Види застави залежно від передачі майна

Будь-яке заставлене майно може залишатися у заставодавця. Заставодержателю майно передається в тому випадку, якщо про це прямо встановлено договором або законом. Крім того, існує майно, яке не може бути передане заставодержателю. До такого належить майно, на яке встановлена іпотека, а також товари у обігу або у переробці (оскільки це призупиняє підприємницьку діяльність боржника).

Застава поділяється на види:

· застава без передачі заставленого майна заставодержателю;

· застава з передачею заставленого майна заставодержателю, якщо заставлене майно залишається у заставодавця.

Застава без передачі майна заставодержателю має такі види:

· Іпотека – це застава землі, нерухомого майна, при якій предмет застави, залишаються у заставодавця. Предметом іпотеки можуть бути земля, нерухоме майно, а також сукупність землі і майна: будови, споруди, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законом до нерухомого, земельні ділянки, що належать громадянам на праві приватної власності і багаторічні насадження. За основним призначенням предметів іпотеки розрізнюють: іпотеку житлових будинків, квартир, садових будинків, гаражів; іпотеку земельних ділянок; іпотеку підприємств, будівель, будов, споруд та інших виробничих об'єктів.

· Застава товарів у обігу або у переробці є різновидом застави із залишенням майна у заставодавця. Предметом застави товарів в обігу або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Застава з передачею закладеного майна заставодержателю (або за його наказом – у володіння третьої особи) має місце при:

- закладі;

- заставі цінних паперів;

- заставі майнових прав.

При передачі йому майна заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи. Разом з тим, заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Заклад – це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом третій особі. За домовленістю заставодержателя із заставодавцем предмет застави і у цьому випадку може бути залишений у заставодавця під замком та за печаткою заставодержателя (тверда застава). У цьому випадку фізичної передачі речі не відбувається. Якщо предметом застави є індивідуально-визначена річ, то застава може проводитися шляхом накладення знаків, що свідчать про заставу. У цьому випадку річ фактично залишається у заставодавця, але при цьому він не має права користуватися нею, хоч і зберігає над нею контроль. Право користування закладеним майном, зазвичай правилом, у заставодержателя не виникає, воно можливе лише у випадку, коли це спеціально передбачено у договорі. При цьому користування предметом застави не може мати комерційного характеру, прибутки, отримані заставодержателем від використання предмета застави, мають бути спрямовані на покриття витрат на притримання предмета застави, а також зараховуватися в рахунок погашення процентів по боргу або самого боргу за забезпеченим заставою зобов'язанням.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована за заявою заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна, ведення якого покладене на держателя Державного реєстру застав рухомого майна. У випадках, коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави.

Застава цінних паперів. Цінні папери достатньо ліквідні, не вимагають багато місця для зберігання. Застава векселя або інших цінних паперів, які можуть бути передані шляхом здійснення передавального напису, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Порядок звернення стягнення на цінний папір залежить від того, чи передав заставодавець заставодержателю право на папір або право з паперу. Якщо передано право на папір, то заставодержатель повинен представити її для продажу з публічних торгів. На торгах вона реалізується не по номінальній, а по фактичній вартості. Нарівні з правом на папір до заставодержателя може перейти і право з паперу, таким чином, заставодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, не вдаючись до його продажу з публічних торгів.

Застава майнових прав. Заставодавець може укласти договір як на право вимоги за вже існуючими зобов'язанням, в яких він є кредитором, так і на ті, які можуть виникнути в майбутньому. У договорі має бути вказана особа, що є боржником щодо заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити своєму боржнику про заставу прав, що відбулася. Майнові права, що мають строковий характер, можуть бути предметом застави тільки до закінчення строку їхньої дії. У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки (наприклад, «ноу-хау») вартість застави визначається угодою сторін.