Види тестів

1) Альтернативний тест - найпростіший у розв'язанні. У ньому запропоноване запитання передбачає 4 — 5 варіантів відповідей, серед яких лише один — правильний. При цьому чим більше варіантів відповідей, тим менша можливість вгадування відповіді. Наприклад, якщо запропоновано всього 2 варіанти відповіді, можливість вгадування досягає 48, 7 %. Альтернативний тест необхідно добирати для таких завдань, які виключають варіанти різного тлумачення правильної відповіді.

Наприклад:

«Діалог — це...». Варіанти відповіді:

а) заключна частина твору;

б) розмова 2-х або кількох осіб (1 бал);

в) висловлювання однієї особи;

г) вступна частина твору, яка передує основній дії твору.

Альтернативний тест може бути складено не лише для перевірки повноти знань. З метою пе­ревірки глибини знань можна запропонувати наступний тест:

«Із перелічених нижче формулювань виберіть те, яке найточніше характеризує... (речення, іменник, частку тощо).»

Наведені при цьому характеристики містять: надлишкову інформацію, недостатню інформацію, помилкове судження та правильну відповідь.

Слід зазначити, що тести централізованого тестування представлені лише альтернативними типами тестових завдань.

2) Вибірковий, або варіативний, тест. Зазвичай не викликає в учнів особливих труднощів. Передбачає 10 — 12 варіантів відповідей на тестове завдання, з яких 6 — 8 відповідей правильні. За вибірковими тестами перевіряють передусім повноту знань класифікації того чи іншого явища (класифікація частин мови, художніх засобів тощо).

Наприклад:

«Визначте рядок, у якому лише частки». Далі під літерами а), б),

в), г)... перелічено низку частин мови, серед яких 6 — 8 часток.

Варіативний тест дає можливість одночасно перевіряти й глибину знань учнів.

Наприклад:

«З поданих пар словосполучень виберіть ті, в яких є пасивні дієприкметники.»

Такий текст передбачає не тільки знання учнями дієприкметників, а й їхніх розрядів (активні, пасивні). Кількість балів за такий текст зазвичай відповідає числу правильних варіантів відповіді. Кожна помилка віднімає з суми балів 1 бал.

3) Послідовний, або порядковий, тест дає можливість перевірити знання учнем послідовності того чи іншого мовного або літературного процесів. У варіантах відповіді на таке тестове завдання відсутні неправильні відповіді, необхідно розташувати у правильній послідовності запропоновані у невпорядкованому вигляді поняття, слова, визначення.

Наприклад:

«Проставте у правильній пос­лідовності основні елементи сюжету:

а) зав’язка;

б) кульмінація;

в) експозиція;

г) розв'язка;

ї) розвиток дії.»

4) Конструктивний тест (або тест-доповнення).

Таке завдання передбачає заповнення учнем у тексті, що описує те чи інше явище, пропущених слів, які мають визначальне значення для даного тексту. Над пропущеними словами слід ставити послідовно цифри — 1, 2, 3 тощо, а після опису під буквеною нумерацією а), б), в) тощо. У невпорядкованому вигляді дано ключові слова таким чином, щоб у контрольній картці учень проставив цифри та відповідні № літери з ключового ряду. Кількість балів у цьому тесті дорівнює кількості доповнень та за кожну помилку знімають 1 бал.

Наприклад:

«Вставні слова можуть виражати: впевненість, 1, почуття, 2, вказівку на джерело повідомлення, 3.

Ключові слова (приклади):

1) можливо, мабуть;

2) по-перше, з іншого боку;

3) пробачте, будь ласка.»

5) Розподільний тест — найскладніший для учнів. Він вимагає розподілу ознак серед трьох чи більше понять. Може мати декілька ступенів розподілу залежно від глибини контрольованих знань та має завертати тест-карту з кожного розділу. Його особливість полягає в тому, що опитувані розподіляють правильні варіанти характеристик досліджуваних об'єктів, процесів, понять (наприклад, частини мови, члени речення тощо).

Наприклад:

«Дайте характеристику самостійних частин мови».

Максимальна кількість балів — 11.

У першій колонці запропоновано об'єкти для аналізу, в інших

- їхні ознаки. Кількість ступенів може бути різною залежно від глибини аналізу. Кількість балів дорівнює кількості аналізованих об'єктів, помножених на кількість ступенів аналізу, за кожну помилку знімають 1 бал.

6) Схематичний тест.

Уданому тесті дано схему побудови чогось (наприклад будова слова тощо), без будь-яких підписів із проставленими цифрами - 1, 2, 3 тощо, а під літерами а), б), в) тощо — дано ключові слова. Учні повинні співвіднести вказані під цифрами ознаки з їх визначенням; кількість балів відповідає кількості виділених ознак, за кожну помилку знімають 1 бал.

Наприклад:

«Безпомилково:

а) корінь;

6) префікс;

в) суфікс;

г) закінчення. Відповідь: 16, 2а, Зв.»

7) Кількісний тест — це альтернативний, або вибірковий, тест, але для відповіді на тестове завдання потрібно вибрати правильну або правильні відповіді з цифрових варіантів запропонованих відповідей.

Наприклад:

«У яких групах усі слова належать до дієприслівників доконаного виду, а в яких - не належать:

І. Викривши, чуючи, посіявши.

2. Засинаючи, повертаючись, побілівши.

3. Зблиснувши, наступивши, тріснувши.

4. Напившись, виливаючи, зліпивши.

Правильна відповідь: З.»

8) Узагальнювальний (збірний) тест дає можливість окрім контрольних знань перевірити вміння учнів узагальнювати, робити висновки, класифікувати те чи інше явище. Його також можна віднести до різновиду альтернативного (або вибіркового) тесту. Під час розробки такого виду тесту завдання дають у двох колонках: в одній колонці наведено багато ознак, що характеризують 2 — 3 правила, об'єкта, в іншій — самі правила, об'єкти.

Наприклад:

«З перелічених нижче ознак (І, 2, 3 тощо) обери характерні:

а - для порівняння; б - для метафори; в - для епітета.»

9) Аналітичний тест, як і попередній, передбачає перелік ознак будь-якого об'єкта, явища та їх визначення, але сформульованих у зворотному порядку.

Наприклад:

«Які з перелічених нижче ознак характерні для лірики?»

У варіантах відповіді наведено багато ознак ліричних, епічних, драматичних творів. Учневі необхідно проаналізувати всі ці ознаки з точки зору їх відповідності роду літератури «лірика».

10) Порівняльний тест передбачає знаходження спільного та відмінного в досліджуваних процесах явищах; спрямований окрім контролю якості знань та вмінь на перевірку вміння знаходити схожість та відмінність у досліджуваних явищах.

Порівняльний тест застосовують для учнів практично будь-якого класу та предмета.

Наприклад:

«З перелічених нижче ознак зазначте:

а - граматичні ознаки, характерні для іменних частин мови;

б - граматичні ознаки, характерні для дієслівних частин мови;

в - ознаки, характерні для службових частин мови.»

11) Операційний тест може бути побудований аналогічно до будь-якого з перелічених вище тестів, " але передбачає перевірку знання учнями практичного використання тих чи інших процесів.

Наприклад:

«Які з наведених речень (1, 2, З тощо) є односкладними і якими саме?»

а - називне;

б- означено-особове;

в -узагальнено-особове;

г - безособове.

Спочатку під цифрами 1, 2, З тощо перелічено приклади речень.

12) Проблемно-пошуковий тест передбачає необхідність творчого переносу знань у нестандартну ситуацію й тому являє собою проблему (складне запитання, завдання, що потребує розв'язання), закладену в тестовому завданні; пропозицію варіантів (гіпотез) його розв'язання та систему доводів. Такий вид завдання вважають одним із найскладніших тестів у змістовному плані.

Як бачимо, тест-карта з будь-якого предмета може бути побудована на основі використання різних типів тестів, стимулювати різні інтелектуальні вміння школярів.

Різноманітність тестів, що входять до тест-карти, підсилює її інформативність та дає можливість не лише кількісного, а й якісного аналізу знань та вмінь учня, що неможливо під час визначення середньої оцінки або ступеня навченості класу.

8. Для якісної оцінки знань та вмінь учнів за результатами тестування необхідно використовувати багатомірну матрицю.

Багатомірний аналіз полягає в тому, що в кінці матриці має бути підраховано загальну суму балів з кожного тесту в усіх учнів, і залежно від їх кількості визначають рівень утруднень школярів під час розв'язання кожного тесту. Якщо загальна кількість балів, отриманих під час розв'язання даного тесту всім класом, не перевищує 5 % від максимального, то визначається початковий рівень утруднень. Від 5 до 15 % — середній; від 15 до 25 % — високий; понад 25 % — вищий рівень утруднень. Нульовий рівень утруднень визначають у тому разі, якщо сумарна кількість балів дорівнює максимальній, тобто учні повністю розв'язали дане тестове завдання.

Подібних тестів у тест-карті з предмета має бути не більш як 25 %, інакше тестування втрачає свою діагностичність.

Якщо кількість балів, отриманих за розв'язання учнями тесту, нижча від максимальної більш ніж на 50 %, слід звернути увагу на правильність формулювання тестового завдання, відповідність його змісту досліджуваного матеріалу. Можливо, цей тест слід перенести в другий блок тест-карти — для поглибленого вивчення предмета. В будь-якому разі встановлений третій і четвертий рівні утруднень потребують коректування знань учнів у даному розділі на наступних заняттях. Далі результати тестування аналізують за трьома параметрами:

- за змістовою характеристикою знань;

- за якісною характеристикою знань;

- за тими інтелектуальними вміннями, які необхідні для розв'язання того чи іншого тестового завдання.

Наведені вище 8 положень (дидактичних правил) являють собою азбуку тестування, без знання якої неможливо розпочати розробку тестів і здійснення самого тестування. Однак є ще одна неодмінна вимога — експериментальна апробація розробленої тест-карти та її блоків з кожного розділу програми.

Часто тестування дає вищі результати, ніж усі інші засоби вимірювання якості освіти (контрольні роботи, заліки, державна підсумкова атестація тощо). Це свідчить передусім про примітивність тестових завдань, введених у даний комплект тестів, а отже, про необ'єктивність такої тестової перевірки знань.

Необхідно також здійснити експертизу тестів на їхню відповідність змісту освітнього стандарту, з тим щоб даний комплект тестів являв собою критеріально-оцінну тест-карту, здатну діагностувати знання та вміння учнів відповідно до освітнього стандарту.

Отже, тестування дає змогу здійснити вимірювання середньої оцінки та ступеня навченості класу, але, на відміну від них, дає підстави здійснювати якісний аналіз результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів за будь-який проміжок часу або протягом усього навчального року.