![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Особистість керівника як предмет наукового дослідження. Ніж простий менеджер. Ця ситуація має як позитивні, так і негативні сторони
• відкрита модель взаємодії, що передбачає існування зворот Поєднання здібностей ефективного керівника та менеджера є запорукою успішного функціонування організації та розвитку її конкурентних переваг в умовах динамічно мінливого середовища. По-перше, лише керівники-управлінці можуть виробити ефективну стратегію організації в жорстких конкурентних умовах та об'єднати організаційні зусилля, спрямовані на досягнення поставлених цілей. По-друге, не можна примусити людей виявляти творчий підхід до роботи, впроваджувати інновації, але можна надихнути їх на це. По-третє, в умовах обмеженості ресурсів керівник більш ефективно вирішує складні проблеми, оптимально використовує кадровий потенціал. Він має набагато більше важелів впливу на мотивацію підлеглих. По-четверте, керівник успішніше вибудовує міцні партнерські взаємини всередині організації і поза нею, ніж менеджер без якостей керівника. Отже, турбота про підвищення ефективності організаційної діяльності повинна виражатися в конкретних діях менеджменту, що охоплює: • діагностику та розвиток управлінського потенціалу менедже • діагностику управлінського потенціалу кадрового резерву
ефективних керівників-управлінців. Уже в перших роботах із психології управління як один з її істотних напрямів було виділено психологію особистості керівника. Емпіричне вивчення цієї проблеми почалося з 20-х років минулого століття і нині проводиться досить інтенсивно. Проблема лідерства та керівництва є однією з кардинальних проблем психології управління. Спочатку лідер сприймався як член групи, що висувається в результаті взаємодії членів групи в процесі вирішення конкретної проблеми. Він демонструє більш високий, ніж інші члени групи, рівень активності, участі, впливу в процесі вирішення даної проблеми. Іншими словами, лідер висувається в конкретній ситуації, беручи на себе певні функції. Інші члени групи виявляють згоду щодо лідерства, тобто вибудовують з лідером такі стосунки, які передбачають, що він буде вести, а вони будуть веденими. Процес лідерства може бути досить суперечливим: міра «домагань» лідера та міра готовності інших членів групи прийняти його провідну роль можуть не збігатися. З'ясувати справжні можливості лідера означає, у тому числі, з'ясувати, як сприймають лідера інші члени групи. Вплив лідера на групу не є величиною постійною: за певних обставин лідерські можливості можуть зростати, а за інших обставин, навпаки, знижуватися. Важливо відзначити, що, розглядаючи проблему лідерства, зарубіжна психологія ототожнює поняття «лідер» і «керівник» (хоча в німецькій мові, на відміну від англійської, існують обидва поняття). Вітчизняні дослідники трактують керівництво і лідерство як два різних явища, властивих організованим спільнотам. Вимагає окремого розгляду проблема співвідношення двох понять — «управління» і «керівництво». Управління є більш широким поняттям, що означає цілеспрямований вплив на систему чи на окремі процеси, які відбуваються в ній. Мета цього впливу — змінити стан системи чи надати їй нових властивостей і якостей. Поняття «управління» стосується як технічних («машина — машина»), ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
• обмежується впливом на людей, людські спільноти; • передбачає взаємодію керівника з підлеглими; • повинно спрямовувати чиюсь діяльність відповідно до намірів Поняття «керівник» і «лідер» не є ідентичними. Головна якість лідера — чітке бачення мети, що іншим уявляється в дуже розпливчастих обрисах або не усвідомлюється зовсім. Основна ж якість керівника — того, хто керує, — з найменшими втратами реалізувати поставлену мету. Це точка зору Гарвардської школи бізнесу. Отже, керівництво — це усвідомлений (цілеспрямований) вплив на керованих людей і їх спільноти, що приводить до усвідомленої й активної поведінки та діяльності підлеглих відповідно до намірів керівника. Тому керівництво можна назвати управлінням, але далеко не всяке управління є керівництвом. Між лідерством і керівництвом є істотні відмінності: • зміст понять: керівництво передбачає організацію всієї діяль • виникнення: керівництво є закономірний і необхідний атри У будь-якій справі 80 % успіху залежить від керівника і лише 20 — від підлеглих. Цікавими для нас є принципи американського менеджменту: • функціонування: керівництво — це процес правової організації
• • регламентація діяльності: діяльність керівника регламенту • режим зовнішніх зв'язків: керівник представляє групу в зовніш • керівництво — явище більш стабільне, воно менше залежить Керівництво більшою мірою є соціальною характеристикою відносин у групі, насамперед з погляду розподілу ролей управління й підпорядкування. Керівництво базується на принципах правових відносин, соціального контролю й застосування дисциплінарної практики. У свою чергу, лідерство — це процес психологічного впливу однієї людини на інших у процесі їх спільної життєдіяльності, що пов'язано із сприйняттям, наслідуванням, розумінням один одного. Лідерство є суто психологічною характеристикою поведінки деяких членів групи. В основі лідерства — принципи вільного спілкування, взаєморозуміння й добровільного підпорядкування. Отже, управлінську діяльність у широкому розумінні слова може здійснювати не лише керівник, але й лідер. Соціально прийнятним та ефективним у сучасних умовах є керівництво людьми, що здійснюється у формі лідерства. В ідеалі ці дві ролі виконує та сама людина, але так, на жаль, буває не завжди.
|