Навчальна діяльність молодших школярів

Діяльність учнів у навчальних ситуаціях складається з дій різного типу, особ­ливе місце серед яких займають навчальні дії. Саме з допомогою останніх учні відтворюють і засвоюють зразки загальних способів розв'язання завдань та за­гальні прийоми визначення правил їх застосування. Ці дії учні виконують як у предметному, так і в розумовому плані.

Окремим завданням навчального процесу на цьому етапі є спеціальне фор­мування в учнів системи необхідних навчальних дій. Без цього засвоєння програ­мового матеріалу проходитиме поза межами навчальної діяльності, тобто фор­мально, шляхом механічного запам'ятовування словесних характеристик понять чи прийомів розв'язання задач.

Повноцінна діяльність дитини у навчальних ситуаціях вимагає виконання ще одного типу дій — дій контролю. Учень повинен уміти співвідносити свої навчальні дії з даними зразками, пов'язувати отримані результати з рівнем та повнотою їх виконання. Спочатку провідна роль в організації контролю належить учителю, та поступово на цій основі формується самоконтроль учня за проце­сом засвоєння знань.

Контроль тісно пов'язаний з оцінкою дорослого, в якій фіксується відповідність (невідповідність) результатів вимогам навчальної програми. У міру формування в учнів самоконтролю функції оцінювання також мають переходити до них.

За даними А. І. Ліпкіної, молодші школярі високо оцінюють власну робо­ту, якщо витратили на неї багато часу та доклали чимало зусиль, незалеж­но від отриманого результату. До роботи інших діти ставляться, зазви­чай, критичніше. Тому молодших школярів слід спеціально вчити оцінюва­ти нелише власну роботу, але й роботу однокласників за загальними крите­ріями.

З цією метою часто використовуються такі прийоми, як взаємне ре­цензування, колективне обговорення відповідей тощо. Вони дають позитив­ний ефект саме у початковій школі. Починати аналогічну роботу в середніх класах менш ефективно, оскільки підлітки, орієнтуючись передусім на дум­ку однолітків, уже не так легко сприймають загальні критерії оцінки і спосо­би її трактування.

Навчальній діяльності притаманні певні загальні закономір­ності, які слід враховувати, організовуючи процес її форму­вання. Передусім необхідно систематично залучати учнів до навчальних ситуацій, разом з дітьми знаходити й демонстру­вати відповідні навчальні дії, а також дії контролю й оцінки. Важливо домагатись Усвідомлення школярами суті навчальних ситуацій та послідовного відтворення всіх дій.

Фактично, йдеться про необхідність на початках розгорнуто знайомити учнів з основними компонентами навчальної діяльності, забезпечуючи активну участь

Тема 4. Психологічні особливості молодшого школя

І.З. Розвиток пізнавальних психічних процесів

дітей у її здійсненні. Саме це послуговує важливою умовою розвитку пізна ної активності дітей, їх інтересу до навчання.

Ознайомлюючи учнів із послідовністю навчальних дій, слід розрізняти метні та мислительні дії. При цьому важливо домагатися, щоб предметні дії на вали мислительних форм за належної узагальненості, скороченості (" згори тостГ') та усвідомленості.

Наприкінці другого та у третьому класі учні поступово починають викое ти окремі компоненти навчальної діяльності шляхом саморегуляції. Передус це стосується розуміння загального способу вирішення завдання та визначе власних можливостей під час розв'язання тих чи інших конкретно-практичк завдань.

Особливої уваги вимагають навчальні дії, спрямовані на виділення й відобр| ження головних, істотних характеристик предмета, що вивчається. Такі дії іг сивно формуються в II—III класах: учням пропонують переказати оповідаи своїми словами, скласти план переказу, коротко записати умову задачі тощо.

Не менш важливим є вміння (хоча на його формування звертають недос ньо уваги) самостійно ставити перед собою навчальні цілі перед вирішенням і чи інших конкретно-практичних завдань.

В умінні перетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теор тичні виявляється найвищий рівень розвитку навчальної діяльності молод школярів. Учень прагне знайти загальний спосіб розв'язання серії конкретне! практичних завдань, а не намагається методом спроб і помилок вирішувати і ну окремо. Формулюється такий спосіб через теоретичний аналіз кількох за та знаходження спільного в їх умовах.

Упродовж молодшого шкільного віку помітна певна динаміка ставлення діт до навчання. Спочатку діти оцінюють його лише як діяльність, до якої схвальи ставляться дорослі, згодом їх починають приваблювати окремі навчальні дії, і, і решті, вони прагнуть самостійно перетворювати конкретно-практичні завдан в навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.^