Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Трансформація етнічної ідентичності






За останні десятиріччя внаслідок зростання міграційних процесів різного рівня виникла потреба у вивченні трансформації ідентичності в контексті проблем акультурації. Поняття акультурації ввели антропологи, які описували за його допомогою культурні зміни, що виникли внаслідок контакту різних етнокультурних груп. Ці зміни виникають в обох групах, але практика оказує, що в культурі домінуючої групи зміни менше. Що ж до груп етнокультурних меншин, то вони або самі засвоюють, або їх змушують засвоїти найсуттєвіші аспекти культури домінуючої групи: мову, традиції, норми, закони, поведінки.

Для психологів акультурація цікаві не лише як соціально-груповийфеномен, але й як феномен індивідуального рівня. Зустріч кожного конкретного індивіда з новою культурою вимагає від нього певного ставлення до цього факту і певних форм адаптації до умов перебування в новому середовищі вироблення певної акультураційної стратегії. Дослідники виокремлюють три різних аспекти цієї проблеми:

 

- акультураційні аттітюди – те ставлення й ті оцінки, що формуються у індивіда щодо власної та нової культур і які визначатимуть вибір певної стратегії акультурації.

- зміни в поведінці, які сталися завдяки вибору певної акультураційної стратегії.

- акультурацій ний стрес – ті суб’єктивні наслідки, які виникають у процесі реалізації певної акультураційної стратегії, і способи їхнього подолання.

З погляду Джона Беррі, для визначені індивідуальних орієнтації щодо акультурації треба знати позицію індивіда з двох основних пи­тань: Перше стосується ставлення до власної культури, її цінності для індивіда і необхідності збереження й подальшого розвитку власно, ет­нокультурної ідентичності. Друге стосується ставлення індивіда до гру­пи контакту: наскільки взаємодія з членами іншої групи. Відповіді на ці два питання можна позна­чити на біполярних градуйованих шкалах, у яких одни полюс належитьмаксимально позитивній, а інший –максимально негативній відповіді на них

Для схематичного зображення, як правило, обмежуються лише край­німи полюсамивідповідей; у цьому випадкуіснує чотириваріанти потенційно можливих співвідношень відповідейна обидва пи­тання. Кожне співвідношення відповідає певному виду акультураційної стратегії.

Позитивні відповіді на обидва питання свідчать про орієнтацію індивіда або групи на стратегію інтеграції. Ця стратегія передбачає збере­ження і подальший розвиток власної культурної спадщини на тлі добро­зичливого сприйняття різноманітних форм взаємодії з більшістю. Ця стратегія зумовлює виникнення «мозаїчного» суспільства, в межах якого кожен елемент мозаїки зберігає свою самобутність, а всі етнокультурні групи разом створюють нову цілісність. Цей полікультурний варіант роз­витку суспільства часто протиставляється варіанту, «плавильного кот­ла», в межах якого вихідна самобутність втрачається.

Наступний варіант акультураційної стратегії передбачає позитив­ну відповідь на питання про збереження свого культурного надбання і негативну відповідь на питання про бажання підтримувати й посилю­вати зв'язок з групою контакту. Залежно від того, хто робить вибір даної стратегії — домінуюча група чи етнокультурна меншина, — вона традиційно матиме різні назви. Якщо цей вибір роблять члени менши­ни, говорять про наявність ізоляціоністських установок і орієнтації на сепаратизм. Дуже часто вибір цієї стратегії — це єдиний, з погляду мен­шини, спосіб збереження етнокультурної ідентичності і більш-менш не­залежного існування. Якшо ця стратегія нав'язується меншині доміну­ючою групою, говорять про стратегію сегрегації.

Нарешті, остання акультураційна стратегія — маргіналізація — виникає в індивіда чи етнокультурної групи коли, з одного боку, слабосформовано або вже втрачено ідентифікацію з рідною етнічною групою та її культурою, а з іншого — через якісь обставини немає установки ж підтримування і, тим більше, на посилення контактів з групою етнічне) більшості або з іншими етнокультурними групами.

Розробки останніх років залучають до розгляду трансформацій ідентичності разом з поняттям акультураційних стратегій поняття страта самокатегоризації. Так, відомо, що поняття ідентичності останніми роками, і особливо після появи теорії Дж.Тернера, міцно пов'язане з поняттям самокатегоризації. Які ж соціальні категорії використовую? члени етнічних меншин для самовизначення? Спершу більшість зарубіжних авторів вважали, що члени етнічних меншин використовують лиш одну шкалу для самовизначення — шкалу, яка показує ступінь їхнього ототожнення з рідною етнічною групою. Пізніше було показано, що представники етнічних меншин, які є членами етнічних груп за походженням членами національних груп за громадянством, визначатимуть себе, використовуючи не одну, а дві шкали: шкалу ступеня ототожнення себе з гру­пою етнічної меншини і шкалу, що демонструє їхнє бажання чи небажан­ня ідентифікувати себе із загальнонаціональною групою більшості.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал