція № 358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий векселі;

2) конвенція № 359, що має на меті вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі;

3) конвенція № 360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.

Країни, що приєдналися до першої із зазначених конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов’язання ввести в дію на своїй території Уніфікований закон про переказний і простий векселі (УВЗ), що є першим додатком до зазначеної конвенції, з можливістю внесення в національне законодавство застережень до закону, наведених у другому додатку до цієї ж конвенції.

Важливість векселя та його місце в економіці визначаються його функціями, головними серед яких є:

• функція оформлення короткострокового кредиту. Ця функція діє тоді, коли постачальник продукції зацікавлений у її реалізації покупцю, який на час укладання угоди не має належної суми грошей. Тоді постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію отримує від покупця вексель, тобто боргове зобов’язання, сума якого з урахуванням строку платежу та відсотків за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди;

• функція платежу. Вексель дає змогу отримати гроші, не чекаючи строку платежу. Його можна продати або ж залишити під заставу в комерційному банку;

• функція прискорення розрахунків і грошового обігу. Вексель на основі кредитних операцій дає змогу спростити і прискорити укладення угод між суб’єктами ринку в разі відсутності у них грошових коштів.

Першою ознакою класифікації векселів є їхня економічна природа, тобто ким і з якою метою виписується вексель. За цією ознакою розрізняють такі види векселів.

Комерційні або торгові (товарні) векселі - це векселі, видані на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт та ін.

Фінансові векселі - це векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі боргового зобов’язання.

Казначейські векселі випускаються державними органами управління для покриття дефіциту державного бюджету.

В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів завжди є фактична угода про одержання товарного (комерційного) чи грошового (банківського) кредиту.

Серед фінансових векселів виділяються векселі, підставою для видачі яких є не будь-яка реальна кредитна угода, а лише мета одержання товарного або переважно грошового кредиту, який не вдалося б одержати іншим способом. До подібних векселів належать дружні та бронзові векселі.

Дружні векселі - це векселі, які не мають своєю підставою оформлення розрахунків з товарних та грошових угод і які видаються переважно з метою одержання грошей від обліку векселів у банку. До таких векселів зараховують видані родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства та інші безгрошові векселі.

До бронзових векселів належать безгрошові векселі, видані з метою поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках або штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів.

Фіктивні векселі характеризуються тим, що особи, причетні до їхнього виникнення, не беруть на себе відповідальність за векселем, оскільки вексель створюється лише з метою введення в оману кредиторів і отримання у них коштів шахрайським шляхом.

За кількістю учасників угоди векселі поділяються на прості та переказні.

Простий вексель — це борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменними та на пред’явника. У простому іменному векселі вказано, кому саме векселедавець зобов’язується виплатити гроші. У простому векселі на пред’явника ім’я векселедержателя не вказується.

Переказнии вексель - це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред’явленням або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред’явнику векселя.

Як простий, так і переказний векселі становлять собою безумовні боргові зобов’язання. Правовий статус цього цінного папера визначається в законі та підзаконних нормативних актах.

Переказний вексель виписується кредитором і передається особі, яка буде виступати пред’явником. Ця особа є першим векселедержателем або її ще називають ремітентом. Сам переказний вексель називають траттою.

Шляхом передавального напису (індосаменту) ремітент може передати тратту іншій особі, яка буде вважатися наступним векселедержателем, а той - третій за індосаментом, і т. д. Звідси й назва переказного векселя - тратта («бігунець»). Боржник повинен сплачувати суму грошей, вказану в переказному векселі, останньому векселедержателю.

Вексельне право приділяє значну увагу формальній стороні заповнення векселя. Для визнання документа векселем він має містити ряд елементів, які називають обов’язковими реквізитами векселя. Згідно з Уніфікованим законом про переказний і простий вексель переказний вексель має містити вісім, а простий вексель - сім обов’язкових реквізитів. Обов’язкові реквізити векселя:

1. Вексельна мітка, тобто найменування «вексель», включене у текст документа мовою, якою складено вексель. З метою ускладнення перетворення невексельного зобов’язання на вексель слово «вексель» зазначається двічі: у лівому верхньому куті і в тексті документа, наприклад, словами «заплатіть проти цього векселя...», «платіть за цим переказним векселем...».

2. Простий і нічим не зумовлений наказ (для переказного векселя) або зобов’язання (для простого векселя) сплатити певну суму. У векселі має бути зазначена конкретна точна сума. Якщо вексельна сума позначена словами і цифрами, то у разі розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається цифра, позначена прописом. Якщо ж у переказному векселі сума позначена кілька разів - або прописом, або цифрами, то у разі розбіжності між цими позначеннями вексельною сумою вважається лише менша сума.

У переказному векселі, який підлягає оплаті за поданням або у такий-то строк від подання, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму нараховуватимуться проценти. Процентна ставка має бути вказана у векселі. За відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються з дня складання переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

3. Найменування платника (тільки для переказного векселя). У тексті векселя зазначаються реквізити юридичної особи або прізвище фізичної особи, а також їхні адреси. Допускається присутність у векселі назв кількох платників (як і кількох векселеотримувачів), але позначення вексельної суми має бути єдиним.

4. Зазначення строку платежу. Існує кілька варіантів вираження строку платежу за векселем (строку векселя):

- на визначений день, місяць, рік. Якщо конкретне число місяця не зазначено, то строк платежу настає в останній день цього місяця. Якщо строк векселя припадає на неробочий день, то платіж за векселем має бути здійснений у перший наступний за ним робочий день; через певний термін після дати складення, наприклад, «через два місяці». Можливі позначення типу «на початку травня», «в середині червня», «наприкінці грудня», що означає, відповідно, перше, п’ятнадцяте й останнє числа місяця;

- за поданням. День подання векселя до оплати і буде строком векселя, причому вексель має бути поданим до оплати протягом року від дати складання;

- через певний термін після подання векселя. Відлік строку платежу починається з дня подання векселя. Як і в попередньому випадку, максимальним терміном погашення векселя є один рік з дати його складання.

5. Зазначення місця платежу. Місце оплати векселя може бути за місцем перебування чи проживання платника або ж не збігатись з ним. Позначається назва населеного пункту, в якому має проводитись оплата векселя. Закон не передбачає детальних вимог щодо місця платежу, але деталізація дає змогу уникнути можливих непорозумінь. Для полегшення процедури оплати дозволяється також зазначати назву юридичної особи, де буде здійснено платіж, наприклад, приміщення біржі, банківської установи тощо. Місце платежу, позначене у векселі, є єдиним для усієї вексельної суми.

6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійсненийплатіж. Зазначається повна або ж скорочена назва організації, прізвище та ім’я фізичної особи, які є першим векселеотримувачем. При цьому помилки у назві першого векселеотримувача не позбавляють вексель сили, хоч і створюють певні труднощі для останнього власника векселя.

7. Дата і місце складання векселя. Вексельна дата зазначається один раз у вигляді числа місяця та року поруч із зазначенням місця складання векселя. Наявність датування векселя дає змогу визначити строк платежу та наявність у векселедавця дієздатності на момент складання векселя. Невідповідність фактичної вексельної дати з датою, зазначеною у векселі, не позначається на силі векселя.

Місце складання векселя позначається у вигляді конкретної географічної назви, але фактичне місце може і не збігатися з місцем, вказаним у векселі. Важливість цього реквізиту полягає у наявності правила, за яким у разі неточності позначення місця платежу останнім вважається район місця складання векселя.

8. Підпис того, хто видає документ. Підписом особа підтверджує, що текст векселя відповідає її волі, тому без такого підпису вексель не має сили. Підпис вчинюється рукописним способом і власноручно (механічне відтворення підпису не допускається) фізичною особою; керівником та головним бухгалтером підприємства - юридичної особи з відбитком печатки (при цьому назва підприємства може бути продубльована штемпелем).

Підпис на векселі може бути вчинений і не особою, яка видає документ, а уповноваженою особою. Уповноважена особа повинна вписати у вексель ім’я і прізвище особи, від якої видається цей вексель, і завірити свій підпис. На векселі проставляється напис «за довіреністю», «як уповноважений» та ін., без чого відповідальність за векселем нестиме уповноважена особа.

Наявність зазначених реквізитів є обов’язковою для того, щоб документ мав силу векселя. У Женевській вексельній конвенції зроблено лише три винятки:

• коли у тексті векселя не вказано вексельний строк, вексель вважається таким, що підлягає оплаті за поданням;

• за відсутності особливого позначення місце, зазначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу, а також місцем проживання платника;

• вексель, в якому не вказано місце його складання, вважається виписаним у місці, вказаному поруч з назвою векселедавця.

Вексельний текст може містити і низку інших елементів, однак їхня наявність чи відсутність не позначається на силі векселя, хоч і може ускладнити його обіг.

Уніфікований закон залишає у компетенції національного законодавства відображення специфічних аспектів вексельного обігу в тій чи іншій країні. Особливості обігу векселів в Україні визначає Закон «Про обіг векселів в Україні». У ньому, зокрема, визначено:

1. Векселі складаються у документарній формі на спеціальних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

2. Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі.