Тема 6. Психологічні особливості юнацтва. ня особистісних атрибутів корелює з низькою самооцінкою і відсутність засобів, за допомогою яких особистість змогла б зблизити минуле й акту­альне

ня особистісних атрибутів корелює з низькою самооцінкою і відсутність засобів, за допомогою яких особистість змогла б зблизити минуле й акту­альне " Я" з ідеальним і майбутнім.

6. Актуальне ^" зовсім випадає з процесу розвитку. Воно відірване від минулого " Я", не має зв'язку з майбутнім, водночас не відповідає підвальному " Я".

У ранньому юнацькому віці найчастіше зустрічається другий варіант. Критичність щодо дитинства, яке вже минуло, у цьому випадку супрово­джується порівняно високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє. Друге місце займає перший варіант, а третє, від­повідно — третій. Усі інші варіанти у цьому віці є винятком і, ймовірно, репрезентують вікові психологічні аномалії.

Уявлення про себе співвідноситься передусім із певним збірним поняттям " Ми" (образ типового представника свого віку і статі), але ніколи з ним повністю не співпадає. Образ власного " Я", як правило, диференційованіший, і включає в себе інші нормативні якості у порівнянні з образом " Ми".

Наприклад, юнаки вважають себе не такими сміливими, комунікабельними та життєрадісними, як однолітки, зате добрішими і здатними краще зрозуміти іншу людину. Дівчата ж приписують собі меншу комунікабельність, зате більшу щирість, справедливість та вірність (І.С. Кон, В.О. Лосенков). Аналогічну тенден­цію виявлено, скажімо, і в молодих французів (Б. Заззо).

Надзвичайно важливий процес у розвитку юнацької самосвідомості — фор­мування особисггісноі ідентичності, відчуття індивідуальної тотожності та ціліс­ності. Найглибше і найдетальніше ця проблема розглядається у працях Е. Еріксона. Юність, за Еріксоном, — це передусім криза ідентичності, яка полягає у по­слідовності соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій та самовизначень. Успішно впоравшись із вирішенням відповідних завдань, юнак переходить від пошуку себе до практичної самореалізації.

Черозв'язаність цих завдань зумовлює формування у молодих людей неадек-паті іої ідентичності. її розвиток може йти по таких основних напрямках: відмова від і. сихологічної інтимності, уникання тісних міжособистісних стосунків, неспро­можність будуваї и життєві плани, боязнь ставати дорослим, страх перед перемі­нами; ослаблення продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні і -есурси і зосередитися на основній діяльності; формування " негатив­ної іденти ості", відмова від самовизначення та вибір негативних зразків для наслідуван.

В інших ослідженнях (Дж. Марша) виділено ряд етапів у розвитку ідентич­ності, детермінованих рівнем професійного, релігійного та політичного самови­значення молодих людей: " невизначена, розмита ідентичність" (індивід ще не має певних чітких переконань, не обрав професії і не зіткнувся з проблемою кризи ідентичності); " передчасна ідентифікація" (індивід уже включився в пев­ну систему стосунків, але не з власної волі, внаслідок пережитої кризи та випро-

ньої юності

і особистості в _{г_____} ,, __....... ^., ^.ті 1 05

бувань, а на основі чужих думок, під впливом еталону або авторитету); " мора­торій" (індивід перебуває у процесі нормативної кризи самовизначення, виби­раючи з численних варіантів той єдиний, який можна вважати власним); " зріла ідентичність" (криза самовизначення завершена, індивід від пошуку себе пе­рейшов до практичної самореалізації).

Цікаво порівняти досягнутий молодими людьми рівень ідентичності з прита­манними їм комплексами індивідуально-особистісних рис (слід зазначити, що індивідуальні відмінності тут не менш важливі, ніж вікові). Наприклад, стадія " мо­раторію" пов'язується, як правило, із високим, а стадія " передчасності" — із низьким рівнем особистісної тривожності. Вищі рівні ідентичності корелюють з високою самоповагою, а також зі складнішими і диференційованішими інтере­сами, краще розвинутою рефлексією. " Мораторій" і " зрілість" характеризують­ся домінуванням інтернального, а " невизначеність" і " передчасність" —екстер-нального локусу контролю. " Передчасність" пов'язана із найвищими показни­ками за шкалою авторитарності й найнижчими—за шкалою самостійності. Най­більше розвинута моральна свідомість у людей, які досягай стадії " мораторію" та " зрілості" (Дж. Марша).

Істотні відмінності спостерігаються й у стилі спілкування та міжособистісних стосунках. Психологічна інтимність, глибокі почуття та взаємність стосунків при­таманні передусім стадіям " мораторію" та " зрілості" ", тоді як для етапів " неви­значеності" та " передчасності більшою мірою характерні стереотипні контак­ти. Серед молодих людей з " невизначеною" ідентичністю найбільше " ізольова­них" (С. Хаузер, Л. Кале).

Важливим моментом стає формування відчуття дорослості, причому не загалом, як це мало місце у підлітковому віці, а саме чоловічої і, відповідно, жіночої дорослості. Особливо інтенсивно розвивається сприймання себе як осо­би певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленням до представників протилежної статі та відповідними формами пове­дінки (І.В. Дубровіна).

Самосвідомість та самооцінки юнаків і дівчат істотно залежать від стереотип­них уявлень про нормативні образи чоловіка та жінки, які визначені історично зафіксованою диференціацією статевих ролей.

Центральним новоутворенням ранньої юності, як уже зазначалося, стає са­мовизначення не лише особистісне, але й професійне. У 80-і роки при виборі професії старшокласники передусім орієнтувались на престижність професії (со­ціальну значимість), її вимоги до особистості, принципи й норми взаємин, харак­терні для даного професійного кола. Сьогодні найважливішим фактором став матеріальний.

Самовизначення пов'язане зі спрямованістю в майбутнє, тобто сьогодення постійно порівнюється з майбутнім, оцінюється з позицій майбутнього. Нове

Тема 6. Психологічні особливості юнацтва

усвідомлення часу позитивно впливає на формування особистості за наявності впевненості в собі, у своїх можливостях та силах.

Динаміка юнацької самооцінки в сучасних умовах свідчить про деякі харак­терні тенденції. Наприклад, у десятикласників самооцінка, як правило, висока, порівняно безконфліктна і стійка. У цьому віці юнаки та дівчата оптимістично оцінюють себе, власні можливості, і тому не виявляють надмірної тривожності.

У випускному класі ситуація ускладнюється, оскільки вже потрібно здійсню­вати реальний вибір свого майбутнього. Частина випускників зберігає оптиміс­тичну самооцінку (вона не дуже висока, але гармонійно поєднує Наміри з влас­ними можливостями). У інших самооцінка завищена, охоплює всі сторони жит­тя, змішуючи реальність із бажаним, а третім (переважно дівчатам) притаманна низька, конфліктна самооцінка, невпевненість у собі, гостре переживання невід­повідності своїх прагнень наявним можливостям (ПО. Кулагіна).

Загалом юність — це період стабілізації особистості, формування системи стійких поглядів на світ та своє місце в ньому, особистісного та професійного самовизначення. У юнаків та дівчат вища, порівняно з підлітками, самоповага. Інтенсивно розвивається саморегуляція, зростає контроль за власною поведін­кою, проявом емоцій, а настрій стає стійкішим і усвідомленішим.

В яких соціально-психологічних умовах відбувається формування особистості

старшокласника?

Яка діяльність є провідною для старшокласників?. ■ ■ ■

Назвіть основні новоутворення ранньої юності.

В чому полягає специфіка пізнавальних процесів у юнаків та дівчат?

Як протікає становлення емоційно-вольової сфери в період ранньої юності?

В чому виявляються особливості самосвідомості у старшому шкільному віці?

Дайте характеристику особливостей стосунків юнаків і дівчат з однолітками

та дорослими.

Абрамова Г.С. Возрастная психология.— М., 1997. — Гл. 17.

Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К., 1976. — Розділ VII.

Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. —

М., 1979. —Гл. VI.

Зриксон 3. Идентичность: юность и кризис. — М., 1996.

Кон И.С. Психология ранней юности. — М., 1989.

Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до

17 лет). — М., 1997. — Р. II, гл. 7.

МнацаканянЛ.И.Л№Шосіьиоценснньіесгах»бнс)стистаршеклассниюв.—М, 1991.

Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щер-

бакова. — М., 1987. — Тема 7.

Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя.—М, 1991.