Прилади для вимірювання випромінювання під час вирощування рослин

Контроль опроміненості рослин. Опроміненість рослин визначають періодично при технічному обслуговуванні опромінювальних установок. Для вимірюванню фотосинтезного випромінювання застосовують фітофотометри —прилади, спектральна чутливість яких відповідає спектральній чутливості середнього листа рослини.

Фітофотометр ФИТОМ-70. Приймачем випромінювання є фотоелектронний помножувач (ФЗУ), спектральні чутливість якого відкоригована методом спектральної діафрагми.

Прилад має три діапазони та максимальну межу 20 000 мфт/м². Живлення автономне. Похибка вимірювання становить не більше ±5 %.

Фітофотометр ФФМ-71. Приймачами випромінювання є два фоторезистори СФ2-5 та СФЗ-4А. Кожний має відповідний світлофільтр для заданого участка оптичного спектра.

Загальний діапазон вимірювання 0—300 фт/м² поділений на п'ять піддіапазонів: 0—3; 0—10' 0—30' 0— 100; 0-300 фт/м².

Похибка вимірювання становить не більше ±15%. Живлення автономне.

Для вимірювання опроміненості рослин можна застосовувати люксметри. У цьому разі необхідно одержануосвітленість переводити в фітоопроміненість за допомогою відповідного коефіцієнта (табл. 23).

Для визначення горизонтальної опроміненості фото­елемент розміщують горизонтально на рівні поверхні, опроміненість якої вимірюють: на рівні верхівок рос­лин або грунту. Операцію проводять у кількох точках, де опроміненість найбільша або найменша.

Випадкове затінення фотоелемента треба усунути, але затінення, які мають місце під час експлуатації опромінювачів, необхідно залишити.

Перед вимірюванням опроміненості впевнюються у справності фітофотометра чи люксметра, відповідності напруги живлення нормованій, правильному виборі під-діапазону вимірювання.

Вимірювання у кожній точці виконують кілька разів і знаходять їх середнє значення. При вимірюванні опро­міненості фіксують фактичну напругу на лампах і при необхідності вживають заходів по її стабілізації.

Для великої площі, що опромінюють, при розміщен­ні ламп у горизонтальній площині за горизонтальною опроміненістю можна визначити сферичну:

Опромінювачі в рослинництві застосовують для опро­мінювання:

-розсади у теплицях з метою підвищення інтенсив­ності фотосинтезу та прискорення її росту і розвитку (вдень рослини опромінює сонце);

-рослин в темних приміщеннях. При цьому штучне опромінювання застосовують протягом всього вегета­ційного періоду або тільки в розсадний період, а потім розсаду висаджують під природне випромінювання;

--рослин у теплицях з метою подовження світлового дня. В результаті того, що фотосинтез проходить не за рахунок штучного випромінювання, то опроміненість повинна бути значно меншою, ніж у перших двох ви­падках;

-паростків зернових та бобових культур на зелений корм при вирощуванні на гідропоніці взимку.

Додаткове опромінювання розсади починають зра­зу ж після появи паростків. Його тривалість становить 9—15 год на добу.

Світильники з лампами потужністю 500 Вт підві­шують на висоті 0, 7—0, 85 м від зони вирощування рос­лин, 1000 Вт—1, 1—1, 25 м залежно від світловіддачі лампи.

При опроміненості 300—350 Вт/м² розсади огірків вона буває готовою до висаджування через 18—20 днів після появи сходів, а розсада помідорів — через ЗО днів, що на 20—25 днів раніше, ніж при вирощуванні їх під природним освітленням. Перше збирання стиглих плодів а опроміненої розсади буває, як правило, на 20—25 днів раніше, між від неопроміненої. Загальний урожай при цьому підвищується па 12—60 %.

Якщо розсаду вирощують повністю при штучному опромінюванні, наприклад, невелику кількість розсади, яка займає лише частину площі теплиці, опалювати всю теплицю недоцільно. У цьому випадку розсаду мож­на вирощувати в закритому приміщенні. Опроміненість від джерел випромінювання повинна бути на 15—20 % вища, між при додатковому.