Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Прилади для вимірювання ультрафіолетового випромінювання.
Виконують під час технічного обслуговування опромінювальних установок. Ультрафіолетове опромінювання характеризують дозою (експозицією) опромінювання Не яку визначають як добуток опроміненості Ее на тривалість t опромінювання: Отже, одну і ту ж дозу опромінювання можна одержатипри різних опроміненості та тривалості опромінювання. Живі організми опромінюють невеликою дозою протягом тривалого часу, але не більше природного світловогодня. Ефективність дії ультрафіолетового опромінювання залежить від забрудненості шкіри і шерсті та їх кольору. Тому однакова доза дає різний ефект у тварин одного виду й віку, але різних порід. Встановлено, що необхідну дозу ультрафіолетового опромінювання тварин заданого віку, породи й режиму вирощування для лами з лінійчастим спектром випромінювання типу ДРТ можна визначити за формулою: де Н — добова доза ультрафіолетового опромінювання, вт-год/м2; Md — добова доза вітаміну D, рекомендована тварині даного віку і маси, інтернаціональних одиниць; S — площа опромінюваної поверхні тварини, м2; hλ — кількість енергії ультрафіолетового випромінювання, необхідної для створення інтернаціональної одиниці вітаміну D в шкірі тварин, Вт-год/і.о.; φ λ —відносна спектральна інтенсивність D-вітаміностворюючого випромінювання; а3λ. — спектральний коефіцієнт ефективного поглинання ультрафіолетового випромінювання шкірою тварин; λ — довжина хвилі випромінювання, нм. При розрахунку дози опромінювання від лампи ДРТ400 приймають hλ =28, 54 х10 -5 Вт.год/1о.; φ λ = 0, 97. Тоді формула для визначення дози опромінювання має вигляд:
> Коефіцієнт ефективного поглинання а3 ультрафіолетового випромінювання визначають на місцях вирощування тварин за допомогою уфіметрів. Для цього на рівні спини тварини вимірюють опроміненість від лампи. Потім повертають вікно фотоелемента до поверхні опромінюваної спини тварини і вимірюють потік випромінювання, що відбивається від неї. Коефіцієнт поглинання знаходиться за формулою: де п1 — показник опроміненості від лампи; п2 -показник відбитої опроміненості від поверхні тварин; к -коефіцієнт D-вітаміностворюючої дії поглинутого випромінювання. Коефіцієнт втрат приймають для молодняка 0, 97-— 0, 99; молодняка на відгодівлі — 0, 96—0, 97; дорослих тварин — 0, 95—0, 96. Залежно від віку, забрудненості та кольору шкіри й шерсті коефіцієнт ефективного поглинання становить 0, 55—0, 85. Визначення дози ультрафіолетового опромінювання тварин за даним методом дозволяє значно підвищити ефективність опромінювальної установки. Ультрафіолетове випромінювання від стаціонарних опромінювальних установок дозують за тривалістю їх роботи при відомій опроміненості на розрахунковій поверхні (заданій висоті від підлоги). Розрахунковою вважається точка на поверхні, яка має найбільшу опроміненість, тому що більша доза опромінювання тварини чи птиці може дати негативніші наслідки, ніж менша. Коефіцієнт нерівномірності опроміненості повинен бути не менше 0, 8; де Еемін і Еемакс — відповідно мінімальна і максимальна опроміненість на контрольній поверхні, мвт/м2. Тривалість роботи стаціонарної установки визначають за формулою: де Не — нормована доза (експозиція) опромінювання, мвт-год/м2, Ее макс — максимальна опроміненість на контрольній поверхні, мвт/м2. Дозування ультрафіолетового випромінювання від пересувних опромінювальних установок (при відомих характеристиках арматури опромінювача, типі лампи, швидкості руху опромінювачів, дозі опромінювання та висоті підвішування опромінювачів) проводять за кількістю проходів опромінювачів над тваринами, що забезпечує денну дозу опромінювання. Кількість проходів визначають за формулою: де п — кількість проходів опромінювачів; v — швидкість руху опромінювачів, м/год (для установки УО-4М v =18 м/год); Не — денна доза опромінювання (див. табл. 12) мвт-год/м2; h — висота підвішування опроміпювачів над спинами тварин, м; Фв — вітальний потік лампи (для ДРТ400 — 6520 мвт); kп — коефіцієнт підсилення потоку арматурою (1, 3); ά — кут, що дорівнює половині кута дії опромінювача (для опромінювачів в установці УО-4М ά = 67°). Якщо кількість проходів буде не цілим числом, уточнюють висоту підвішування опромінювачів. Під час експлуатації опромінювальних установок необхідно враховувати, що внаслідок запилення відбивачів, коливань напруги, старіння ламп та інших факторів потік випромінювання ламп може зменшуватися до ЗО % початкового; доза опромінювання буде майже в три рази менша від рекомендованої. У такому випадку при експлуатації стаціонарних установок збільшують тривалість їх роботи, пересувних — коригують висоту підвішування опромінювачів. Для контролю ультрафіолетової опроміненості тварин та птиці застосовують уфіметри, дози ультрафіолетового опромінювання — уфідозиметри. Уфіметр УФИ-73 призначений для вимірювання ультрафіолетової опроміненості на площині в енергетичних одиницях в області 280—380 нм (УФИ-73АВ) або 220—280 нм (УФИ-73С). Приймачем ультрафіолетового випромінювання в УФИ-73АВ є сурм'яно-цезієвий фотоелемент Ф-4 з світлофільтром УФС-2, який надає його характеристиці П-подібну форму. Прилад УФИ-73С має магнієвий фотоелемент Ф-7. Приймачі монтуються насадками з двох кварцових концентричних матових напівсфер, які надають їх кутовим характеристикам косинусну форму. Діапазон вимірювань має три піддіапазони: 0—0, 5; 0—2, 5; 0—10 Вт/м2. Похибка вимірювання становить; ±5 %. Живлення приладу автономне від восьми батарей типу «Сатурн> або від мережі змінного струму напругою 220 В. Ультрафіолетовий біологічний фотометр УБФ використовують для вимірювання вітальної опроміненості на площині окремо для випромінювання області УФ-А (315-400 нм) та УФ-В (280—315 нм). Спектральна характеристика приймача подібна до спектра вітальної ефективності випромінювання, що дозволяє вимірювати ультрафіолетову опроміненість від ламп без введення уточнювальних коефіцієнтів. Необхідну спектральну характеристику одержано за рахунок введення світлофільтрів для випромінювання області УФ-А -УФС-2 + ЖС-20 + БС-6 + ЖС-3; УФ-В — УФС-2 + ЖС-20. Приймачем випромінювання є фотоелектронний помножувач ФЗУ-18А чутливістю 2-10 -8А. Діапазон вимірювання опроміненості в області УФ-А становить 0, 6—900 мвт/м2, УФ-В — 4—6000 мвт/м2. Відносна похибка вимірювання опроміненості не більше ±3 %. Живиться від мережі напругою 220 В або акумулятора напругою 8 В. У комплект приладу входить контрольна галогенна лампа для періодичної повірки його під час експлуатації.
Уфіметр УФМ-71 призначений для вимірювання сферичної вітальної опроміненості від штучних джерел випромінювання. Приймачем є сферичний фотоелемент Ф-27 з напівпрозорим сурм'яно-натрієвим фотокатодом. Максимум спектральної чутливості приладу практично відповідає максимуму спектральної вітальної ефективності випромінювання. Уфіметр має п'ять піддіапазонів вимірювання: 5—30; 20—100; 50—300; 200—1000; 500— 3000 мвт/м2. Приведена похибка вимірювання становить ±15%. Живиться прилад від автономного джерела з чотирьох батарей типу «Марс». Уфідозиметр УФД-73 призначений для вимірювання ультрафіолетової експозиції (дози), створеної штучними джерелами випромінювання на площині. Він складається з вимірювального блока з цифровим лічильником та фоточутливого датчика, аналогічного уфіметру УФМ-73, для вимірювання випромінювання в області 280—380 нм (фотоелемент Ф-4 в УФД-73АВ) і 220—280 нм (ф-7 в УФД-73С). Робота приладу грунтується на принципі перетворення фотоструму приймача в електричні імпульси з частотою, пропорціональною ультрафіолетовій опроміненості. Дозу ультрафіолетового опромінювання визначають кількістю імпульсів за допомогою п'ятирозрядного лічильника в енергетичних одиницях. Ємність лічильного пристрою становить 106 імпульсів, ціна поділки —0, 02 Вт.хв/м2 максимально допустима опроміненість — 10 Вт/м2, приведена похибка— ±5 %. Живиться прилад від акумуляторної батареї напругою 12 В або електромережі напругою 220 В. Уфідозиметр УФД-1А призначений для вимірювання сферичної вітальної дози або сферичної вітальної опроміненості від штучних джерел випромінювання. Фотоприймачем, як і в УФМ-71, є фотоелемент Ф-27, приєднаний до вимірювальної частини приладу гнучким кабелем довжиною 1, 5 м. Сигнал з фотоелемента надходить на підсилювач, на виході якого знаходиться мікроамперметр, проградуйований в мілівітах на квадратний метр. Перемикачем прилад переводять в режим дозиметра. Уфідозиметр має широкий діапазон вимірювання: від 0, 01 мвт-год/м2 до 100 вт-год/м2. Вітальну опроміненість вимірюють в семи піддіапазонах: 0, 5—3; 2—10; 5—30; 20—100; 50—300; 200—1000; 500—10 000 мвт/м2. Приведена похибка вимірювання становить ±25 %. Живиться прилад від електромережі напругою 220 В. Під час вимірювання ультрафіолетової опроміненості чи дози опромінювання фотоелемент розміщують горизонтально на поверхні (на рівні спини тварин чи птиці). Кілька разів за період опромінювання визначають опроміненість (дози опромінювання) і знаходять середнє значення, яке приймають за фактичне. Під час вимірювань контролюють напругу в електромережі. Вимірювання виконують в контрольних точках, де опроміненість найбільша та найменша. Не допускається експлуатація опромінювальної установки, якщо коефіцієнт нерівномірності опроміненості менше 0, 8. Після визначення фактичної опроміненості уточнюють тривалість роботи опромінювальної установки для стаціонарних установок або висоту підвішування для пересувних. При контрольних вимірюваннях не дозволяється постійне опромінювання фотоелемента, щоб запобігти його втомленню та старінню (зменшенню чутливості). Не рідше одного разу на півроку прилад треба повіряти за еталонним приладом, а один раз на рік виконувати державну повірку у відділеннях Комітету стандартів, мір та вимірювальних приладів.
|