Співвідношення категорій: правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання

Як вже зазначено, відповідальність за порушення зобов'язання є одним з правових наслідків порушення зобов'язання. Правові наслідки порушення зобов'язань діляться на такі, що є заходами відповідальності до правопорушника, та наслідки, що такими не є. У ст. 611 ЦКУ дається перелік правовим наслідкам порушення зобов'язання, який виходить за межі тільки відповідальності. Сплату неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди беззаперечно можна вважати і правовими наслідками порушення зобов'язання й відповідальністю за порушення зобов'язання. Наступні правові наслідки порушення зобов'язання, що містяться у ст. 611 ЦК, є мірами оперативного впливу – це припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору. Ч.2 ст. 615 ЦК підтверджує, що відмова від зобов'язання не є відповідальністю, оскільки не звільняє винну сторону від відповідальності. Останній правовий наслідок порушення зобов'язання, що не є заходом відповідальності, вказаний у ст. 611 – це зміна умов зобов'язання, що вчиняється, як правило, за взаємною згодою сторін.

Можна віднести до правових наслідків порушення зобов'язання примусове реальне виконання зобов'язання, але не можна вважати цей обов'язок відповідальністю, тому що він є складовою частиною самого зобов'язання, тобто не виходить за межі існуючого правовідношення.

Цивільно-правова відповідальність має такі особливості, які відрізняють її від інших правових наслідків порушення зобов'язання:

· це завжди негативні наслідки майнового характеру, вони є невигідними для боржника та компенсаційними для кредитора; інші правові наслідки порушення зобов'язання, що не є мірами відповідальності, мають наслідки, у головному, організаційно-превентивного характеру, та якщо й мають майнові наслідки, то вони є побічними;

· це завжди міра державного примусу, а оперативні заходи такими не є, міри відповідальності не можуть застосовуватися кредитором односторонньо, в оперативному порядку.

· не можна включати у відповідальність наслідки, що містять примус до виконання обов'язків, передбачених договором. Відповідальність за порушення зобов'язання є складовою частиною правових наслідків порушення зобов'язання.

Оперативні санкції є складовими частинами правових наслідків порушення зобов'язання, але не є формами (мірами) майнової відповідальності, вони не відновлюють початкового майнового стану потерпілої сторони, а спрямовані на запобігання конкретним порушенням у майбутньому, виконують забезпечувальну функцію, мають застережливий характер і можуть застосовуватися в оперативному порядку односторонньо управомоченою стороною без звернення до юрисдикційного органу. Окрім оперативних санкцій, існують інші санкції до правопорушника, здійснення яких неможливо без звернення до юрисдикційного органу, наприклад, у разі незгоди правопорушника можливе примусове вилучення речі, яку правопорушник набув безпідставно.

Правові наслідки порушення зобов'язання, які не є заходами відповідальності, в залежності від способу їх, застосування, можна поділити на:

· оперативні заходи, що можуть бути реалізовані власними діями особи, яка має право вимоги, наприклад, перевід злісного неплатника на акредитивну форму оплати, скасування умови договору щодо попередньої оплати тощо;

· заходи, як одна з форм державно-примусового впливу на порушників норм права, що мають превентивний або регулятивний характер, наприклад, розірвання договору у судовому порядку тощо.