Методи дослідження етнічних стереотипів

Одним із перших досліджень етнічних стереотипів був експеримент проведенийу 1933 році в Сполучених Штатах Америки Катцем. Попередньо дослідники склали список особистісних характеристик. Досліджуваним (студентам Прінстонського університету) пропонувала вибрати з 84 рис, зафіксованих у списку, такі, які, на їхній погляд найбільш характерні для кожної з 10 національних груп: американці англійців, китайців, німців, ірландців, італійців, євреїв, негрів, турків і японців. В результаті цього дослідження було встановлено високі ступінь узгодженості в приписуванні респондентами типових для тієї чи іншої етнічної групи особистісних рис незалежно від того, контактували коли-небудь опитувані з особами цієї національності чи ні. Сукупність рис, обрана досліджуваними як характеристика певного етносу, відбивала, з погляду авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ даної національної групи.

Варіант, запропонований Катіцем і Брейлі, в своїй первинній формі тепер використовується рідко. Він пережив певну трансформацію, яка полягала в переході від вибору особистісних рис з переліку, запропонованого експериментатором, до складання довільних портретів, тобто до самостійного, довільного формулювання респондентами набору типових характеристик будь-якої етнічної групи. При цьому число рис, що їх має назвати чи записати досліджуваний, залежно від мети експерименту може бути або жорстко обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним. Обробка результатів проводиться за допомогою контент- аналізу.

Прикладами використання цього методу в сучасній етнопсихологічній практиці можуть слугувати дослідження В.Куніциної із Санкт-Петербур­гу або М.Іскакової з Казахстану. У першому дослідженні за даними опи­тування 150 чоловік було складено узагальнюючі вільні портрети деся­ти національних груп: росіян, українців, татар, грузинів, американців, естонців, французів, німців, поляків та в'єтнамців. Так, росіянам найчастіше приписувалися такі риси: добрі, працелюбні, патріоти, нетямущі, широкої душі; українцям — веселі, працелюбні, хитрі, скупі, гостинні; грузинам — гостинні, запальні, товариські, горді, емоційні; американцям: діловиті, товариські, практичні, енергійні, запрограмовані і т.п. і У дослідженні М.Іскакової брали участь 120 казахів.і 90 росіян, що мешкають у Казахстані. Усі — студенти казахських вузів. Їм було запропоновано скласти довільні портрети типових представників казахської та російської національностей. Використання контент-аналізу для обробки результатів показало, що 80% казахів відмітили при описуванні росіян їхню працелюбність, гостинність, щирість, товариськість. Водночас портрет казахів у російських студентів складався з таких рис: гостинність (95%), владолюбство та кар'єризм (72%), щедрість (68%) і працелюбність, зарозумілість (64%), консерватизм (60%). Зіставляючи ці портрети, автор робила висновок про те; щоу казахів спостерігається більш позитивно забарвлений стереотип росіян; ніж у росіян стереотип казахів.

Крім описаних, існує також варіант, за яким експериментатор в інструкції підкреслює можливість використання для опитування не лише особистісних рис і якостей, а й усієї сукупності ознак, характерних, з погляду респондента, для певної етнічної групи (особливості поведінки, мови, одягу). Отримана інформація дає змогу скласти більш цілісний і різнобічний образ етносу, що існує у сучасній свідомості.

Метод «довільного портрета» і за процедурою проведення, і за принципами обробки результатів наближається до асоціативного експерименту який по суті є ще більш високим ступенем надання свободи дослід­жуваному в його реакціях на задані стимули, оскільки відповіді можуть лежати в будь-яких площинах. З іншого боку, в асоціативному експери­менті, на відміну від попередньо розглянутих методів виявлення етніч­них стереотипів, експериментатор може замаскувати свій інтерес до ет­нопсихологічної тематики, «сховавши» потрібні йому стимули-етноніми між іншими, нейтральними з точки зору мети експерименту, стимулами.

Умовно можна виокремити три основних різновиди асоціативного.експерименту, розподіливши їх у міру надання все більшої свободи ре­акцій досліджуваному:

а) спрямований асоціативний — обмежена кількість реакцій, до того ж асоціативний потік також обмежений певним граматичним класом. Слова-стимули і слова-реакції можуть бути або одного, або різних класів, але це жорстко обумовлено в інструкції (наприклад, на стимул-іменник має даватися реакція також лише у формі іменника);

б) вільний асоціативний (найпоширеніший) — обмежена кількість реакцій, але у виборі безпосередньо реакцій досліджуваний вільний

в) вільний асоціативний з численними асоціаціями — у цьому випадку досліджуваний не обмежується ні в кількості реакцій, ні в їхньому напрямку, більше того, експериментатор стимулює і заохочує їхню максимальну різнобічність і численність.

Можна виокремити два основних напрямки використання асоціативного експерименту в етнопсихології. Це, з одного боку, кроскультурний порівняльний аналіз асоціативних полів, що актуалізуються на певний стимул, з іншого боку — вивчення реакцій-асоціацій на стимули-етноніми. Характерним прикладом першого типу дослідження є вивчення етнічної специфіки асоціацій, де роль стимулів відігравали найменувань основних кольорів та їхніх відтінків (А.Залевська, 1988).

У цьому дослідженні аналіз асоціативних полів на стимули «жовтий» «червоний», «білий» та «синій» у представників 12 етнічних груп (росіян, українців, білорусів, словаків, поляків, англійців, німців, американців, французів, казахів, киргизів та узбеків) показав, що основні асоціативні зв'язки між стимулами і реакціями етноспецифічні.

По-перше, різко відмінні в різних груп частота підведення вихідноїназви кольору під узагальнююче поняття (типу «білий» — «колір»), у німців, американців, поляків, словаків, росіян, українців і білорусів ця частота значно вища, ніж у тюркомовних досліджуваних, особливо ка­захів і киргизів.

По-друге, різко відрізняється пов'язування слова-стимула з об'єкта­ми оточуючого світу, які для представників етносу є типовими носіями стимульної ознаки. Так, жовтий колір в українців найчастіше асоціюється із соняшником, у росіян — з кульбабою, у французів — із золотом і яєч­ним жовтком, у американців, казахів і киргизів — з маслом, а в узбеків — з просом.

По-третє, відрізняються в різних етносів також реакції, зумовлені ус­таленим, типовим для даної мови словосполученням (наприклад, на ви­хідний стимул «червоний» росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як «жовтень», «партизан», американці — «колір шкіри», поляки — «ша­почка»; «білий» у американців «дім», «зелений» в узбеків «чай» і т.ін.).

По-четверте, етноспецифічними є реакції, в яких реалізовано симво­лічне переосмислення вихідного слова-стимула. Так, жовтий колір у ук­раїнців, росіян, білорусів, німців, поляків і французів символізує зраду, розлучення; у німців він пов'язаний з ненавистю, заздрістю; у поляків — зі злістю; у американців — з боягузливістю; до того ж для росіян, по­ляків, німців і американців цей колір символізує попередження про не­безпеку.

Отже, наведений експеримент наочно показує специфіку асоціативних стимулів у представників різних етнічних груп з усіх основних видів зв'язку. Як-зазначалося, інша можливість використання асоціативного експерименту в етнопсихології пов'язана з вивченням етнічної свідомості, етнічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дуже про-ста: респондентові надають слова-стимули, серед яких є низка етнонімів, даних бажано у множині (тобто «українці», «росіяни», «цигани» та інші залежно від регіону та мети роботи). Завдання досліджуваного — відпо­їти першою (або першими) асоціацією, що виникла в його свідомості, коли почув слово-стимул.

Асоціативний експеримент, як правило, проводиться на великій вибірці респондентів. Комплексна обробка його результатів полягає в побудові таблиці частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул і (або) проведенні контент-аналізу.

Результати асоціативного експерименту, як і результати методу довільного портрета, дослідник може розглядати як варіанти продуктів діяльності людини. Це в свою чергу означає, що для їх аналізу може бути застосований контент-аналіз, один із найпопулярніших методів дослідження розмаїття продуктів творчості — писемних джерел, фотодокументів, магнітофонних записів, кінофільмів тощо.