Фактори, від яких залежить доза опромінення пацієнтів

Доза опромінення частіше всього визначається математичним (розрахунковим) методом або за допомогою довідників. Він використовується у випадках, коли дозу не можемо визначити прямим вимірюванням.

Перш за все доза буде залежати від кількості введеного препарату, виду та енергії випромінювання, розподілення та часу знаходження препарату в організмі. Опромінення пацієнта зменшується за рахунок розпаду і виведення з організму РФП, частіше воно зменшується по експоненті і тому відповідає основі натурального логарифму з " 2" в ступені мінус лямбда t (де? - постійна розпаду, t – час, за який ми визначаємо цю дозу). Поглинута доза вимірюється в Греях (Гр), а енергія випромінювання в електрон-вольтах (еВ) тому повинен використовуватись коефіцієнт " k", який враховує перехід від еВ до Дж. Для діагностики частіше використовуються гамма-випромінювачі. Гамма-промені мають велику проникаючу здатність і тому вони не всі поглинаються в організмі, а тільки частина. Враховуючи те, що на організм діє тільки поглинута енергія, до формули розрахунку поглинутої дози вводиться коефіцієнт " f", який дорівнює від 0 до 1. Наприклад, якщо вся енергія поглинеться то він буде 1, якщо половина - то 0, 5. Доза - це енергія, поглинута в одиниці маси, тому при її розрахунку в знаменник ставиться показник маси (m). Це один із методів вимірювання дози (математичний або розрахунковий).
Д погл - поглинута енергія (Гр)
А - кількість радіонукліду (Бк)
Е - середня енергія випромінення (еВ)
f - геометричний фактор, кількість енергії поглинутої в об'єкті (0? 1)
k - коефіцієнт переходу розмірностей енергії від еВ до Дж
m -маса поглинаючого органу (кг)
В організмі радіоактивність зменшується за рахунок як фізичного розпаду радіонуклідів - Т. фізичний, так і внаслідок його виведення - Т. біол.
Врахуванням обох періодів визначається Т ефективний (Т еф):

Т- час зниження активності в 2 рази

Теф. можна визначити за допомогою лічильника всього тіла, проводячи радіометрію людини кожний день або кожну годину, це дозволяє сказати з якою швидкістю виводиться препарат з організму, або як довго він буде знаходиться в ньому, яка буде доза опромінення.

Основними санітарними правилами України (ОСПУ) лімітується доза не тільки на все тіло, а й на критичні органи (це ті органи, яким в умовах нерівномірного опромінення організму може спричинятись найбільша шкода здоров'ю людини або її потомству). В практичній медицині використовуються частіше органотропні препарати, які вибірково накопичуються в певному органі.

Радіонуклідні дослідження “in vivo”

Більшість методик потребує ін? єкції РФП переважно в вену, значно менше в артерію, в паренхіму органу, в інші тканини або шляхом вдихання чи перорально. Показання до радіонуклідного дослідження визначає лікар, що лікує після консультації з радіологом. Частіше воно проводиться після клінічних, лабораторних та інших променевих досліджень, коли необхідні радіонуклідні дані про функцію та морфологію того чи іншого органу чи системи. Протипоказань до РНД немає, маються лише обмеження, які передбачені НОРМАМИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (НРБУ).
Всі методи РНД можна поділити на статичні та динамічні.

Динамічні дослідження
Дозволяють достатньо точно вивчити функціональний стан органу по динаміці перерозподілу РФП.
Показаннями до динамічного дослідження є:

• Клініко-лабораторні дані про можливе захворювання.
• Визначення ступеню порушення функції органу до початку лікування, в процесі лікування та в катамнезі захворювання.
• Вивчення збереженої функції органу, що досліджується.

Частіше для динамічних радіонуклідних досліджень використовується РАДІОГРАФІЯ та ДИНАМІЧНА СЦИНТИГРАФІЯ. Ці дослідження виконують на багатоканальних радіографах (КПРДІ-1, КПРДІ-3, NP-356) або на гамма-камерах з клінічними комп’ютерами.

Статичні дослідження
Методи, які дають характеристику анатомо-топографічного стану органу або системи на основі розподілу та накопичення РФП. Це дозволяє встановити положення, форму, розміри та наявність ділянок аномального накопичення РФП.
Показаннями до статичного дослідження є:

• З? ясування топографії внутрішніх органів (діагностика вад або аномалій розвитку).
• Діагностика пухлин та кіст.
• Визначення об? єму та ступеню ушкодження органу або системи.

Ці дослідження виконують на сканерах або гамма-камерах.

Якість статичних досліджень залежить від:

• Дотримання термінів дослідження після введення РФП.
• Належної укладки пацієнта.
• Забезпечення необхідної експозиції дослідження.
• Розмітки анатомічних орієнтирів.
• Отримання сканограм або сцинтиграм в різних проекціях.
• Аналізу зображення.