Поняття про прородокористування та природоохоронну діяльність.

Підсумовуючи сказане у попередніх розділах, слід зазначити, що в кінці ХХ століття значно загострилися екологічні проблеми, і викликала це загострення, перш за все, діяльність людства. За даними ЮНЕСКО, з початку існування людства і аж до початку ХХ сторіччя економіка створила валовий світовий продукт, який коштував 60 млрд. доларів США. А вже наприкінці ХХ століття економіка створювала такий же самий обсяг продукції за один день. Сьогодні головним джерелом зростання валового продукту є біосфера, отже подальше зростання виробництва можливе лише за рахунок руйнування біосфери. У зв’язку з цим, ще у 1968 році було скликано Міжурядову конференцію ЮНЕСКО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери, яка прийняла програму дій під назвою “Людина і біосфера”, у подальшому проводилися не менш впливові та солідні конференції, такі, наприклад, як конференція 1992 року у Ріо-де-Жанейро, конференція 2002 року у Йоганнесбурзі, видавалися різноманітні документи, але до сих пір залишаються актуальними слова О.Леопольда, сказані ним ще у 30-ті роки ХХ ст. слова про стан охорони довкілля: “Не дивлячись на майже сто років пропаганди, розвиток цієї охорони йде черепашачим кроком і обмежується головним чином благочестивими зітханнями на папері і красномовством на з’їздах та конференціях”.[6] Певним каталізатором, що прискорив зміну екологічної свідомості людства стала Чорнобильська катастрофа, яка поклала край безпечним поглядам на розвиток стосунків між людиною та довкіллям.

Розвиток історії взаємовідносин людства та природи показує, що їх визначає, перш за все, пануючий у суспільстві спосіб діяльності у довкіллі.

О.Салтовський виділяє наступні етапи розвитку діяльності людини у природному середовищі:

- природоподібна людська діяльність – період присвоєння готових продуктів природи, коли людина діяла у своїх зовнішніх проявах, як і будь-яка інша жива істота;

- природозгідна людська діяльність – період, коли в результаті накопичення знань про природу людина переходить до пристосування природного середовища під свої потреби і відтворює необхідні їй компоненти природи, узгоджуючи свої запити з пізнаними вимогами природи;

- “неприродної” (індустріальної) людської діяльності – період, коли з’являються машини, і людина намагається підкорити природу, проголошуючи себе її ”царем”;

- нової природозгідності (постіндустріальний) – період, коли головною метою виробництва стає інформація у широкому розумінні, коли окремі машини заміняються системами машин, і коли виникають реальні передумови подолання глобальної екологічної кризи та запобігання екологічної катастрофи. (23).

Отже, відвернути глобальну екологічну катастрофу можна лише за умови узгодження діяльності людини з природними процесами, ліквідацією відчуження між ними, а також пізнання законів розвитку та взаємодії суспільства і природи.

Крім того, слід зазначити, що природозгідна та природоохоронна діяльність повинна формуватись на усіх соціальних рівнях взаємодії людини та природи:

- “окрема особистість – природа”;

- “мала група – природа”;

- “велика група – природа”;

- “людське суспільство у цілому – природа”.

Якщо якась із наведених ланок випадає, то у цілому природоохоронна діяльність не буде ефективною.

Питання для самоконтролю.

1. Наведіть приклади руйнівного впливу людини на природне середовище. Які методи запобігання цьому впливу Ви можете запропонувати?

2. Чим, перш за все, визначається розвиток історії взаємовідносин людства та природи?

3. Які Ви знаєте етапи розвитку діяльності людини у природному середовищі?