Умови цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова або майнова відповідальність настає за скоєння цивільного правопорушення, котре виступає тут як суспільно небезпечна поведінка.

Чотири умови цивільно-правової відповідальності:

· шкода,

· протиправні дії правопорушника,

· причинний зв'язок між протиправною дією і шкодою,

· провина правопорушника.

Шкода. Поняття шкоди ширше, ніж поняття збитків. Під збитками у відповідності зі ст. 22 ЦК України, маються на увазі витрати, що зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором прибутки, які він отримав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Під поняттям збитків не охоплюються випадки шкоди, що не підпадають під перелік, наведений в даній нормі. Збитками не вичерпується поняття шкоди, як підстави цивільно-правової відповідальності. Наявність шкоди, під якою мають на увазі сукупність моральної шкоди і збитків, є однією з підстав відповідальності, елементом об'єктивної сторони правопорушення. Якщо немає шкоди, то немає і правопорушення. Разом з тим, можливе завдання шкоди, яке не є протиправним. Наприклад, правомірним буде завдання шкоди нападнику при необхідній обороні або в стані крайньої необхідності. У цих випадках про правопорушення не йдеться.

Протиправність є необхідним елементом правопорушення. Специфікою її в цивільному правопорушенні є те, що протиправною є як дія, що порушує закон, так і порушення умов договору, укладеного між сторонами. Для деліктних зобов'язань (зобов'язань із завдання шкоди) характерні протиправні дії, але в договорах нерідко протиправною є саме бездіяльність. Наприклад, протиправним є невиконання дій за договором про надання послуг. Протиправна бездіяльність може полягати також в не переданні проданої речі, непостачанні товару, невиконанні обов'язків про передачу внеску до статутного фонду тощо.

Під причинним зв'язком розуміють зв'язок між протиправними діями та шкодою, як між причиною та наслідками. При цьому йдеться про безпосередній, прямий зв'язок, не спотворений іншими діями

Вина (провина) трактується з того, як особа ставиться до виконання своїх обов'язків. Особа вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Провина, як умова відповідальності, прямо згадується у ст. 614 ЦК «Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання», де сказано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність провини доводиться особою, що порушила зобов'язання, тобто в цивільному праві діє презумпція вини. Відповідальність за провину є загальним правилом, винятки з якого можуть бути встановлені як угодою сторін, так і законом. Прикладом відповідальності за дії третіх осіб (тобто, коли відсутня власна вина) є ст. 618 ЦК, яка передбачає, що у разі покладання виконання зобов'язання на третю особу, відповідальність за його невиконання або неналежне виконання несе сторона за договором, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Провина можлива у формі наміру (умислу) або необережності. За законом, як правило, на обсяг відповідальності порушника не впливає форма вини з метою захисту прав потерпілої особи, яка несе майнові та інші наслідки від порушення договору незалежно від форми вини у діях порушника.

Для договірної відповідальності вина у формі наміру нехарактерна. Хоч останнім часом зустрічаються і випадки навмисного невиконання зобов'язань: наприклад, продавець отримує передоплату, явно не маючи наміру передавати покупцеві майно, і після закінчення строку договору повертає отриману суму. В умовах інфляції, за умови відсутності у договорі відповідного застереження щодо індексації, такий прийом може дати порушнику відчутну вигоду. Вихід з такої ситуації полягає у встановленні в договорі достатньо ефективної неустойки за невиконання договору купівлі-продажу. Провина як умова цивільно-правової відповідальності може не мати значення у випадках, передбачених законом або договором, зокрема, при порушенні грошових зобов’язань, при порушеннях у сфері підприємницької діяльності тощо. Іноді можлива змішана провина, коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання є наслідком винної поведінки обох сторін У цьому випадку суд відповідно до міри провини кожного з них, зменшує розмір відповідальності боржника. Відповідальність боржника зменшується також у випадку, коли кредитор навмисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків або не зробив дій, необхідних для їх зменшення.