![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розвиток пізнавальних психічних процес
Сприймання Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм і таманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієк ться у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційов не. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований анг результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне. Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого вг діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебіг процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, розшир* ся обсяг запам'ятовування тощо. Водночас із кількісними змінами у розвитку сприймань молодших школярів проходять і зміни якісні. Якісні зміни — це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових особливостей, що знаменують зростання його пізнавальної ефективності. Поступово сприймання у молодших школярів стає довільнішим, цілеспрямованішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. Вибираючи предмети із певної сукупності, учні орієнтуються переважно на колір та форму, вважаючи саме їх характерними ознаками. З віком зростає точність розрізнення форми предметів. Увага Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута довільнгувага молодших школярів. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги. Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керування цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сформульованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя (через контроль із боку однокласників)—до самоконтролю. З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Увага молодших школярів тісно пов'язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення необхідності, цінності нової інформації, інтерес до її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги. Увага залежить і від доступності та посильності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу. Однією з причин нестійкості уваги у цьому віці є передусім недостатня розумова активність дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю переборювати труднощі, станом здоров 'я тощо. Мислення У ЦЄЙ пеРіод Здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласників виявляється передусім у тому, що при розв 'язанні розумового завдання вони опираються на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення. їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити відповідні висновки, ніж навести приклад до загального правила. Під впливом навчання в структурі мислення дитини змінюється співвідно-щення образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів на користь 3Ростання ролі останніх. Тема 4. Психологічні особливості молодшого шк і.і. Розвиток пізнавальних психічних процесів
Аналіз на початках має передусім арактично-дієвий і образно-мовний; тер. Від елементарного аналізу, коли до уваги береться лише якась частина і мета, діти поступово переходять до комплексного, прагнучи розглянути усі > тини чи властивості предмета пізнання, хоча ще не вміють встановлювати і мозв'язки між ними. Розвивається систематичність аналізу, уміння знаходити серед різних' і властивостей предметів головні. Об'єктами аналізу виступають предмети,; ща, процеси, вчинки людей, мовні явища. Аналіз поступово пов'язується із синтезом, однак для молодших шк перший є доступнішим розумовим процесом. їм легше виділяти елементи в) лому, ніж об'єднувати у ціле окремі поняття (А. Валлон, І. Ломпшер). Загалом, засвоєння молодшими школярами уміння порівнювати піднос аналітико-синтетичну діяльність на вищий рівень. Аналіз поступово пе ходить в абстрагування, яке стає важливим компонентом мислительної дії ності учнів, необхідним для узагальнення і формування понять. Однією з тек цій, яка має місце в абстрагуванні, є готовність вважати зовнішні, яскраві, і ючі ознаки об'єкта суттєвими, хоч вони нерідко не є такими (М.Н. Шар; ] Крім того, молодшим школярам порівняно легше дається абстрагування вла востей предметів, ніж їх зв'язків і відношень. Із трьох взаємопов'язаних функцій абстрагування у пізнавальній діяльне (ізолювання ознак об'єктів, виділення їх, розчленування) молодші школярі ча ше використовують першу (Є.Н. Кабанова-Меллер). Виділяючи певні озн об'єктів, діти не повністю абстрагуються від інших, внаслідок чого їм важко з иювати варіювання істотних та неістотних ознак. Тому діти часто їх ототожнюй Під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і се соби узагальнення: від переважно наочно-мовних способів діти переходять і уявно-мовних, а згодом—і до понятійно-мовних. Відповідно змінюються і ] зультати узагальнення. Спеціальна робота, спрямована на формування умінь узагальнювати, гру вати, класифікувати об'єкти, є умовою успішного розвитку у молодших шк рів даної мислительної операції. Узагальнення виступає основою розвитку ков ретизації, тобто уміння застосовувати результати узагальнення в нових пізв вальних і практичних ситуаціях. Експериментальні дослідження пошукового характеру переконливо дове що за дотримання ряду умов можна забезпечити набагато ефективніший пе учнів не тільки від конкретного до абстрактного, а й від абстрактного до кок ного (В.В. Давидов, С.Д. Максименко та ін.). З віком зростає кількість індуктивних умовиводів, змістовність та істинність яких залежить від накопиченого дітьми досвіду (М.Н. Шардаков). Водночас формуються і дедуктивні міркування, які ґрунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, основою яких є чуттєві спостереження, а згодом — і на абстрактних судженнях, підкріплених конкретною ситуацією (С.Л. Рубінштейн). Індуктивними умовиводами молодші школярі оволодівають швидше. Спостерігаються істотні індивідуальні особливості розумової діяльності молодших школярів, виражені у рівнях розвитку операцій аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення, у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення.
На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письмом, збагачення внутрішнього мовлення. Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає еяовниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксична структура тощо. Діти оволодівають писемним мовленням, у морфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни. Збільшується кількість слів і речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Засвоєнню письма передує оволодіння читанням, успіхи в якому залежать передусім від методів навчання. Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов'язане з розвитком внутрішнього мовлення.
Пам 'ять молодших школярів розвивається передусім у на Однак без педагогічної допомоги діти, як правило, використовують тільки найпростіший спосіб довільного запам'ятовування і відтворення — переказування. Спроби застосувати продуктивніші способи (переказування з використанням готового плану, смислове групування матеріалу тощо) ускладнюють роботу. Розвиток довільної пам'яті не означає ослаблення мимовільної. Мимовільна пам'ять молодших школярів характеризується новими якісними особливостями, ■ Цо зумовлюються новим змістом та формами діяльності. Мимовільне запам'ято- Тема 4. Психологічні особливості молодшого ш* а 4. формування особистості дитини в початкових класах
вування і відтворення включається у систематичне виконання дітьми і завдань, завдяки чому, а також внаслідок подальшого розвитку мислення, ці і цеси стають систематичнішими і продуктивнішими. Під впливом навчання у молодших школярів формується логічна пам'я внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логіч пам'яті. Важливою умовою ефективності цього процесу є педагогічне керівн тво, спрямоване на забезпечення розуміння (аналіз, порівняння, співвіднесе! групування тощо) учнями навчального матеріалу, а вже потім — зауч} його (Г.С. Косткж). У молодшому шкільному віці зростає продуктивність, міцність і точність < пам'ятовування навчального матеріалу. Зумовлено це оволодінням учнями г* коналішими мнемонічними прийомами. Підвищується точність упізнання об'єктів, причому спостерігаються якіс зміни у цьому процесі. Наприклад, першокласники, впізнаючи об'єкти, білн спираються на їх родові, загальні ознаки, а третьокласники більшою мірою зорй товані на аналіз, виділення в об'єктах специфічних видових та індивідуальних о™- У ва Уява в цьому віці над" звичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою. Інтенсивно формується і творча уява. На основі попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обгрунтованої побудови нових образів. Зростає швидкість утворення образів фантазії, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви.
|