Загальні особливості ранньої юності

Протягом ранньої юності (від 15—16 до 17—18 років) особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей пе­ріод завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація.

Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і са­мовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата виявляють значно вищий, ніж у підлітко­вому віці, рівень навчальної діяльності, комунікативності, починають узгоджувати у своєму баченні майбутнього близьку і віддалену перспективи, нерідко переживаючи при цьому кризу ідентичності.

Фізичне дозрівання та соціалізація в ранній юності. Досліджуючи розвиток особистості в ранній юності, роз­глядають його натуральний і соціальний ряди.

Натуральний ряд розвитку (процес фізичного дозрі­вання). Ранню юність небезпідставно вважають перехід­ним віком. Біологічним критерієм переходу від дитинства до зрілості є фізичне, зокрема статеве, дозрівання. Проце­си дозрівання відбуваються нерівномірно. Це проявляєть­ся як на міжіндивідуальному рівні, оскільки в 15 років один старшокласник може бути постпубертальним (стате-ио дозрілим) юнаком, другий — пубертальним (який стате­во дозріває) підлітком, а третій — допубертальною (в яко­го ще не настав період статевого дозрівання) дитиною, так і на внутрііндивідуальному рівні (різні біологічні системи однієї і тієї людини не дозрівають одночасно).

У ранній юності закінчується формування скелета, швидко розвивається м'язова система. Ріст дівчат припи­няється на 16—17 році (±13 місяців), хлопців — на 17—18 році (±10 місяців).

Відбуваються значні зміни в серцево-судинній системі: ібільшується просвіт кровоносних судин, об'єм і продук-ііівність серця, що забезпечує нормальний кровообіг за ріпних, у тому числі й напружених, станів організму. Про-іонжується функціональний розвиток нервових клітин го­ловного мозку. До 15 років, як правило, завершуються юнрівання кори великих півкуль та формування нейрон­ного апарату всіх ділянок головного мозку. Повного роз­питку досягає система зв'язків між різними відділами моз-і v, розширюються можливості для виникнення нових ів'язків. Умовні зв'язки в ранньому юнацькому віці ха-рпктеризуються вищою стійкістю та більшими можливос-міми переключення.

На цьому віковому етапі у більшості юнаків і дівчат за­вершується статеве дозрівання. У дівчат уже сформовані вторинні статеві ознаки, внутрішні статеві органи продов­жують інтенсивно рости, завершується формування жіно­чого типу статури тіла. У юнаків відбувається інтенсивне формування вторинних статевих ознак, чоловічого типу статури.

Соціальний ряд розвитку. Перехід від дитинства до дорослості в людському суспільстві передбачає залучення дитини до оволодіння системою знань, норм і навичок, зав­дяки яким індивід може створювати матеріальні та духов­ні цінності, виконувати суспільні функції і нести соціальну відповідальність. Тобто ранній юнацький вік пов'язаний із процесом соціалізації.

На соціалізацію юнаків і дівчат впливають умови та пе­ребіг психічного й особистісного розвитку. Залежно від їх­ніх індивідуально-психологічних особливостей виокрем­люють такі типи соціалізації:

— соціалізація, яка супроводжується серйозними проблемами в поведінці, конфліктними ситуаціями, труд­нощами у засвоєнні соціальних ролей тощо;

— плавна, розмірена соціалізація. За такого її перебігу юна особистість включається в доросле життя порівняно легко, не завдаючи клопоту батькам і педагогам;

— соціалізація, яка характеризується швидкими, стрибкоподібними змінами, що ефективно контролюються особистістю. Таким юнакам і дівчатам властивий високий рівень самоконтролю, самодисципліни.

Особливості цих типів соціалізації по-різному виявля­ються у життєдіяльності хлопців і дівчат. Як правило, дів­чата випереджають у соціальному розвитку хлопців. Вони глибше й ефективніше засвоюють соціальні ролі, поклада­ють на себе відповідальність за своє життя. У виборі профе­сії, навчального закладу міжстатеві відмінності не просте­жуються.

Оскільки в ранньому юнацькому віці відбуваються соціалізація, становлення цілісної особистості, школа повинна з однаковою відповідальністю дбати про підго­товку старшокласника до праці, сімейного життя, трудо­вої ДІЯЛЬНОСТІ, ВИ конання громадянських обов'язків, зао­хочувати ного постійно займатися самовдосконаленням. Жодне а них завдань не може бути розв'язане у відриві від іншого, боа взаємодії з іншими соціальними інститу­тами.

Соціальна ситуація розвитку в ранній юності. Соціаль­на ситуація розвитку в старшому шкільному віці зумовле­на особливостями перебування учня на порозі самостійно­го життя, необхідністю особистісного і професійного само­визначення, вибору життєвого шляху. Психологічним центром ситуації розвитку старшокласників стає вибір професії, внаслідок чого у них формується своєрідна внут­рішня позиція. Своєрідність її зумовлена зорієнтованістю у майбутнє, сприйняттям теперішнього крізь призму цієї основної спрямованості особистості.

Суттєвою особливістю внутрішньої особистісної пози­ції старшокласника є зміна характеру потреб, які з безпо­середніх перетворюються на опосередковані, усвідомлені та довільні. Учень може керувати своїми потребами і праг­неннями, складати життєві плани, що засвідчує досить ви­сокий рівень особистісного і соціального розвитку.

На цьому віковому етапі відбувається формування ме­ханізму цілетворення, основними проявами якого є наяв­ність у людини певного задуму, плану життя, життєвої ме­ти, проекту цілі, загального досвіду свого буття. Цей меха­нізм пов'язаний із прагненням і здатністю старшокласника здійснювати самопроекцію на майбутнє. Йдеться про його прагнення і здатність ставити конкретні цілі, переносити себе в майбутнє, вибудовувати своє реальне життя з проек­цією на майбутнє.

Нова внутрішня позиція учня старших класів змінює важливість для нього змісту, мети і завдань навчання. Він оцінює своє навчання з огляду на його значущість для власного майбутнього, особливо для вибору професії.

Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здо­буття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і профе­сійному самовизначенню. Розширюється коло їх дружньо­го спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості особистісних контак­тів і уподобань.

Новоутворення раннього юнацького віку. Централь­ним новоутворенням раннього юнацького віку є особистіс-не самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат іайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. Нерідко на позначення цього феномена використовують поняття «ідентичність» — усвідомлена індивідом самото-тожність. часто спілкуються з цього приводу з однолітками та до­рослими.

У старших класах учні починають серйозно замислю­ватись і над своєю придатністю до роботи в тій сфері, яку для себе обирають. Під час вибору професії вони зважають не тільки на свої інтереси, а й на багато інших обставин, передусім порівнюють свої здібності, можливості з вимога­ми, які ставить до людини та чи інша професія. Цим зу­мовлений їхній інтерес до різноманітних аспектів психо­логії здібностей, мислення, самовиховання, у пізнанні яких неоціненною для них може бути допомога досвідче­ного спеціаліста з обраної сфери діяльності, педагога та шкільного психолога.

Крім самовизначення, важливими новоутвореннями раннього юнацького віку є відкриття внутрішнього Я, фор­мування цілісної Я-концепції, світогляду.