Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Фінансовий механізм підприємства
Діяльність суб’єктів господарювання базується на основних принципах ринкової економіки, а саме: економічна і юридична самостійність підприємства; становлення вільної конкуренції; вільне ціноутворення недопустимість адміністративного втручання держави у справи підприємства; здорова фінансово-ринкова система; державна охорона основних принципів ринкової економіки. На підставі цих принципів кожне підприємство будує свій фінансовий механізм, суть якого полягає в наступному: економічна і юридична діяльність здійснюється самостійно; витрати покриваються за рахунок доходів і як правило забезпечується прибутковість; гарантується матеріальна відповідальність своїм відокремленим майном; забезпечується матеріальна заінтересованість працівників в результатах роботи. Отже, фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансовими відносинами через фінансові важелі за допомогою фінансових методів. Тобто, фінансовий механізм складається з таких елементів: · фінансові методи; · фінансові важелі; · правове забезпечення; · нормативне забезпечення; · інформаційне забезпечення. До складу фінансових методів відносять наступні: · самофінансування; · планування; · прогнозування; · інвестування; · кредитування; · оподаткування; · система розрахунків; · матеріальне стимулювання; · страхування; · трастові операції; · трансфертні операції; · оренда; · лізинг; · факторинг; · фондоутворення. Зупинимося на основних фінансових методах. Самофінансування. Ріст інфляції, хронічний бюджетний дефіцит і високий рівень оподаткування знижує роль зовнішніх джерел фінансування. В таких умовах перехід до самофінансування є вимушеною, об’єктивно обумовленою мірою виходу з кризи. Зміст принципу самофінансування полягає в тому, що після оплати всіх податків і інших обов’язкових платежів з прибутку, в розпорядженні комерційної організації залишаються кошти, які забезпечують розширене відтворення і рішення всіх соціальних завдань. Тобто, самофінансування – забезпечення діяльності за рахунок власних коштів. В країнах з розвинутою ринковою економікою рівень самофінансування вважається високим, якщо питома вага власних джерел досягає 70% і більше. Зарубіжні економісти розраховують показник “Кеш-флоу”, який означає потік грошей або просто готівку і відображає обсяг коштів, які спрямовані на фінансування інвестицій. Визначається він за формулою:
КФ = А + ЧП + Г,
де А – амортизаційні відрахування; ЧП – чистий прибуток; Г – інші грошові засоби. Ефективність самофінансування на підприємстві можна оцінити з допомогою коефіцієнту самофінансування і рентабельності. Коефіцієнт самофінансування розраховується за формулою: Кс = , де – Пс – прибуток, спрямований у фонд споживання; А – амортизаційні відрахування; К – кредиторська заборгованість і інші залучені кошти; Кп – позичені кошти. Коефіцієнт самофінансування показує у скільки разів власні джерела перевищують позичені і залучені кошти. Рентабельність процесу самофінансування визначається за формулою:
Rc = ,
де Кв – власні кошти підприємства. Цей показник характеризує величину доходу, отриманого з кожної гривні власних коштів. Фінансове планування виступає основним засобом регулювання фінансового ринку – сфери, де проявляються економічні відносини між продавцями і покупцями фінансових ресурсів. Центральним питанням фінансового планування є питання про фінансовий план, який відображає доходи і поступлення коштів, а також витрати і відрахування коштів протягом року. Фінансове прогнозування – це метод ймовірності планування кількісних значень фінансових показників, в яких передбачення майбутнього спирається на досвід минулого і пропозиції стосовно майбутнього. Воно пов‘язане з прогнозуванням попиту і пропозиції на всіх ринках, які впливають на фінансовий. Інвестування – вкладення капіталу в будь-яку сферу або цінні папери. Кредитування – надання позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення і терміновості. Розрахунки – рух грошей в банківській системі від платника до отримувача. Матеріальне стимулювання – заохочення працівників шляхом прямої виплати матеріальної винагороди за результати роботи або надання певних пільг. Страхування – утворення і використання фондів для подолання і відшкодування втрат, збитків, понесених в результаті несприятливого збігу обставин, шляхом виплати страхового відшкодування і страхових сум. Трастові операції – це довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з управління майном клієнта і виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довірчої особи. Компанії, які виконують функції довірчого характеру називаються траст-компаніями. Трансфертні операції передбачають переведення грошових коштів з одного фінансового закладу в інший, або з однієї країни в іншу. Вони включають в себе і трансфертні платежі, в тому числі виплати різного роду пенсій, субсидій і т.п. Економічний зміст трансфертних операцій полягає в перерозподілі частини коштів, які мобілізовані в доходи державного бюджету. Оренда – винаймання майна, яке оформлене у вигляді договору, відповідно до якого орендодавач надає орендатору майно в тимчасове користування за певну винагороду – орендну плату. Крім звичайної оренди практикується лізинг – тобто форма довгострокового найму, яка характеризується специфічними умовами використання орендованого майна з можливістю його викупу. Факторинг – перепродаж прав на стягнення боргів (комерційні операції за дорученням), а також послуги, пов’язані з отриманням грошей за продаж в кредит. Фондоутворення – виступає в якості одного з найважливіших фінансових методів, оскільки фінансові відносини пов’язані з утворенням, рухом і використанням грошових фондів. Фінансові важелі – це інструменти, які служать для реалізації фінансових методів. До них належать: · прибуток; · дохід; · амортизаційні відрахування; · фінансові санкції; · ціна; · орендна плата; · дивіденди; · процентні ставки; · дисконт; · цільові економічні фонди; · вклади; · пайові внески; · інвестиції; · форми розрахунків; · види кредитів; · франшиза; · преференції; · курси валют і цінних паперів. Дохід – джерело відшкодування витрат господарської діяльності і утворення прибутку. Процентні ставки – це відносна величина у вигляді процентних платежів, які виплачуються дебіторам кредитору за певний період часу. Термін дисконт або знижка, має кілька значень, зокрема це: · різниця між поточною ціною цінного паперу і ціною на момент його погашення або ціною його номіналу; · різниця між цінами на одну і ту ж продукцію з різними термінами поставки; · зниження ціни на продукцію в результаті невідповідності її якості обумовленій в контракті; · відхилення в меншу сторону від офіційного курсу валют. Франшиза – це по-перше, умови страхового договору, які передбачають звільнення страховика від відшкодування збитків, які не перевищують певного розміру, а по-друге, - це дозвіл займатися певною комерційною діяльністю, використовуючи фірмове найменування, торгову марку, технологію, ліцензію, яка належить продавцю. Під преференціями розуміють особливі пільги, переваги, які надаються однією державою іншій на засадах взаємності або в односторонньому порядку без розповсюдження на треті країни. На практиці преференції реалізуються у формі знижок з таможеного мита на всі або на деякі ввізні товари. Правове забезпечення включає: закони, постанови Верховної ради; Укази президента; постанови уряду; статут юридичної особи. Нормативне забезпечення включає: інструкції; нормативи; норми; методичні вказівки; інша нормативна документація. До інформаційного забезпечення належать: звітні дані підприємств; дані статистичних збірників; дані одноразового обстеження.
|