Актуальність етнічної ідентичності

Однією з найпопулярніших характеристик ідентичності взагалі та етнічної ідентичності зокрема є рівень її актуальності для індивіда. Згідно теорією самокатегоризації актуальність певних категоризацій є функ­цією взаємодії між відносною прийнятністю даної категорії для того, хто категоризує, та її відповідністю стимулу.

Відносна прийнятність у цій теорії визначається як рівень готовності, з якою стимул буде кодуватися та ідентифікуватися в термінах категорії: чим більш прийнятна категорія, тим менша сила потрібна для того, щоб „зумовити релевантну категоризацію. Існують дві головні детермінанти прийнятності: минуле навчання та наявний мотив. Так, люди більш готові ідентифікувати когось як француза, якщо вони в Парижі (а з минулого нав­чання їм відомо, що в Парижі багато французів) або якщо вони очікують прибуття якогось француза (тобто мають відповідний наявний мотив).

Ідея «відповідності» належить до міри, з якою реальність відповідає критеріям, що визначають цю категорію. Якщо продовжити наш при­клад, то певна людина не буде сприйматися як француз, якщо вона не виглядає, не розмовляє і не діє в манері, яку той, хто категоризує, стерео­типно визначає як французьку.

Актуальність етнічності залежно від інтерпретації дослідником цьо­го поняття визначається в двох варіантах. Для одних дослідників акту­альність інтерпретується як значущість певної категорії для індивіда, тому принцип її дослідження базується на «інтраіндивідуальних» порівнян­нях категорій. Як психологічний інструмент у цьому випадку може ви­користовуватися, наприклад, широко відомий тест Куна-Макпартлен- да «Хто Я?» в його класичному чи модифікованому варіанті. При цьому категорія, яка цікавить дослідника, скажімо етнічність, буде аналізува­тися з точки зору її наявності-відсутності у респондентів певної вибірки, частоти, з якою вонаспостерігається, місця в ланці інших категорій тощо. Інші дослідники саме при вивченні актуальності етнічної ідентичності наголошують на важливості «інтергрупових» інтерпретацій. На їх: погляд, актуальність етнічності має вивчатися в порівняльному аналізі цієї категорії з різних етнічних груп. Результатом такого вивчення к бути аналіз того, в якої групи актуалізація етнічної ідентичності вища у якої нижча; наскільки вища або нижча і т.ін. Проте зазначені підходи можуть чудово доповнювати один одного.

Значущість етнічної ідентичності '

Наступний параметр, який часто використовується для аналізу ідентичності, це її значущість. Оскільки етнічність є лише однією із можливих соціальних ідентифікацій в цілісній системі ідентичності, під значущістю, як правило, розуміють її відносну важливість порівняно з іншим ідентифікаціями, що визначаєтьсясуб'єктивно.

Деякі автори, скажімо Кун; Макпартленд(1954), Бочнер (1976) та інші плутають поняття «актуальність» і < знанущість> >. Вони вважають, що відносну значущість тієї чи іншої категорії можна визначити за її місцем у послідовності самокатегоризацій, відповівши на запитання «Хто Я? За цією логікою категорія, яку буде названо першою, водночас буде вважатися і найбільш значущою для респондента, а та, яку він назве останньою, відповідно, найменш значущою.

Інші автори, скажімо Н.Хутнік (1991), не згодні з таким способом операціоналізації значущості категорії. На їхній погляд, центральні — найбільш значущі — категорії можуть бути краще чи гірше усвідомлені індивідом, а з цього випливає, що нерідко пласт найбільш значущих еле­ментів «залягає» глибше і тому буде актуалізовуватися пізніше в ланцю­гу індивідуальних самоописів. Тому для виявлення значущості вони пропонують респондентові обрати з усього набору самокатегоризацій п'ять найбільш значущих, на його погляд, і проранжувати їх за ступенем його суб'єктивного відчуття їхньої важливості для нього.

Спеціально проведені дослідження, пов'язані з порівнянням припи­суваного категорії рангу та черги її появи в ряду самокатегоризацій, показали, що ці два показники дійсно не збігаються. Зокрема, якщо го­ворити конкретно про категорію етнічної ідентичності, то серед само­описів тих респондентів, які взагалі згадали про неї, вона з'являється досить пізно, при тому, що потім вони самі приписують їй досить висо­кий ранг за критерієм суб'єктивної важливості.

Виходячи з цих результатів, Н.Хутнік робить такий висновок: етнічність є досить актуальною категорією для багатьох представників етнічних меншин, однак тільки для декого? них вона стає і центральною категорією. Автор вважає, що цей результат свідчить про те, що члени етнічної групи добре усвідомлюють свою етнічність, але вона не стає центральною категорією їхньої ідентичності.