Психологія управління. Усе це було б чудово, якби реальне життя не демонструвало факти, які свідчать про те, що успішно керувати можуть люди

Усе це було б чудово, якби реальне життя не демонструвало факти, які свідчать про те, що успішно керувати можуть люди, ко­трі не відповідають усім вищезазначеним вимогам.

Незважаючи на певні позитивні результати, вичерпно по­яснити феномен ефективності чи неефективності управління за допомогою цього підходу не вдавалося. Не дивно, що було запо­чатковано спроби ревізувати його.

Ральф Стогділл (1948) і Річард Менн (1959) незалежно один від одного проаналізували численну літературу, присвячену осо-бистісним рисам як фактору управління. У результаті досліджень Р. Стогділл виявив, що найчастіше якість керівництва залежить від таких особистісних факторів:

• інтелект;

• активність;

• домінування;

• самовпевненість;

• прагнення до успіху;

• комунікабельність.

Однак наявність цих якостей не гарантує, що їх власник обов'язково стане керівником якої-небудь організації. Досвід свід­чить про те, що багато людей, маючи ці якості, так і залишаються послідовниками й підлеглими.

Дослідження Менна підтверджують наявність добре вираже­ного зв'язку між інтелектом особистості і стилем її керівництва.

Обидва вчених дійшли до одного висновку, сутність якого полягає в тому, що особливості характеру не справляють якого-не-будь значного впливу на прагнення людини стати керівником. Так, Стогділл відзначив, що індивід стає керівником зовсім не тому, що має певну сукупність особистісних властивостей. Щоб управління було ефективним, важливо, щоб особистість керівника відповідала особистісним характеристикам, цілям і спрямованості діяльності послідовників. Стогділл також звернув увагу дослідників на за­лежність ефективності управління від взаємопов'язаності особис­тості керівника й організації в рамках певної структури.

~