![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Психологічний словничок
Адекватність психічних реакцій — відповідність психічних реакцій подразникові. Акселерація — прискорений фізичний розвиток та статеве дозрівання дітей і підлітків порівняно з попередніми поколіннями. Афект —максимально можливий за інтенсивністю емоційний короткочасний стан людини (лють, жах, відчай, екстаз тощо), під час перебігу якого знижується ступінь самовладання; дії та вчинки продиктовані логікою емоцій, а не логікою розуму. Перебіг А. супроводжується виразною мімікою та жестикуляцією, змінами функцій внутрішніх органів, послабленням роботи кори головного мозку та підвищенням ролі підкірки. Безумовний рефлекс — вроджена інстинктивна реакція на подразник. Відчуття — психічний процес, що полягає у відображенні властивостей предметів та явищ дійсності, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуття. Воля —психічний процес, що полягає у здатності активно домагатися свідомо поставленої мети, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Діяльність — специфічно людська, регульована свідомістю активність, зумовлена потребами і спрямована на пізнання та перетворення зовнішнього світу та самої людини. Екстеріоризація —> • процес переходу внутрішніх, психічних дій у зовнішні, предметні. Емоції — психічні процеси і стани, пов'язані з інстинктами, потребами й мотивами, які відображають у формі безпосередніх переживань (задоволення, радості, страху, гніву тощо) значимість конкретних ситуацій та явищ для здійснення життєдіяльності індивіда. Емпатія —здатність особистості розуміти почуття й емоції інших людей і співпереживати їм. Індивід —людина як представник певного виду живих істот; будь-яка конкретна людина, незалежно від її особистих якостей та соціального статусу. Індивідуальність — неповторність психіки та особистості людини, своєрідне поєднання її фізичних та психічних особливостей. Інтеріоризація — перетворення зовнішніх, предметних дій у внутрішні, мислені; ідеальний план формування відповідних психічних структур і уявлень, навичок тощо. Мислення —процес опосередкованого й узагальненого пізнання людиною предметів та явищ оточуючої дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Мовлення внутрішнє —мовлення, яке виконує психологічно внутрішні функції (мислення, планування діяльності, розуміння мови інших, підготовка мовного спілкування та ін.); це мовлення " про себе", із характерною прихованою артикуляцією мовних звуків, стислістю, уривчастістю, великим смисловим навантаженням окремих слів тощо.
Психологічний словничок
Навчання —цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів, в ході якого здійснюється передача суспільно-історичного досвіду. Онтогенез — індивідуальний розвиток організму від зародження до кінця життя. Особистість — 1) людський індивід як суб'єкт соціальних стосунків та свідомої діяльності; 2) системна соціальна якість індивіда, яка формується у спільній діяльності та спілкуванні і визначається його участю у суспільних відносинах. Пам 'ять — закріплення, збереження й відтворення того, що мало місце у минулому досвіді людини. Перцепція —відображення об'єктів і явищ дійсності у свідомості людини за допомогою органів чуттів. Поняття —мислене відображення загальних та істотних властивостей предметів і явищ дійсності; одна з основних форм абстрактного мислення. Почуття — відображення у свідомості людини її ставлень до дійсності, що виникають при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб. Провідна діяльність — вид діяльності, під час якої формуються якісні зміни особистості на даному етапі. Психіка — здатність високоорганізованої матерії (мозку) відображати об'єктивну дійсність і на основі сформованого при цьому психічного образу відповідно регулювати діяльність суб'єкта та його поведінку. Психічні властивості — сталі психічні якості індивіда, що сформувались у процесі тривалої відображальної діяльності, виховання й самовиховання. Психічні процеси — різні форми єдиного, цілісного відображення суб'єктом об'єктивної дійсності. Розрізняють такі основні види П. п.: відчуття, сприймання, лам'ять, мислення, мовлення, емоції, почуття, увага, воля. Психічні стани —сталі, тривалі психічні переживання; результат психічної діяльності за певний період часу; проміжна ланка між короткочасним психічним процесом і властивістю особистості. Психічні функції — психічні процеси, які розглядаються з позиції отриманих результатів. Рефлексія — самопізнання у вигляді роздумів над власними переживаннями, відчуття Розуміння— мислений процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей, зв'язків предметів, явищ, подій.
110________________________________________ Психологічний словничок Самосвідомість — виділення себе (власного " Я") з об'єктивного світу (" не Я"); усвідомлення, оцінка людиною себе, свого місця у світі, власних моральних і фізичних рис, мотивів дій, їх цілей, інтересів, знань, переживань, поведінки тощо. С. відзначається різноманітністю форм вияву. Одні з них (самоаналіз, самооцінка, самовідчуття тощо) пов'язані з пізнавальною стороною психічної діяльності людини, інші (самолюбство, скромність, почуття відповідальності, власної гідності тощо)—з емоційною, а треті (самоконтроль, самодисципліна, самовладання та ін.)—із вольовою стороною психічної діяльності. Свідомість — вища форма психічного відображення об'єктивної дійсності й саморегуляції, притаманна лише людині як суспільно-історичній істоті. С. характеризується: активністю; інтенційністю (спрямованістю на предмет); здатністю до рефлексії, самоспостереження; мотиваційно-ціннісним характером. Сенситивність — підвищена чутливість людини в певні періоди розвитку до тих чи інших чинників. Соціалізація особистості — процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм, цінностей, яка дозволяє йому успішно включитись в життя певного суспільства. Сприймання — форма психічного відображення людиною об'єктивної дійсності у вигляді цілісного образу, зумовлена розумінням його цілісності. Темперамент — характеристика індивіда через динамічні особливості його психіки: інтенсивність, швидкість, темп, ритм психічних процесів і станів. Увага — форма психічної діяльності, що виявляється у спрямованості й зосередженості людини на певних об'єктах при одночасному абстрагуванні від інших. Умовний рефлекс — рефлекс, що формується через зближення у часі нейтрального подразника з наступною дією подразника, котрий спричиняє безумовний рефлекс. Установка —готовність до певної активності, зумовлена наявністю потреби та об'єктивної ситуації її задоволення. Як нетривалий процес і стан У. є вираженням уваги, а як якість особистості (фіксована У.) — вираженням її спрямованості. Учіння — діяльність людини, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду. Уява — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається й відтворюється у свідомості і без безпосереднього впливу самих предметів на органи чуття.
|